Виявлення й попередження суїцидальної поведінки серед співробітників ОВС.

Виходячи із сучасних теорій, самогубство розглядається як результат соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах пережитих мікросоціальних конфліктів, наприклад, у ситуації втрати або погрози втрати значимої цінності. Відповідно до цієї концептуальної моделі, суїцид являє собою один із крайніх варіантів поведінки людини в кризовій (конфліктній) ситуації, причому суїцидогенність ситуації не полягає в ній самій, а визначається індивідуальними особливостями особи, її життєвим досвідом, характером і стійкістю системи взаємин із соціальним середовищем.

В об'єктивному плані соціально-психологічна дезадаптація проявляється в різних формах деструктивної поведінки людини, а в суб'єктивному може виражатися в широкій палітрі психоемоційних порушень. У своїй динаміці вона проходить дві фази - преддиспозиційну (пресуїцидальну) і властиво суїцидальну. Ключову роль для розвитку цього процесу в несприятливому напрямку грає конфлікт, що займає центральне місце в структурі суїцидального акту, а також незалежно від характеру причин його, що спонукують, завжди має для індивіда риси реального внаслідок чого супроводжується ситуаційними кризовими станами й тяжкими переживаннями.

Неупереджений погляд на збільшення кількості суїцидів за останні роки показує, що цьому сприяли негативні тенденції, що торкаються макро - і мікрорівнів взаємодії особи з навколишнім середовищем. З них насамперед варто виділити розвиток процесів соціально-політичної нестабільності в суспільстві, що підривають ступінь довіри до державних символів і інститутів влади; відсутність виразної кадрової політики й системи правових гарантій в ОВС, що призводять до падіння престижу служби й зниження рівня професійної мотивації; погіршення економічного становища співробітників і членів їхніх родин, що провокує знижений фон настрою, стани фрустрації й почуття занепокоєння щодо подальших перспектив життєдіяльності; розвиток процесів стратифікації знизили поріг соціально-психологічної адаптації співробітників, але й привнесли негативні психосоціальні фактори, які змінили характер особистісних емоційних проявів (недовіра, скепсис, негативізм тощо).

Слід зазначити, що найпоширенішим способом відходу з життя було самоповішення (80.9%). Нерідко для реалізації аутоагресивної мети використовувалася вогнепальна зброя (13, 2%), у тому числі табельна (5, 9%). Застосування табельної зброї викликає особливу тривогу, оскільки суїцидент із бойовою зброєю в руках може бути небезпечний не тільки для себе, але й для навколишніх. У цьому зв'язку профілактика подібного роду аутоагресивних дій - це одночасно й попередження розширеного суїциду, у результаті якого мимовільними жертвами можуть стати близькі й родичі суїцидента, а іноді й зовсім випадкові люди. Як правило, суїцидальні дії відбувалися за місцем проживання співробітника з 18 до 24 годин.

Аналіз соціально-демографічної структури суїцидентів показує, що приголомшлива кількість самогубств вчинена особами рядового (22, 1%), молодшого (58, 8%) і середнього (11, 8%) начальницького складу. Характерно, що піки суїцидонебезпечного віку для співробітників приходяться на життєві періоди від 18 до 25 років (33, 8%), а також від 31 року до 40 років (38, 2%). У переважній більшості випадків стаж їхньої професійної діяльності становив від одного року до трьох років. Однак в останні кілька років відмічається деякий сплеск суїцидальної поведінки серед осіб, що прослужили в ОВС більше п'ятнадцяти років (11, 7%). У числі суїцидентів переважають сімейні співробітники, у тому числі такі, що мають дітей.

Цікаво, що особи з вищою й середньою фаховою освітою, отриманою в системі навчальних закладів МВС України, украй рідко вчиняють суїцидальні акти в порівнянні, наприклад, зі співробітниками із середньою, середньо спеціальною і вищою освітою, отриманою в інших навчальних закладах.

При вивченні фактів самогубств серед співробітників звертає на себе увагу незначність приводу (мотиву) суїциду. Ця обставина зайвий раз указує на те, що мотив і причина самогубства не тотожні поняття, що необхідно брати до уваги при аналізі випадків суїцидальної поведінки. При виборі тактичних прийомів профілактики самогубств варто враховувати, що фоном для них, як правило, є різного роду конфлікти: сімейно-побутові (ревнощі, нероздільна любов і недостатня матеріальна забезпеченість), професійні, в основі яких лежали неадекватні взаємини з колегами по роботі; адміністративно-правові, через страх очікуваного покарання за вчинений злочин.

