Види, функції і структура спілкування

" Контакт масок" – формальне спілкування, коли відсутнє прагнення зрозуміти і враховувати особливості особи співбесідника, використовуються звичні маски (ввічливості, строгості, байдужості, скромності, співчутливості і т.п.) – набір виразів обличчя, жестів, стандартних фраз, що дозволяють приховати дійсні емоції, відношення до співбесідника. У місті контакт масок навіть необхідний в деяких ситуаціях, щоб люди не займали один одного без потреби, щоб відокремитись від співбесідника.

Примітивне спілкування, коли оцінюють іншу людину як потрібний або такий, що заважає об'єкт: якщо потрібний, активно вступають в контакт, якщо заважає – відштовхнуть або послідують агресивні грубі репліки. Якщо отримали від співбесідника бажане, то втрачають подальший інтерес до нього і не приховують цього.

Формально-ролеве спілкування, коли регламентовані і зміст, і засоби спілкування і замість знання особи співбесідника обходяться знанням його соціальної ролі.

Ділове спілкування, коли враховують особливості особи, характеру, віку, настрою співбесідника, але інтереси справи більш значущі, ніж можливі особові розбіжності.

Духовне, міжособове спілкування друзів, коли можна торкнутися будь-якої теми і не обов'язково удаватися до допомоги слів, друг зрозуміє вас і по виразу обличчя, рухам, інтонації. Таке спілкування можливе тоді, коли кожен учасник має образ співбесідника, знає його особа, може

передбачати його реакції, інтереси, переконання, відношення.

Маніпулятивне спілкування направлене на витягання вигоди від співбесідника, використовуючи різні прийоми (лестощі, залякування, ”замилення очей”, обман, демонстрація доброти) залежно від особливостей особи співбесідника.

Світське спілкування. Суть світського спілкування в його безпредметності, тобто люди говорять не те, що думають, а то, що належить говорити в подібних випадках; це спілкування закрите, тому що точки зору людей на те або інше питання не мають ніякого значення і

не визначають характеру комунікацій.

Функції спілкування. Мова йде про підхід, що виділяє три основні класи таких функцій: інформаційно-комунікативну, регулятивно-комунікативну та афективно-комунікативну.

Інформаційно -комунікативна функція спілкування охоплює все, що має відношення до передачі та прийому інформації людиною. Йдеться не лише про готову інформацію, а також й про інформацію, яка створюється.

Регулятивно-комунікативна функція спілкування забезпечує не лише пізнання, а й регуляцію поведінки суб'єктів спілкування. З цією функцією пов'язані і способи впливу людей одне на одного: переконання, навіювання, наслідування, зараження, тощо.

Афективно-комунікативна функція спілкування відноситься до емоційної сфери особистості, визначає її ставлення до явищ навколишнього світу.

Структура спілкування. Структура спілкування має взаємопов'язані сторони: комунікативну, інтерактивну, перцептивну.

Комунікативна сторона спілкування пов'язана із виявленням специфіки обміну інформацією між людьми як активними суб'єктами спілкування, т. т. із врахуванням тих знань, якими обмінюються люди. Засобами комунікативного процесу є різні знакові системи: мова (або вербальне спілкування) та жести, міміка, інтонації (або невербальне спілкування).

Інтерактивна сторона спілкування: організація суб'єктами спілкування спільної стратегії взаємодії. Розрізняють різні програми взаємодії між людьми (від співробітництва аж до конкуренції). Цей же бік спілкування містить в собі таку значущу змінну, як визначення між партнерами статусу у спілкуванні тобто хто із них домінує, а хто повинен підлашто-вуватись.

Перцептивна сторона спілкування містить в собі процес взаємного сприймання і розуміння співрозмовниками одне одного. Перцепція, це перш за все, процес формування образу іншої людини в свідомості співрозмовника. Це досягається за рахунок «прочитання» по зовнішності партнера його психологічних рис та можливих особливостей його поведінки. Основними механізмами пізнання іншої людини є ідентифікація (ототожнення) та рефлексія (усвідомлення того, як сприймають суб'єкта спілкування інші люди).