Конфлікт особистості і суспільства у романі Фолкнера Світло у серпні

Роман видатного майстра прози, американ- ського письменника, лауреата Нобелівської пре- мії Вільяма Фолкнера «Світло в серпні» відзна- чається складністю форми, змісту і тематики. Автор майстерно змальовує провінцію на півдні США в часовому проміжку від Громадянської війни до кінця 1920-х років і освітлює завжди болючі проблеми, зокрема найгострішу й най- важливішу з них – расове питання. Твір належить до світової класики, його пере- кладено кількома десятками мов. У 1998 році редакція відомого видавництва «Модерн лайбре- рі» склала перелік найвидатніших літературних творів ХХ сторіччя. У цьому списку на чільному місці роман «Світло в серпні». Українською мовою друкується вперше

Роман «Світло в серпні» є, мабуть, самим художньо довершеним творінням Вільяма Катберта Фолкнера. У своєму романі «Світло в серпні» Фолкнер звертається до найгострішою соціальної і моральної проблемі американського Півдня - проблеми расових відносин.

В основі роману лежить нерозв'язний і фатальний конфлікт людини з самим собою і суспільством. Герої роману - люди з нижчих соціальних верств американського суспільства, які стають трагічними жертвами соціальних і моральних підвалин.

«Світло в серпні» надзвичайно цікавий як з психологічної, так і з лінгвістичної точки зору. Для створення художньої виразності автор використовує різноманітні лексичні та стилістичні прийоми, що додають тексту емоційну насиченість. Особливо яскраво це виражається в описі головних дійових осіб роману, представлених як позитивними, так і негативними персонажами. У тексті зустрічаються цікаві лексико-стилістичні конструкції, велика кількість стилістичних фігур мови, експресивна й емоційна лексика, головною функцією яких є відображення емоцій головних дійових осіб роману. Шаховский у своїй роботі «Лінгвістична теорія емоцій» підкреслює, що емоція «зберігається» у слові у вигляді ідей про неї, ця ідея може «оживати» і «розгортатися» до відповідної даного моменту пережитої людиною емоції. Автор вважає, що так емоції «проникають» у слова, закріплюються в них, «зберігаються» у них і при необхідності маніфестуються, виражаються і пізнаються за допомогою цих слів»[2].

Емоції реалізуються в тексті за допомогою засобів усіх рівнів мови. На думку Арнольд І.В. «Слово або його варіант володіє емоційним компонентом значення, якщо висловлює якусь емоцію» [1].

Головним героєм роману є Джо Крістмас, трагедія якого полягала в його нерозв'язних протиріччях. Він був дитиною чорношкірого артиста цирку і білої дівчини, батько якої був затятим ненависником представників негритянської раси. Мати Крістмаса померла, і його дідусь віддав хлопчика до притулку. Протягом усього життя герой марно намагається розібратися в своєму расової приналежності, і роздирається расовими забобонами і лютим неприйняттям суспільства, шукає порятунку в поневіряннях. Його зустріч з Джоан Берден, також стала жертвою фанатизму, була фатальною. Спроби героїні, яка була противницею рабства, схилити Крістмаса до визнання ним своєї негритянської приналежності закінчилися трагічно. Убивши Джоанну Крістмас ховається з міста, що лише на час дає відстрочку його страти.

Фолкнер у своєму творі показує всі сторони людської природи, часом навіть в найболючіших і темних її проявах. Автор демонструє яких масштабів можуть досягати безмежна жорстокість, расизм, несправедливість і ненависть в соціумі, і як безжально всі вони можуть зруйнувати людини.

Будучи в притулку, маленький Крістмас став мимовільним свідком любовних зустрічей дієтсестри і молодого лікаря: He might have been carven, a large toy: small, still, round headed and round eyed, in overalls. He was still with astonishment, shock, outrage. Looking at the dollar, he seemed to see ranked tubes of toothpaste like corded wood, endless and terrifying; his whole being coiled in a rich and passionate revulsion [3]. Письменник порівнює дитини з великою дерев'яною іграшкою, нерухомою і круглоглазой. Фолкнер показує, наскільки сильним потрясінням стала для Крістмаса ситуація в кабінеті дієтсестри, де він здобував своє улюблене ласощі - зубну пасту, і був один раз спійманий. Автор малює дитячий притулок, в якому ріс головний герой. Писати порівнює притулок з каторжної в'язницею або звіринцем: " like a penitentiary or a zoo", а сажу, стікала по стінах з " чорними сльозами": " like black tears". Ця сумна картина назавжди залишила відбиток в пам'яті нещасного дитини, а відсутність батьківського тепла та любові зіграло роль в його трагічну долю.

Важке дитинство безсумнівно вплинуло на формування характеру головного героя, на його світогляд і ставлення до життя і оточуючим його людям. Фолкнер малює Джо грубим і жорстокою людиною, здатним заподіяти шкоду і навіть зробити вбивство. Ставши прийомною дитиною в сім'ї Макіхерн, Джо ріс у строгості. Містер Макіхерн був людиною жорстким, підпорядкування якому в сім'ї було беззаперечним. Однак подібне ставлення до приймального синові зіграло для чоловіка фатальну роль. Агресія юнака до прийомному батьку виражається і в його мові: He found it, 'he thought. 'He knows.' He said aloud, whispering: " The bastard. The son of a bitch [3]. "

Трагічним апофеозом роману є вбивство Джо Крістмас. Однак співчуття письменника до жертв жорстокості і несправедливості, його впевненість у силі духу людини відображені в життєстверджуючому епілозі, коли не дивлячись на трагічну загибель головного героя роман завершується світлим, відтіненим описом від'їзду Байрона Банча з Ліною Гроув та її дитиною з Джефферсона.