Серед медико-психологічних характеристик звертає на себе увагу висока питома вага алкогольної обтяженості серед осіб, що вчинили самогубства. Це співвідноситься й з даними світової статистики, що вказує, що відсоток хворих алкоголізмом серед суїцидентів досягає 65%, а алкоголізм як причина самогубств займає провідне місце в переліку хвороб, якими страждали особи, що позбавили себе життя. Проведений психологами аналіз випадків, обтяжених алкоголізмом, показав, що " ситуаційно суїцидальні реакції" у цих осіб (на відміну від типових психогенних реакцій, де звичайно є присутнім потужний фактор, що травмує, - раптова втрата близьких, розрив сімейних відносин тощо) спостерігалися при явно неадекватному поводі, тобто повсякденні, звичні обставини ставали поштовхом для здійснення аутоагресії.

У поведінковому плані кризові стани супроводжуються зниженням рівня мотивації, зменшенням активності мислення, імпульсивністю вчинків, емоційною пригніченістю й тривожністю особи. З'являються утруднення у використанні інформації, необхідної для правильної оцінки власних можливостей для прийняття рішень в екстремальних ситуаціях.

Отримані дані говорять про наявність у суїцидентів наступних психологічних характеристик: відсутність адекватної самооцінки, непевність у собі, підвищена ранимість і сугестивність, нездатність розв'язувати міжособистісні конфлікти, песимістичність і тривожність.

Відзначимо, що приблизно кожен третій суїцидент у тій або іншій формі раніше висловлював суїцидальні наміри, а також намагався покінчити із собою.

Учені розрізняють дві групи факторів: суїцидогенні й антисуїцидогенні. До перших відносяться: нестійкість до психоемоційних навантажень, неадекватна самооцінка, слабість особистісного психологічного захисту, зниження або втрата соціальних орієнтацій, наявність психічної патології, підвищена конфліктність, наявність суїцидальних спроб у минулому.

До антисуїцидальних факторів особи відносяться: інтенсивні емоційні прихильності до близьких, батьківські обов'язки, виражене почуття боргу, концентрація уваги на стані власного здоров'я, залежність від суспільної думки й бажання уникнути осуду з боку навколишніх, наявність стійких соціальних установок і життєвих планів.

Разом з тим необхідно враховувати, що більшість із перерахованих факторів піддається змінам у часі, тому зафіксована в конкретної особи схильність до суїцидальної поведінки не може автоматично екстраполюватися на його майбутнє, а вимагає ретельного систематичного контролю за його поведінкою.

ВИСНОВКИ З ШОСТОГО ПИТАННЯ:

Оскільки суїцидальна поведінка має зовнішні ознаки, то представляється можливим виділити об'єктивно виражені реакції особи, що сигналізують про настання глибокої щиросердечної кризи

1. Заглиблення у себе. Відомо, що прагнення побути наодинці із собою природно й нормально для кожної людини. Однак варто бути уважним у тих випадках коли замкнутість стає глибоким й тривалим станом особи, у результаті якого людина цурається навколишніх.

2.Депресія. Це глибокий емоційний занепад, що у кожної людини проявляється по-своєму. Деякі особи стають замкнутими, ідуть у себе, але при цьому маскують почуття настільки добре, що навколишні довго не помічають змін у їхній поведінці. Єдиний шлях у таких випадках - пряма і відкрита розмова з людиною.

3.Агресивність, Багатьом актам самогубства передують спалах дратівливості, гніву, люті й жорстокості до навколишніх. Нерідко подібні явища є закликом суїцидента звернути на нього увагу, допомогти йому. Однак подібний заклик звичайно дає прямо протилежний результат - ворожість навколишніх, їхнє відчуження від суїцидента. Замість уваги людина добивається осуду з боку найближчого соціального оточення.

5.Зловживання алкоголем. Воно сприяє загостренню суїцидальних думок і намірів.

6.Роздача подарунків навколишнім. Деякі люди, що планують суїцид, попередньо роздають близьким, друзям, свої особисті речі. Фахівці із суїциду стверджують, що це є одним з його показників. У кожному такому випадку рекомендується серйозна й відверта бесіда психолога зі співробітником для з'ясування його правдивих намірів.

