Тема 12.

Особливості сприйняття різних музичних жанрів

„Під „легкою музикою” я розумію масову музику, яка за своїм змістом і формою доступна для сприйняття”

І. О. Дунаєвський.

Смаки любителів музики дуже різноманітні. Одні віддають перевагу так званій „легкій” музиці, знають напам’ять усі сучасні естрадні пісні, захоплені джазовою музикою. Інші відвідують серйозні симфонічні концерти, купують абонементи в концертні зали, охоче слухають лекції про музику. Треті є прихильниками не стільки музики, скільки музикантів, не пропускаючи жодного виступу вподобаного їм оперного або естрадного співака, скрипаля або піаніста.

„Легке” й „серйозне” в мистецтві, як і в житті, не завжди існують окремо, вони взаємодіють, взаємопроникають, взаємовпливають одне на одного. Іноді важко визначити, до якого жанру – легкого чи серйозного, академічного чи розважального – належить той чи інший твір.

„Легка” музика в справжньому значенні цього слова – це музика для розваги, відпочинку; вона не викликає глибоких роздумів. Проте „легка” і „розважальна” – не синоніми. Взагалі, до жанру розважальної (легкої) музики належать: розважально-танцювальна музика, поп-музика, оперета. Серед них: твори Й. Штрауса, Дж. Гершвіна, Дж. Леннона, П. Маккартні та ін. Видатні майстри розважального жанру своєю яскравою музикою дарують світові відчуття краси, пробуджують в людях високі ідеали, а це підвладно тільки справжньому великому мистецтву.

Тому поняття „легка музика” теж можна розглянути у двох значеннях:

· музика, легка за змістом;

· музика, легка за сприйняттям.

У роботі В. Петрушина йдеться про існування відмінностей в змісті музики серйозної і легкої. Розвинулися ці жанри з синкретизму фольклорного мистецтва в результаті потреб громадської практики. Відмінності в змісті і цілях цих двох музичних жанрів притягнуло за собою і відмінності в характеристиках особливостей їх музичного сприйняття. У найзагальнішому вигляді ці відмінності полягають в тому, що легка музика переважно функціональна і її звучання може супроводжувати багато інших, немузичні види діяльності, тоді як серйозна музика має на увазі наявність самостійної цінності в самій собі.

Найбільш суттєві відмінності в сприйнятті цих двох жанрів полягають в тому, що класична серйозна музика для свого досягнення вимагає глибокої зосередженості, нерідко – аналітичного роздуму з приводу переживань, що викликаються музикою. Тому не випадково так багато загального в сприйнятті серйозної музики з медитацією, під якою розуміється „інтенсивний, проникаючий углиб роздум, занурення розумом в предмет, ідею і т. д., яке досягається шляхом зосередженості на одному об’єкті і усуненні усіх чинників, що відволікають увагу”.

Стан особливого просвітлення свідомості, якою характеризується настрій людини, що вийшла з медитації, ми можемо засвідчити і у слухачів після хорошого концерту серйозної музики, і у відвідувача художньої виставки, і у людини, що успішно вирішила творче завдання після довгих роздумів над нею. Особливі стани свідомості, що виникають у момент медитації, сприяють тому, що переживання стає надбанням системи ціннісних орієнтацій особистості. У стані медитації людина може здійснювати глибоку рефлексію – процес самопізнання своїх внутрішніх психологічних можливостей, думок, почуттів, що виникають в процесі його життя.

Для розвитку особистості людини потрібне сприйняття музики обох жанрів. Те, що виховується в особистості людини в процесі спілкування з музикою одного плану, ймовірно, не може бути заміщене і відшкодоване музикою іншого, так само як і потреба в самоті не може бути заповнена і заміщена потребою в спілкуванні і навпаки. Почуття розвиненої людини повинні уміти розчинятися і в суспільно цінному колективному переживанні, і в той же час мати можливість проявлятися в індивідуальному переживанні і роздумі, коли людина залишається наодинці зі своєю совістю.

У таблиці подано характеристику різниць сприйняття музики серйозних і легких жанрів:

Характеристика сприйняття музики серйозних і легких жанрів

У жанрі легкої музики творили і композитори-класики, наприклад, Л. Бетховен – автор монументальних симфоній – писав для фортепіано простенькі „Німецькі танці”, що звучали на вечірках, де веселилася молодь. Більше того, класики не відділяли свої „серйозні” твори від „легкої” музики. У XIX ст. вальс був модним бальним танцем, але це не заважало М. Глінці і Ф. Шопену створювати високопоетичні вальси для концертного виконання, а П. Чайковському, навіть, використати ритм цього танцю в деяких епізодах своїх симфоній.

Звертаючись до жанрів побутової музики, великі композитори залишалися справжніми, вимогливими до себе художниками. Вони ніколи не зраджували доброму смаку і виховували його у своїх слухачах. Ось чому твори класиків досі не втрачають своєї свіжості і привабливості на відміну від багатьох пісеньок і танців, які, дуже швидко набридають і починають здаватися безглуздими і смішними. Ніколи не набридне шедевр фортепіанної музики композитора Ф. Шопена „Вальс №7” (до-дієз мінор) у виконанні великого піаніста Володимира Горовіца.

