Карл Орф (Carl Orff)

1895 – 1982

Карл Орф – німецький композитор і педагог, сприяв розвиткові музичної освіти.

На тлі музичного життя ХХ ст. музика Карла Орфа звучить незвично. Її не возносять на щит за прихильність традиціям і не обстрілюють за відсутність авангардистських крайнощів. У ній закладена рідкісна якість – вона проста тією благородною простотою, яка підкорює будь-яку аудиторію.

Подібно до багатьох молодих композиторів, він проходить через роки спокус, захоплень. Двадцятирічним юнаком він захоплений модним тоді літературним символізмом. Нова серія пошуків музичного „філософського каменю” приводить К. Орфа до класиків XVII ст. Особливо захоплює його музика геніального Клаудіо Монтеверді, одного з основоположників опери. К. Орф створює вільну редакцію „Орфея” К. Монтеверді, своєрідний авторизований переклад музики XVII ст. на сучасну музичну мову. При цьому К. Орф зберігає власну „співавторську” інтонацію. Захоплений музикою лютні XVI ст., він створює чарівний „Маленький концерт для чембало і духових інструментів”, що вражає своєю вишуканою простотою.

Справжній успіх і визнання принесла К. Орфу прем’єра сценічної кантати „Карміна Бурана”. В основу цього твору для хору, солістів, танцюристів і оркестру були покладені вірші і пісні зі збірки побутової німецької лірики XVIII ст.

Починаючи з цієї кантати К. Орф наполегливо розробляє новий синтетичний тип музично-сценічного дійства, що поєднує в собі елементи ораторії, опери і балету, драматичного театру і середньовічної містерії, вуличних карнавальних представлень і італійської комедії масок. Саме так вздійснені наступні частини триптиха – „Катуллі карміна” і „Тріумф Афродіти”.

К. Орф – один з найбільших майстрів сучасного оркестру. „Оркестр – сама звукова плоть, а не розфарбовування, здатне викликати натуралістичну або імпресіоністську ілюзію. Під цими мазками кистю немає олівцевого нарису” – так відзивався про оркестровку К. Орфа Готфрід Келлєр, австрійський музикознавець, педагог і композитор.

Музика К. Орфа ніколи не виступає звуковим фоном. Вона сама – ігровий елемент представлення, завжди пов’язана з рухом виконавця. Музиканти відмічали гіпнотичну силу музики К. Орфа.

К. Орф – педагог у галузі дитячого музичного виховання. Вже в молоді роки, в період заснованої їм у Мюнхені школи гімнастики, музики і танцю К. Орф був одержимий ідеєю створення педагогічної системи.

У основі її творчого методу – імпровізація, вільне музикування дітей у поєднанні з елементами пластики, хореографії, театру. „Ким би не стала надалі дитина, –вважав К. Орф, – завдання педагогів виховувати в нім творче начало, творче мислення”.

Система К. Орфа отримала визнання у багатьох європейських країнах в США, Латинській Америці, Канаді, Японії, в деяких країнах Африки.