Окресліть заходи з охорони надр при пошуках, розвідці та розробці нафтових та газових родовищ.

Основним видом робіт при пошуках і розвідці нафтових і газових родовищ є буріння свердловин. При їх закладанні необхідно врахо­вувати всі заходи з охорони природних об'єктів — водойм, лісних наса­джень, сільськогосподарських угідь, культурних та інших цінностей — від пошкодження і забруднення. Не можна допускати будівництво свердловин поблизу населених пунктів, шкіл, дитячих закладів, лікарень тощо. Місце закладання бурової узгоджується з органами місцевої влади, які, згідно із законодавством України, повинні надати земельну ділянку в розмірах, ус­тановлених технічними нормами. Звичайні розміри під розвідувальну свердловину — 1, 2—1, 5 га без під'їзних шляхів. Відбір земельної ділянки до­кументується двостороннім актом.

У проектах пошуково-розвідувальних робіт мають бути передбачені заходи, що виключають нанесення шкоди покладам інших корисних копалин, які можуть бути в розрізі даної площі (наприклад, солі).

У процесі буріння свердловин у складних геологічних умовах трапля­ються прояви різних сил природи (впливи підземних термальних і міне­ральних вод, неочікувані викиди нафти і газу, які інколи супроводжуються пожежами тощо). Тому однією із основних вимог є дотримування правил безпечного ведення робіт. Ці правила спрямовані не тільки на забезпечен­ня безпеки людей, збереження високовартісних обладнання і свердловини а й на збереження самої корисної копалини і початкових умов її заляган­ня. Були випадки, коли довготривале відкрите фонтанування газових сверд­ловин призводило до повного виснаження покладів.

Першочергове значення має охорона водоносних горизонтів від їх за­бруднення нафтопродуктами та хімічними компонентами під час розкрит­тя свердловинами. Насамперед необхідно оберігати ґрунтові та артезіанські горизонти, що є джерелами водопостачання населених пунктів і сіл. Для цього використовують відповідну конструкцію свердловин, що забезпечує ізоляцію водоносних горизонтів; під час ліквідації свердловини ці горизон­ти мають бути ізольовані цементуванням.

До початку буріння свердловини складають геолого-технічний наряд, в якому потрібно передбачити інтервали можливих ускладнень у процесі буріння. Під час буріння свердловин необхідно вжити заходів, які попере­джують відкрите фонтанування, грифоноутворення, обвали стовбура сверд­ловини, водопрояви тощо. Для попередження відкритих фонтанів буріння треба проводити з використанням промивальної рідини відповідної густи­ни. На всіх пошукових і розвідувальних свердловинах має бути встановле­но противикидне обладнання (превентори), опресоване на відповідні тис­ки. Акти про опресування знаходяться на буровій.

Не менш важливою є ізоляція в усіх свердловинах нафтогазоносних пластів один від одного і від водоносних горизонтів. Для попередження пе­ретоків за експлуатаційною колоною необхідна наявність надійного це­ментного кільця, яке би забезпечувало ізоляцію згаданих горизонтів. Якість цементу при цьому має відповідати всім вимогам, особливо у разі буріння на значну глибину, щоб виключити передчасне тужавлення цементу в про­цесі тампонажу тощо. У газових і газоконденсатних свердловинах як про­міжні, так і експлуатаційні колони зацементовують до устя.

Якщо в процесі буріння свердловини будуть виявлені нові інтервали, що не очікувалися, з ознаками нафтогазоносності (за керном, шламом, нафтогазопроявами, даними промислової геофізики), то ці інтервали на­самперед слід випробувати в необсадженій свердловині випробуване пластів, а потім брати на облік для того, аби під час розкриття їх в інши^ свердловинах не допустити значного проникнення в пласт глинистого ро -чину.

Попередження газо- і нафтопроявів і боротьба з ними в процесі буріння свердловин особливо необхідні в районах, в яких є аномальновисокі пластові тиски. У цих випадках використовують обважнені глинисті розчини, які здатні створити в стовбурі свердловини гідростатичні тиски, які переважають пластові.

Особливо небезпечними є відкрите фонтанування та утворення гри­фонів на родовищах, приурочених до сильнопорушених складок і відкладів із вторинними резервуарами. В цих випадках можуть відбуватися провали бурового інструменту, а також утворення грифонів з викидом газу в атмо­сферу. Утворення грифонів і відкритого фонтанування попереджують спу­сканням спеціальної колони, яка перекриває верхню частину розрізу сверд­ловини.