Існує декілька теорій з приводу благотворної дії класичної музики саме на дітей. Перша – це музика має заспокійливі властивості для мозку. Дитина, що слухає музику, заспокоюється, вона щаслива, а мозок має більше часу на концентрацію перед виконанням поставленого завдання, без нетерпіння і стресу. Друга теорія говорить про те, що музика є ще однією мовою, яка сприймає мозок. Так, розвиток дитини, його мовних навичок за допомогою музики може вплинути на розвиток мислення малюка. Надалі це сприятиме розвитку просторового мислення дитини.

Дізнатися, як на людину впливає та або інша музика можна за допомогою води. Цікаві результати отримували вчені, що проводили такі дослідження: між динаміками музичного центру ставили колбу з водою і включали різну музику; після „прослуховування” водою симфоній В. Моцарта і Л. Бетховена, виходили красиві, правильної конфігурації кристали з виразними „проміннячками”.

Японський учений Масуро Емото (один з найвидатніших дослідників у галузі зарядженої води) провів такий експеримент: заморозив по-різному заряджену воду, а потім сфотографував кристали води, збільшені під мікроскопом. Словами, які зробили найпотужнішу дію на воду, були – „любов” і „вдячність”. Також Масуро Емото заряджав воду за допомогою музики: вода, заряджена за допомогою класичної музики, приймала прекрасні правильні форми.

Кристали води після звучання „Варіацій Гольдберга” Й. Баха – музики, вигаданої на знак вдячності до людини, ім’ям якої вона була названа.

Тоді як від рок-музики форма кристалів води ставала потворною. Після того, як вода прослухала „Готель розбитого серця” Елвіса Преслі, вийшли кристали льоду, розламані навпіл. При звучанні „важкого металу” (heavy metal), при наклеюванні на ємність з водою етикеток з негативними словами або коли на пробах спеціально фокусувалися негативні думки і емоції, вода зовсім не формувала кристалів, а утворювала хаотичні, фрагментовані структури.

Вода після звучання heavy metal

Кристали води, які були піддані дії фольклорної музики (народної):

Кристали води після звучання народної музики

Кафедра психофізіології факультету психології Московського державного університету довела, що класична музика впливає на інтелектуальні здібності людини. Вона сприяє підвищенню емоційної активності людини; в період такої активності дійсно підвищуються розумові здібності.

Дослідження показують, що ефект, зроблений музичним твором на слухача, часто залежить не стільки від змісту музичного твору, скільки від того, які особливості психологічного складу слухача, які були умови його виховання і як складався його музичний досвід. Сприйняття музичного твору може бути різним. Кожна епоха чує музику по різному, по-різному її сприймає одна і та ж людина залежно від психологічного стану.

Відомо, що новий твір слухачі завжди порівнюють з тим, що вони чули раніше, а потім усвідомлено або частіше неусвідомлено включають його до знайомого їм контексту. Якщо нова музика має яскраві ознаки (наприклад, відомий жанр), то вона викликає в уяві слухача знайомі образи (властиві цьому жанру).

Для того, щоб музика подіяла на слухача найбільшим чином, його необхідно для цього спеціально настроїти і підготувати. Це налаштування полягає в тому, що потрібно сісти в зручній позі, розслабитися і зосередитися на звуках музики. Їх не можна слухати без належної уваги, відволікаючись при цьому на які-небудь сторонні справи. З реального життя потрібно постаратися зробити крок в іншій, уявний світ, світ химерних образів, настроїв і фарб. По суті будь-яке сприйняття музики є різновидом медитації, так званої недирективної, тобто вільної від якогось нав’язування ззовні. Тут допомагає згадка про те, що в практиці вправ йогів музику рекомендувалося слухати так, щоб сприймати її не лише вухами, але вдихати при цьому аромат звуку, відчувати його на своїй мові, відчувати шкірою, самому ставати звуком так, щоб музика пронизувала від кінчиків пальців ніг до коренів волосся.

Дуже важливо уміти невідривно стежити внутрішнім слухом за звучною мелодією, ні на мить на відпускаючи її із зони своєї уваги. Мелодія повинна стати тією стежиною, по якій слухач піде і відвідає самі потаємні куточки душі, як своєї, так і композитора, який цю музику створив.

Якщо музика сприймається в живому виконанні, то буває недаремно увійти до образу виконавця і уявити собі, що це ти граєш на скрипці або фортепіано, що це твої пальці бігають по клавішах або грифові, це ти – диригент, що управляє першокласним оркестром. Практичні завдання на диригування сприймаємої музики збільшують зацікавленість і залученість до процесу сприйняття, що відповідно приносить і потрібний психотерапевтичний ефект.

Будь-яке цілеспрямоване сприйняття з концентрацією уваги на об’єкті може бути охарактеризоване як медитативний процес, тому що, спостерігаючи об’єкт і роздумуючи про нього, людина як би зливається з ним і починає його бачити неначе зсередини, глибоко осягаючи його внутрішні сутності і закономірності. Сенс музичної медитації, полягає в з’єднанні звучної музики із зоровими образами і спеціальними формулами навіювання.

Для розвитку особистості людині потрібне сприйняття музики різних жанрів. Те, що виховується в особистості людини в процесі спілкування з музикою одного плану, ймовірно, не може бути заміщене і відшкодоване музикою іншого, так само як і потреба в самоті не може бути заповнена і заміщена потребою в спілкуванні і навпаки. Почуття розвиненої людини повинні уміти розчинятися і в суспільно цінному колективному переживанні, і в той же час мати можливість проявлятися в індивідуальному переживанні і роздумі, коли людина залишається наодинці.

Тема 13. Історії створення музичних творів.

.