Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тривалість сну дітей і підлітків різного віку






(у годинах на добу, вік дитини в роках)

Перші місяці життя   2-3 4-5 6-7 8-10 11-12 13-16 17-18
20-22 16-17 14-15           8, 5

5.3.2. Порушення ВНД: негативізм, дитячі страхи, неврози, енурез. Профілактика порушень ВНД.

Порушення вищої нервової діяльності найчастіше розвивається у дітей, що мають слабкий або легко збудливий тип вищої нервової діяльності, коли вони стикаються з сильними, складними чи тривало діючими подразниками; тривалий шум, неправильна поведінка дорослих (часті суперечки, скандали, нерівне ставлення до дітей – перехід від надмірної суворості до захвалювання, нескінченні заборони, пригнічення ініціативи тощо), а також перевантаження інформацією: відвідування кіно, театрів, перегляди телевізійних передач, що пере збуджують нервову систему дитини. Нервові діти слабкого типу загальмовані, сором’язливі, лякливі. У дітей з легко збудливою нервовою системою гальмівний процес різко ослаблений: вони недисципліновані, надмірно рухливі, запальні, агресивні. Всі розлади нервової системи відбуваються на фоні різкої зміни поведінки дитини. Більшості нервових дітей властиві підвищена емоційність, нестійкість уваги, вередливість. Періоди збудження змінюються періодами пригнічення. Загальмованість, пасивність, нерішучість, надмірна ніяковість – ці стани найчастіше бувають у дітей тоді, коли дорослі не враховують природного прагнення дитини до самостійності, безперервно опікають її, не дають упевнитись в своїх силах, коли прагнення дитини до руху, прагнення пізнати більше нерідко забороняються: на кожному кроці дитина чує слова «не можна», «ні». Постійні заборони у деяких дітей викликають рухливий протест (дитина кричить, тупає ногами), призводять до виникнення впертості. У цих випадках діти прагнуть у всьому робити наперекір дорослим: вони відмовляються від їжі, одягання, прогулянок, кидають подаровані їм іграшки, на всі пропозиції дорослих відповідають відмовою. Таку поведінку дитини називають негативізмом.

Наказовий тон, насилля дорослих при прояві у дитини негативізму, не тільки не допоможуть, а й посилять цей хворобливий стан.

У разі прояву впертості краще або не звертати на дитину уваги, або переключити її на іншу діяльність.

У маленьких дітей будь-яка несподіванка викликає переляк: людина в масці, собака, що раптово вискочить з-за рогу, голосний звук, несподівана втрата рівноваги і ін. такий переляк цілком природний, і в здорових дітей він швидко минає. У нервової дитини відчуття пережитого страху може залишатися надовго, інколи на все життя. Такі діти бояться вийти у двір, де їх налякав собака, відмовляються підійти до людини, на якій вони бачили маску, лякаються голосних звуків, бояться домашніх тварин, нешкідливих комах, незнайомих людей, вітру, грози і т.д.

Страхи бувають у дітей і вночі під враженням тривожних сновидінь. Ні в якому разі не можна залякувати дитину, щоб не призвести до штучного виникнення страхів. Це може проявитися у стійких порушеннях нервової діяльності.

Важкі травми (особливо травми голови), хронічне недосипання, надмірні емоційні переживання внаслідок побоїв, жаху від п’яних людей, сімейних сварок, вуличних бійок, нещасних випадків можуть призвести до серйозних розладів нервової системи, так званих неврозів.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.