Ліквідацію грифонів і заглушення фонтанів проводять або закачуван­ням важкого глинистого розчину чи великої кількості цементного розчину, або бурінням похило-спрямованих свердловин до вибою свердловини, що фонтанує.

Під час розвідки родовища в процесі розкриття розвідувальними сверд­ловинами верхніх горизонтів, які вже розробляються, може спостерігатися поглинання бурового розчину в ці горизонти. У таких випадках слід обме­жити експлуатацію найближчих видобувних свердловин до закінчення бу­ріння розвідувальної свердловини або перекрити експлуатаційний об'єкт проміжною колоною.

Не можна допускати розриву в часі між перфорацією інтервалу і ос­воєнням свердловини, оскільки це може призвести до погіршення проник­ності внаслідок дії глинистого розчину і спотворення уявлень про справж­ню продуктивність пласта. У випадку необхідного простоювання свердло­вини її стовбур потрібно заповнити пластовою рідиною.

У разі переведення свердловини на вищезалягаючий горизонт, пласт, який до цього розроблявся, слід ізолювати шляхом встановлення цемент­ного моста.

Інколи великої шкоди надрам можна завдати поспішним введенням у промислову експлуатацію пошукових і розвідувальних свердловин на газо­нафтових і газоконденсатних родовищах, які дали значні газові фонтани. При цьому в нафтогазових покладах відбувається втрата пластової енергії газової шапки, необхідної для видобутку нафти із нафтової облямівки, а в газоконденсатних — зниження пластового тиску нижче тиску конденсації, що призводить до переходу важких вуглеводнів із газоподібної фази в рідку, яка змочує породи пласта, і, таким чином, — до втрати найбільш цінних вуглеводнів. Тому треба відмовитися від експлуатації перших свердловин на таких покладах доти, поки не будуть оцінені запаси різних вуглеводнів.

Пошукові і розвідувальні свердловини можуть бути тимчасово закон­сервовані з таких причин: а) неможливість під'їзду до бурової через паво­док, зсув, порушення устя свердловини внаслідок стихійних явищ; б) не­можливість подальшого поглиблення свердловини при встановленому об­ладнанні тощо. З метою запобігання ускладнень та аварій свердловини потрібно обладнувати таким чином, щоб забезпечити нормальний стан стовбура після розконсервації.

Для консервації свердловин, які в подальшому експлуатуватимуть, їх стовбур заливають глинистим розчином, який інколи обробляють ПАР, а верхню частину стовбура (до ЗО м) заповнюють нафтою.

Під час ліквідації свердловин в інтервалах зі слабопродуктивними або непродуктивними пластами встановлюють цементні мости. Висота кожно­го цементного моста має дорівнювати товщині пласта плюс 20 м вище покрівлі і нижче підошви пласта. Над покрівлею верхнього пласта цементний міст встановлюють на висоту не менше 50 м.

Стовбур свердловини заливають якісним глинистим розчином, який створює на вибої тиск, що перевищує пластовий. Вилучення обсадних ко­лон дозволяється за відсутності газових і газоконденсатних покладів, а та­кож напірних мінералізованих пластових вод, здатних забруднювати верхні прісні води.

Ліквідація свердловини, як і попередні ізоляційні роботи, проводиться за планом, складеним виконавцем робіт і узгодженим з відповідними орга­нами з охорони надр.

У процесі проведення геологорозвідувальних робіт та роз­робки морських родовищ нафти і газу можливе забруднення навколишньо­го середовища. В море можуть попадати відходи буріння і видобутку, такі як шлам, бурові стічні води, окремі хімічні реагенти, продукти випробування свердловин тощо. Витікання нафти в море призводить до забруднення акваторії і наносить велику шкоду рибному господарству, пляжам тощо.

У загальному комплексі заходів, необхідних для боротьби із забруднен­ням морської води, можна виділити два основних:

• розробка заходів для попередження забруднення морської води;

• розробка заходів для ліквідації забруднень.

Однією з найбільших небезпек для морського середовища є аварійні розливи нафти, що виникають унаслідок відкритого фонтанування свердло­вини. Для попередження таких аварій або зведення їх до мінімуму необхід­но правильно вибрати технологію буріння свердловини, створити систему безпеки та охорони морського середовища. Надійність систем безпеки та охорони морського середовища забезпечується контролем і випробуванням усього обладнання.