Чи підлягають регламентації потоки інформації усередині підприємства?

а) підлягають;

б) не підлягають;

в) підлягають, тільки в частині НОТ.

84. Результатом регламентації є:

а) накази і розпорядження;

б) положення, інструкції, організаційні карти;

в) договори, накладні, рахунки.

85. Базою регламентації для посадових інструкцій є:

а) контракт співробітника;

б) набір ділових і особових характеристик;

в) кооперація праці в організації;

г) розподіл праці в організації.

86. Спеціально створений орган управління з певними завданнями, функціями, правами і відповідальністю за конкретну ділянку роботи називається:

а) організаційною структурою;

б) підрозділом;

в) посадою.

87. Організаційно-правовий документ, який регламентує діяльність конкретної структурної одиниці у складі організації називається:

а) статутом;

б) положенням;

в) інструкцією;

г) методикою.

88. Самим значущим в положенні про підрозділ з позиції адміністративного менеджменту є:

а) основні функції;

б) завдання;

в) структура;

г) взаємини з іншими підрозділами;

д) відповідальність.

89. Функціональна матриця як регламентаційний документ встановлює:

а) структуру організації;

б) основні види робіт;

в) персональну відповідальність;

г) особливості взаємодії підрозділів підприємства при рішенні різних управлінських задач;

д) рух документації між підрозділами при рішенні різних управлінських задач.

90. Документограма як регламентаційний документ встановлює:

а) структуру організації;

б) основні види робіт;

в) персональну відповідальність;

г) особливості взаємодії підрозділів підприємства при рішенні різних управлінських задач;

д) рух документації між підрозділами при рішенні різних управлінських задач.

91. Повноваження делегуються:

а) людині;

б) посаді;

в) колективу.

92. Початковим матеріалом для розробки організаційних норм є:

а) організаційні нормативи;

б) правила внутрішнього трудового розпорядку;

в) показники ефективності.

93. Регламентація і нормування є основою для:

а) адміністрування;

б) управління;

в) організаційного проектування.

94. Службові комунікації, розпорядництво, координація контроль і оцінка складають основу:

а) організаційно-адміністративних операцій;

б) аналітико – конструктивних операцій;

в) інформаційно-технічних операцій.

95. Результатом розпорядчих операцій є:

а) усні і письмові розпорядження;

б) перестановка кадрів в організації;

в) зміна стилю управління.

96. Всі операції, що робляться для взаємної ув'язки роботи різних ланок апарату управління (за змістом і термінам) з метою забезпечення їх узгодженої діяльності за рішенням поточних або перспективних завдань підприємства і його підрозділів називаються:

а) службово-комунікаційними операціями;

б) розпорядчими операціями;

в) координаційними операціями;

г) контрольно-оцінними операціями.

97. Наради, засідання, протоколи, плани є інструментами:

а) службово-комунікаційних операцій;

б) розпорядчими операцій;

в) координаційних операцій;

г) контрольно-оцінних операцій.

98. Звіти, довідки, записки пояснень і доповідних є інструментами:

а) службово-комунікаційних операцій;

б) розпорядчими операцій;

в) координаційних операцій;

г) контрольно-оцінних операцій.

99. Якщо на чолі кожного підрозділу перебуває керівник, що наділений всіма повноваженнями, здійснює одноосібне керівництво підлеглими йому працівниками зосереджує в своїх руках всі функції управління, то це:

а) лінійна структура управління;

б) функціональна структура управління;

в) лінійно-функціональна структура управління.

100. Якщо кожен орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій), то це:

а) лінійна структура управління;

б) функціональна структура управління;

в) лінійно-функціональна структура управління.

101. Організації, в яких керівництво вищої ланки залишає за собою велику частину повноважень, необхідних для ухвалення найважливіших рішень, називаються:

а) централізованими;

б) децентралізованими.

102. Організації, в яких повноваження розподілені по нижче стоячих рівнях управління, називаються:

1) централізованими;

2) децентралізованими.

103. Сучасний ефективний тип організаційної структури управління, який створюється шляхом поєднання лінійної і програмно-цільової структур, є:

а) функціональною структурою управління;

б) лінійно-функціональною структурою управління;

в) матричною структурою управління.

104. Решітчаста організація, побудована на принципі подвійного підпорядкування виконавців: з одного боку – безпосередньому керівникові функціональної служби, з іншої – керівникові проекту, - називається:

а) партисипативною структурою;

б) едхократичною структурою;

в) матричною структурою;

г) дивізіональною структурою.

