Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Основні характеристики пам’яті людини.
|
|
| характеристики | чутлива пам’ять | Первинна пам’ять | Вторинна пам’ять | Третинна пам’ять |
| місткість | Обмежена об’ємом інформація від рецепторів | мала | Дуже велика | Дуже велика |
| тривалість | Долі секунди | Кілька хвилин | До кількох років | Все життя |
| Введення інформації | Автоматично під час сприймання | словами | практикою | Дуже часто практикою |
| Принцип зберігання інформації | У вигляді фізичних параметрів | У часовій послідовності | За принципом семантичних і просторових співвідношень | |
| Доступ до інформації | Обмежений швидкістю зчитування | Дуже швидко | повільно | Дуже швидко |
| Характер інформації | чутлива | Мовна (можливі інші види) | Всі види | Всі види |
| Механізм забування | «згасання» або «стирання» | Нова інформація стирає стару | Проактивне і ретроактивне інгібітування | Забування мабуть немає |
5.2.3. Генетичні та психофізіологічні основи індивідуальних особливостей
поведінки. Типологічні особливості ВНД дітей.
Умовнорефлекторна діяльність залежить від індивідуальних властивостей нервової системи. Індивідуальні властивості нервової системи зумовлені спадковими особливостями індивіда і його життєвим досвідом, тобто генетичними та психологічними особливостями. Сукупність цих властивостей називають типом вищої нервової діяльності.
Тип вищої нервової діяльності – це сукупність основних природжених властивостей нервових процесів, що відбуваються в корі головного мозку і визначають індивідуальні особливості вищої нервової діяльності хребетних тварин і людини.
Відомо, що у кожної людини є свої особливі риси. Виходячи з цього, давньогрецький філософ і лікар Гіппократ (IVст. до н.е.) виділив чотиритипи темпераменту: сангвіністичний, флегматичний, холеричний і меланхолічний. Але Гіппократ неправильно пояснював причини прояву цихтемпераментів. Він говорив, що прояв того чи іншого темпераменту залежить від переважання в організмі нервової рідини: сангвіністичний – кров, флегматичний – слиз, холеричний – жовч, меланхолічний – чорна жовч. Справжня природа цих явищ була встановлена в процесі вивчення вищої нервової діяльності І.П.Павловим. В основу поділу на типи він поклав три основних показники:
1. силу процесів збудження і гальмування.
2. взаємну врівноваженість, тобто співвідношення сили процесів збудження і гальмування.
3. рухливість процесів збудження і гальмування, тобто швидкість з якою збудження може змінюватись гальмуванням і навпаки.
На підставі виявлення цих трьох показників І.П.Павлов виділив такі типи ВНД:
1. сильний неврівноважений (холеричний) - з переважанням збудження над гальмуванням;
2. сильний врівноважений рухливий (сангвіністичний) - з великою рухливістю нервових процесів;
3. сильний врівноважений повільний (флегматичний) - з малою рухливістю нервових процесів;
4. слабкий (меланхолічний) – нервові процеси легко гальмуються, швидко виснажується нервова система, втрачається працездатність.
Людині властива якісно особлива нервова діяльність, пов’язана з наявністю в неї мовної функції. Залежно від взаємодії, врівноваженості сигнальних систем І.П.Павлов поряд з чотирма спільними для людини і тварин типами виділив спеціально людські типи вищої нервової діяльності:
Реакція людини з меланхолічним(А), сангвіністичним(Б), холеричним(В) і флегматичним(Г) темпераментом на одну і ту ж подію
(за Х. Бідструпом, 1974).
1. Художній тип характеризується перевагою першої сигнальної системи над другою. До цього типу належать люди, які безпосередньо сприймають дійсність, широко користуються почуттєвими образами.
|
|