7.Психологічна травма або сильний емоційний стрес. До них може привести велике емоційне потрясіння або ланцюг дрібних переживань, що травмують, які поступово накопичуються. Розставання з рідними або звичним укладом життя, зіткнення зі значними моральними навантаженнями й дискомфорт можуть привести до здійснення аутоагресивних дій. Якщо до цього додається розлучення із дружиною або чоловіком, смерть або нещастя з ким-небудь із близьких, особисті негоди, то в співробітника можуть виникати думки й настрої, чреваті суїцидом.

8.Рі з кі зміни у звичайній поведінці. Несподівані зміни в поведінці людини повинні стати предметом уважного спостереження. Коли стримана, небагатослівна, замкнута людина (інтроверт) зненацька для навколишніх починає багато жартувати, сміятися, бовтати (поводиться як екстраверт), варто придивитися до неї. Така зміна скоріше свідчить про глибоко пережиту самітність, що людина намагається сховати під маскою веселощів і безтурботності.

9.Демонстративна погроз а. Будь-яке висловлене прагнення піти з життя повинне сприйматися серйозно. Найбільше часто воно виражається словами: " Ви будете винуваті в моїй смерті", " Ви ще пошкодуєте про мене", " Я не хочу жити серед вас" тощо. Ці заяви можна інтерпретувати як пряме попередження про самогубство, що готується. У таких випадках не можна допускати черствості, агресивності до суїцидента, які тільки підштовхнуть його до виконання погрози. Навпроти, необхідно виявити максимальну витримку й терпіння, надати співробітникові кваліфіковану психологічну допомогу.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Теоретичний обсяг інформації, набутий працівниками ОВС безумовно не може передбачити всіх нестандартних ситуацій і містить в собі лише окремі найнеобхідніші напрями дій, що забезпечують безпеку в небезпечній ситуації. Важливу роль при цьому відіграє уміння орієнтуватися та приймати неординарні, непередбачувані для супротивника рішення, а отже, при підготовці має також приділятися увага вмінню діяти не очікувано, не шаблонно, знаходити правильні оригінальні рішення.

Однак інколи виникають моменти, коли працівник не діяв певним чином не через відсутність належних знань, а через те, що розгубився в непевній ситуації. У цьому разі важливим елементом поведінки в екстремальній ситуації буде якраз вихід із такої ситуації розгубленості, ступору шляхом обов'язкового прийняття рішення про подальші дії, що забезпечується внутрішньо психологічною регуляцією. Саме тому психологічна підготовка важлива не лише для підвищення професійної майстерності працівників правоохоронних органів, а й для збереження їх життя та здоров'я.

Профілактика й корекція стресових станів в екстремальних умовах може розглядатися як один на ключових способів збереження боє- і працездатності особового складу, підвищення його психологічної стійкості й підтримки психоемоційної рівноваги.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ:

При вивченні теми необхідно визначитися з особливостямиморально-психологічної підготовки оперативних працівників ОВС, що виконують завдання ОРД. У змістовному плані необхідно вивчити комплекс цілеспрямованих заходів щодо формування й розвитку стійких психічних і моральних якостей, що забезпечують надійне здійснення оперативно-службової й бойової діяльності співробітників у різних екстремальних умовах.

Особливу увагу слід приділити вивченню наявність психологічних наслідків впливу на співробітників різних стресогенних факторів, пов'язаних з екстремальними умовами професійної діяльності, формулу прогнозування можливих психологічних реакцій при таких обставинах: при виникненні надзвичайних обставин, що вимагають активного й масованого втручання ОВС (ліквідація наслідків стихійних лих, техногенних катастроф, припинення насильства на національному ґрунті, масових безладь, участь у бойових і спеціальних операціях тощо) на тривалий строк.

Вивчити теоретичне підґрунтя та опонувати практичні навички здійснення попереджувальних заходів по профілактиці й побудови системи особистісно-орієнтованої психологічної підтримки у пост стресових ситуаціях.

Особливу увагу слід приділити вивченню правил поведінки оперативних працівників органів внутрішніх справ, спрямованих на забезпечення їх особистої професійної безпеки.

1, Комбінуйте, обходьте, знижуйте напруженість при інцидентах із правопорушниками. Пам'ятайте: час, як правило, на вашому боці.

2. Не провокуйте напад і стрілянину.

3. Здорова недовіра до підозрюваного чи затриманого краще, ніж легковажна довірливість.

4. Страхуйте кожну свою дію стосовно підозрюваного чи правопорушника, найкраще - за допомогою напарника.

5. Уникайте шаблонної і передбачуваної поведінки в небезпечній ситуації.

