Розумовий тип.

Це люди з переважанням другої сигнальної системи, «мислителі», з вираженою здатністю до абстрактного мислення.

3. Середній тип, з врівноваженою діяльністю двох сигнальних систем, до якого належить більшість людей. Їм властиві як образні враження, так і умоглядні висновки.

У дітей шкільного віку виділяють такі типи ВНД:

1. Збудливий: у дітей цього типу швидко і легко утворюються умовні рефлекси, але важко і повільно виробляються диференціювання. Такі діти багато розмовляють на уроках, не можуть сидіти спокійно, рухаються, неуважні, легко заводять товаришування то з одним, то з іншим учнем.

2. Лабільний: діти з таким типом швидко орієнтуються в новій для них обстановці; у школі вони спокійні, товариські, точно виконують уроки, добре встигають з багатьох предметів. Умовні рефлекси і диференціювання утворюються швидко.

3. Інертний: у таких дітей дуже важко утворюються як рефлекси, так і диференціювання. Вони мовчазні, мало проявляють інтересу до навчання, намагаються залишитись на самоті, піддаються навіюванню, погано виконують уроки.

4. Гальмівний: у дітей такого типу важко виробляються умовні рефлекси і легко утворюються диференціювання, що характерно для процесу гальмування. На уроках і під час перерв вони ведуть себе спокійно, зосереджено. Заводять товаришування з іншими дітьми повільно і важко.

Наведені типи далеко не охоплюють всіх відмінностей темпераментів і характерів дітей шкільного віку. Найчастіше нам доводиться мати справу не з «чистими» типами дітей, а з досить своєрідними поєднаннями різноманітних рис характеру.

Вчитель повинен не враховувати особистість кожного учня, не пристосовуватись до неї сліпо, а прагнути «шліфувати» цю особистість, ставити до неї оптимальні вимоги, вести ї розвиток вперед.

Слід пам’ятати, що типи нервової системи не залишаються незмінними від народження дитини. З дня народження організм зазнає різних впливів оточення. За І.П.Павловим, остаточно складається характер як сплав з природжених рис нервової системи (типу) і змін її властивостей, зумовлених зовнішнім середовищем, які часто закріплюються на все життя. Поведінка дитини і дорослої людини зумовлюється не тільки природженими властивостями нервової системи, а, насамперед, тими впливами, які діяли і постійно діють на організм протягом індивідуального життя, тобто залежить від постійного виховання і навчання. Отже, природжені властивості нервової системи не є незмінні. Вони можуть тією чи іншою мірою змінюватися під впливом виховання внаслідок пластичності нервової системи.

Пластичність типів ВНД – це здатність їх змінюватися. І.П.Павлов називав пластичність найважливішим педагогічним фактором.

5.2.4. Аномалії поведінки (наркотична та психічна залежність, алкоголізм,

наркоманія, тютюнокуріння, гомосексуалізм, злочинність, самогубство).