105. Організаційна структура управління відображає:

а) цілі організації;

б) завдання організації;

в) стратегію організації;

г) функції організації.

106. Фактори формування організаційної структури:

а) економічність;

б) цілеспрямованість;

в) гнучкість;

г) мінливість.

107. На першому етапі формування підрозділів організаційної структури:

а) аналізується існуюча управлінська структура;

б) аналізується проектована управлінська структура;

в) визначаються посадові обов'язки на місцях.

108. Лінійна організаційна структура характеризується:

а) одноособовим керівництвом;

б) директивним керівництвом;

в) колективним керівництвом;

г) партисипативним керівництвом.

109. До особливостей структури органічного типу відносять:

а) чіткий поділ праці;

б) творчий підхід до роботи;

в) ієрархічність управління;

г) рішення приймаються на основі обговорення.

110. Оберіть із перелічених організаційних структур ті, що належать до типу адаптивні організаційні структури:

а) лінійна;

б) лінійно-функціональна;

в) функціональна;

г) дивізіональна;

д) проектна;

е) матрична.

111. Оберіть з перелічених організаційних структур ті, що належать до типу жорсткі організаційні структури:

а) лінійна;

б) лінійно-функціональна;

в) функціональна;

г) дивізіональна;

д) проектна;

е) матрична.

112. Демократичний стиль керівництва – це:

а) коли керівник нав'язує свою волю підлеглим шляхом примушення, винагороди або посилання на традицію;

б) коли керівник дозволяє підпорядкованим брати участь в ухваленні рішень, робить вплив за допомогою переконання, уникає нав'язувати свою волю підлеглим;

в) коли керівник дає підпорядкованим майже повну свободу.

113. Ліберальний стиль керівництва – це:

а) коли керівник нав'язує свою волю підлеглим шляхом примушення, винагороди або посилання на традицію;

б) коли керівник дозволяє підпорядкованим брати участь в ухваленні рішень, робить вплив за допомогою переконання, уникає нав'язувати свою волю підлеглим;

в) коли керівник дає підпорядкованим майже повну свободу.

114. Авторитарний стиль керівництва – це:

а) коли керівник нав'язує свою волю підлеглим шляхом примушення, винагороди або посилання на традицію;

б) коли керівник дозволяє підпорядкованим брати участь в ухваленні рішень, робить вплив за допомогою переконання, уникає нав'язувати свою волю підлеглим;

в) коли керівник дає підпорядкованим майже повну свободу.

115. Якщо виконавець вірить, що той, хто впливає, має можливість задовольнити насущну потребу або принести задоволення, то використовується:

а) влада, заснована на винагороді;

б) влада, заснована на примушенні;

в) експертна влада;

г) еталонна влада;

д) законна влада.

116. Якщо виконавець вірить, що той, хто впливає, володіє спеціальними знаннями, які дозволять задовольнити потребу, то використовується:

а) влада, заснована на винагороді;

б) влада, заснована на примушенні;

в) експертна влада;

г) еталонна влада;

д) законна влада.

117. Якщо виконавець вірить, що той, хто впливає, має право віддавати накази, і що його обов’язок – підкорятися їм, то використовується:

а) влада, заснована на винагороді;

б) влада, заснована на примушенні;

в) експертна влада;

г) еталонна влада;

д) законна влада.

118. Якщо проблема вирішена таким шляхом, який прийнятний для всіх сторін, внаслідок чого люди відчувають свою причетність до вирішення проблеми, то це:

а) функціональний наслідок конфлікту;

б) дисфункціональний наслідок конфлікту.

119. Якщо в результаті конфлікту сторони більш схильні до співпраці, а не до антагонізму, то це:

а) функціональний наслідок конфлікту;

б) дисфункціональний наслідок конфлікту.

120. Незадоволеність, поганий стан духу, зростання текучості кадрів і зниження продуктивності відносяться до:

а) функціональних наслідків конфлікту;

б) дисфункціональних наслідків конфлікту.

121. Результат реалізації певної послідовності кроків або дій – це:

а) запрограмоване рішення;

б) незапрограмоване рішення;

в) організаційне рішення.

122. У ситуаціях, які до певної міри нові, внутрішньо не структуровані або зв'язані з невідомими чинниками потрібне ухвалення:

а) запрограмованих рішень;

б) незапрограмованих рішень;

в) організаційних рішень.