6. Будьте пильні до засідок. Кращий захист від засідки - уважно прислухатися до своїх відчуттів.

7. На місці події намагайтеся тримати під кутом зору всіх діючих осіб.

8. Ніколи не повертайтеся до підозрюваного чи правопорушника спиною.

Необхідно приділити увагу вивченню зовнішніх ознак суїцідальної поведінки.

ЛІТЕРАТУРА:

Нормативна література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30.

2. Дисциплінарний статут ОВС: Затв. Указом Президії Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. - 1991. — №7.

3. Постанова Кабінету Міністрів України № 348 від 14 квітня 1997 року " Про організацію роботу за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації".

4. Про внесення змін до Закону України " Про державну таємницю: Закон України від 19.06.2003 // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №45. - Ст.361.

5. Про державну таємницю: Закон України в редакції від 21.09.1999р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999 - № 49. - Ст.428 (з наступними змінами).

6. Про інформацію: Закон України від 2.10.1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992.-№ 48. - Ст. 650 (з наступними змінами).

7. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990р.// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №4. - Ст.20 (з наступними змінами).

8. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №22. - Ст. 303 (з наступними змінами).

9. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1003р.// Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №35. - Ст.358 (з наступними змінами).

10. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003р. /Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 351 (з наступними змінами).

11. Указ Президента України " Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку" від 16 червня 1999 року.

12. Указ Президента України " Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян" 18 лютого 2002 року №143 (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1227/2003 від 29.10.2003).

Накази МВС України:

1. Наказ МВС України № 690 від 16 грудня 1994 року " Про заходи щодо вдосконалення правової роботи в органах внутрішніх справ України".

2. Наказ МВС України від 10 червня 1994 р. №303 " Про організацію і проведення психологічного обстеження особового складу органів внутрішніх справ України".

3. Наказ МВС України № 670 від 05.10.95 " Про затвердження Настанови по діях органів, підрозділів, частин військ внутрішньої служби МВС України в умовах групових порушень громадського порядку, масових безпорядків і зон оперативного реагування ГУМВС, УМВС України" (План " Хвиля").

4. Наказ МВС України від 12 серпня 1996 р. №554 " Про заходи служби психологічного забезпечення щодо профілактики самогубств особового складу МВС України".

5. Наказ МВС України № 07 від 06.03.97 " Про оголошення розгорнутого переліку відомостей, що становлять державну таємницю в системі МВС України".

6. Наказ МВС України від 16 червня 1997 р. №423 " Про затвердження положення про службу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України".

7. Наказ МВС України від 6 липня 1999 р. №527 " Інструкція про порядок поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів та підрозділів внутрішніх справ України".

8. Наказ МВС України від 21 жовтня 2000 р. №579 " Про стан професійної підготовки та безпеки особового складу органів внутрішніх справ України та заходи щодо їх вдосконалення відповідно до завдань президента України з питань забезпечення належного громадського порядку та протидії злочинності в державі".

9. Наказ МВС України від 18 грудня 2000 р. №885 " Про заходи щодо вдосконалення організації підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України".

10. Наказ МВС України від 30.04.2004 № 458 " Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості".

11. Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України II Офіційний вісник України. - 2004. - №44.: Наказ МВС України від 28 липня 2004р. №842 - Ст.2922.

Рішення колегії МВС України:

1. Рішення колегії МВС України від 05 лютого 1997 р. №2км/2 " Концепція розвитку системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України".

Методичні рекомендації МВС України:

1. Від 10 липня 1999 р. №3951/Ан " Про порядок соціально-психологічного вивчення кандидатів на керівні посади", " Про порядок діагностування на керівні посади органів внутрішніх справ України", " Про порядок узагальнення результатів психологічного обстеження кандидатів на керівні посади ОВС України".

2. Від 03 вересня 2000 р. №4641/Ан, Сулицький В.В., Яковенко СІ. Участь психолога у проведенні службового розслідування психологічних аспектів самогубства працівника органів внутрішніх справ: (Метод, рекомендації) / Київський ін-т внутрішніх справ. - К., 2000. - 20с;

3. Від 07 жовтня 2000 р. №5195/Кв " Про узагальнений соціально-психологічний портрет працівника ОВС України".

4. Антипов В.І., Гайдашук А.В., Радченко Н.Г., Тіщенко А.П., Шаповалов О.В. Психологічна профілактика суїцидальної поведінки працівників органів внутрішніх справ: Метод, рек. / Національна академія внутрішніх справ України; Київський ін-т внутрішніх справ при НАВСУ / СІ. Яковенко (ред.). -К., 2000. - 120с.

