Розкрийте суть і особливості методики розташування розвідувальних свердловин на масивних покладах нафти і газу

Специфічні особливості будови масивних покладів, які істотно впливають на методику пошуково-розвідувальних робіт, такі:

1) форма і об'єм покладу контролюються положенням площин крил пастки і площини ВНК (ГРК), яка суцільно перетинає тіло колектора;

2) ефективна товщина пласта закономірно змінюється від максималь­ної в склепінні до нульової на контурі, що зумовлює нерівномірний роз­поділ запасів на площі (присклепінна частина займає близько половини площі і вміщує до 80 % запасів).

У зв'язку з цим слід прагнути до точнішого визначення характеру крил структури і місцеположення склепінної ділянки, в межах якої зосереджені основні запаси нафти і газу.

Побудова геометричної моделі покладу для вирішення завдань розвідки цілком залежить від точності попадання першої пошукової свердловини у склепіння структури, що, на жаль, вдається не завжди. У разі зміщення цієї свердловини на одне із крил лінійна інтерполяція між свердловинами і особливо екстраполяція д неосвітлені бурінням ділянки можуть призвести до істотних похибок у визначенні об'єму, форми і розмірів покладу. Саме тому стандартні прийоми розташування свердловин класичним «хрестом», поперечними або діагональними профілями малоефективні, оскільки бага­то свердловин при цьому закладають на периферії покладу, де запаси не­значні.

Суть системи розташування свердловин на покладах масивного типу полягає в такому. На підготовленій структурі закладають дві або три сверд­ловини уздовж довгої осі в межах очікуваної склепінної ділянки. З одержан­ням промислових припливів нафти або газу одночасно або послідовно, за­лежно від геолого-економічних і кон'юнктурних умов, бурять ще дві сверд­ловини за системою розвідувального трикутника на кожному крилі струк­тури, щоби достовірно визначити їх положення в просторі і виділити склепінну ділянку. Розвідувальні трикутники розташовують таким чином, Щоб одна із їх сторін була паралельна ймовірному напрямку довгої осі складки. Отже, із шести свердловин, пробурених на продуктивній струк­турі, чотири виявляються поблизу склепіння (по дві на кожному крилі), а Дві, що розташовані у вершинах трикутників, характеризують приконтурну зону. Така система закладання свердловин вільна від згаданих недоліків традиційних методик і дає змогу надійно встановити елементи структури, які її визначають.

За трьома точками виявляють положення крил структури в просторі; перетин крил дає осьову лінію і, отже, точне місцеположення склепіння. Окрім того, в шести точках покладу достовірно визначають положення ГРК або ВНК і, отож, основний параметр для проектування детальних розвіду­вальних робіт за принципом «на рівні об'єми запасів — рівне число сверд­ловин» — розмір площі продуктивності.

Завдяки рівномірному висвітленню покладу можна орієнтовно оцінити запаси нафти і газу, оскільки чотирма із шести свердловин розкривається склепінна ділянка покладу, де зосереджені основні запаси. На базі одержа­ної інформації намічають зони рівних об'ємів для раціонального розміщен­ня свердловин з метою детальної розвідки.