5. Від 9 січня 2001 р. №136/Ан " Конфлікти у професійної діяльності органів внутрішніх справ".

6. Психологічна підготовка особового складу органів внутрішніх справ до виконання завдань в умовах ускладненої оперативної обстановки: Методичні рекомендації // МВС України, НАВСУ, Ін-т управління, Центр підготовки та проведення оперативно-штабних навчань.; П.І.Коваль, Н.В.Скалига. - Київ: 2001.-28с.

7. Ірхін Ю.Б. Психологічне супроводження заходів з охорони громадського порядку під час проведення спортивних змагань: Метод, рекомендації - Київ: 2007 p.-48с.

Основна навчальна література:

1. Авдеев В.В. Психологические основы повышения эффективности деятельности работников органов внутренних дел в экстремальных ситуациях. -М.: РИО МВД, 1988.-46с.

2. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Кириченко I.Г., Кондратьев Я.Ю., Юхновець Г.О. Адаптація випускників вищих навчальних закладів МВС України до службової діяльності: Психолого-пед. реком. / Національна академія внутрішніх справ України. - К.: НАВСУ, 2001. - 46с.

3. АнтиповВ.І.. Гайдашук А.В., Радченко Н.Г., Тіщенко А.П., Шаповалов О.В. Психологічна профілактика суїцидальної поведінки працівників органів внутрішніх справ: Метод, рек. / Національна академія внутрішніх справ України; Київський ін-т внутрішніх справ при НАВСУ / СІ. Яковенко (ред.). -К., 2000. - 120с.

4. Бараненко Б.І. Психологія оперативно-розшукової діяльності: загальна частина: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Луганська академія внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України / Е.О. Дідоренко (ред.), Я.Ю. Кондратьев (ред.). -Луганськ: РВВ Л ABC, 2003. - 272с.

5. Будагьянц Г.Н. Основные этапы и психологические особенности подготовки стрелков из пистолета: Учеб. пособие / Луганский ин-т внутренних дел. — Луганск: РИО ЛИВД, 2001. - 166с.

6. Вайнштейн Л.М. Психология в пулевой стрельбе - М.: ДОСААФ, 1981 р.- 142с.

7. Водолазский Б.Ф., Гутерман М.П. Конфликты и стрессы в деятельности работников органов внутренних дел: Учеб. пособие. - Омск, 1976. - 33 с.

8. Ірхін Ю.Б. Психологічне супроводження заходів з охорони громадського порядку під час проведення спортивних змагань: Метод, рекомендації - Київ: 2007 p.-48с.

9. Ірхін Ю.Б. Психологічна підготовка працівників оперативних підрозділів: Навч. посіб. - К.: РВЦ КНУВС, ДП" Друкарня МВС", 2007 p.- 93с.

10. Комаров К.Э. Психологическая подготовка к действиям в условиях повышенного риска: Учебно-методическое пособие для специалистов, занимающихся подготовкой подразделений МО, ФСБ, МВД, МЧС, Минюста России. -М.: 2002.

11. Кушнарьов С.В. Надання психологічної допомоги працівникам органів внутрішніх справ, які постраждали під час виконання службових обов'язків у екстремальних ситуаціях //Науковий вісник НАВСУ. - 2003. - С.142-150.

12. Левандовская О.Я. Психологические условия эффективности управленческой деятельности офицеров МВД в ситуациях затруднения / Московский открытый социальный ун-т. Кафедра психологии. - М., 2001. - 90 с.

13. Лефтеров В.А., Захарченко В.Ю., Легенький Н.И., Бригунец В.А. Психологическая подготовка к стрельбе из пистолета: Учебно-методическое пособие. - Донецк: Донеччина, 2001. - 64с.

14. Лефтеров В.О., Тімченко О.В. Психологічні детермінанти загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ: Монографія // МВС України. Донецький ін-т внутр. справ. - Донецьк: 2002.- 322с.

15. Лебедева С.Ю., Тімченко О.В. Психологічне забезпечення професійної та функціональної надійності фахівців снайперських груп спеціальних підрозділів МВС України / Національний ун-т внутрішніх справ. - X.: Видавництво ХНАДУ, 2005. - 328с.

16. Макаревич О.П. Психологічна підготовка особистості до поведінки у складних ситуаціях. Навчально-методичний посібник. - Київ: ВП НАОУ, 2000.-188 с

17. Макаров Н., Антонов Г. Психологическая самоподготовка к рукопашному бою. Учебное пособие. - Мн.: ЧП С.Ананич, ПКФ " Издательский Дом", 1993.- 80 с.

18. Мороз Л.І. Теоретичні засади та організація психологічного тренінгу в органах внутрішніх справ: Монографія // МВС України. Київський юрид. ін-т України. - Київ: Паливода А.В., 2005 p.- 227c.

19. Папкин А.И. Личная безопасность сотрудников ОВД. Тактика и психология безопасной деятельности. - М.: Изд-во Академии МВД РФ, 1996. - 224с.

20. Плиско ВИ. Формирование у сотрудников ОВД устойчивого психомоторного состояния к внешним проявлениям опасности. - К.: РИО МВД Украины, 1991. -128с.

21. Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності в органах внутрішніх справ: Навч. посіб. //В.І.Барко, Ю.Б.Ірхін, Т.Р.Морозова, Д.Й.Никифорчук. - Київ: РВЦ КНУВС, ДП " Друкарня МВС", 2007.- 90с.

22. Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика: 36. наук. пр. / Київський ін-т внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України / С.І. Яковенко (ред.). - К., 2000. - 200с.

23. Розов В.И. Управление стрессом в оперативно-розыскной деятельности. - К.: КНТ, 2006. -268с.

24. Слюсар І.М. Психологічна діагностика та корекція посттравматичного стресового розладу: Навч.-метод, посіб. / Міністерство внутрішніх справ України; Київський юридичний ін-т. - К.: Друкарня ФПУ, 2005. - 57с.

25. Сулицький В.В. Психологія суїцидальної поведінки. - К.: МП Леся, 2001. -316с.

26. Сулицький В.В., Яковенко С.І. Участь психолога у проведенні службового розслідування психологічних аспектів самогубства працівника органів внутрішніх справ: (Метод, рекомендації) / Київський ін-т внутрішніх справ. - К, 2000. - 20с.

27. Філатов С.Д., Маліновська Н.М., Титаренко П.О. Заходи по запобіганню втрат особового складу під час проведення спеціальних операцій по затриманню озброєних злочинців та дій в екстремальних ситуаціях. - К.: РВВ МВС України 1996 р.-87 с.

28. Формування лідерства і прихильності до здорового способу життя у військовослужбовців і працівників правоохоронних органів України: Навчальний посібник. - К.: К.І.С, 2008. -200с.

29. Шайхлісламов З.Р. Проблеми психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до оперативної діяльності в екстремальних умовах. Укр ДНТБ 24.09.1996.-№ 1814-Ук.-96.-27с.

Додаткова навчальна література:

1. Абабков В.А., Перре М. Адаптация к стрессу. Основы теории, диагностики, терапии. - СПб.: Речь, 2004. - 166с.

2. АболинЛ.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека - Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1987 р.- 262с.

3. Антипов В.В: Психологическая адаптация к экстремальным ситуациям. - М.: Владос-Пресс, 2004. - 173с,

4. Аршава І.Ф. Емоційна стійкість людини та її діагностика: автореф. дис... д-ра психол. наук / Інститут психології ім. Г.С Костюка АПН України. - К.. 2007. -33с..

5. Зівзах М.В. Психологічні дезаптаційні реакції у співробітників спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ (діагностика, психокорекція та профілактика): автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.04 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2007. - 18с.

6. Кириленко О.А. Психологічні детермінанти професійного стресу у представників професії типу " людина - людина": Автореф. дис.... канд. психол. наук (19.00.03) // Київський нац.ун-т ім.Т.Шевченка. - Київ: 2007 p.- 20с.

7. Логачов М.Г. Психологічна підготовка особового складу спеціальних підрозділів ОВС до дій в екстремальних ситуаціях: Дис... канд. психол. наук: 19.00.06 / Університет внутрішніх справ. - X., 2001. - 184с.

8. Малічевський В.І. Психологічні методи вогневої підготовки в підрозділах органів внутрішніх справ МВС України: Дис... канд. психол. наук: 19.00.06 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2003. - 263арк.

9. Психологія суїциду: Посібник // За ред. В.П. Москальця. - Київ: Академвидав, 2004.

10. Психология экстремальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. А.Е. Тарас, К.В. Сельченок. - Мн.: Харвест, 2000. - 480 с.