Теорія еволюційної соціалізації (стадій людського розвитку).

Уявлення про найважливіші проблеми індивідів на різних вікових стадіях дасть змогу конкретніше й цілеспрямованіше проводити з ними виховну роботу, орієнтуючись на надання допомоги у вирішенні цих проблем. Тому зупинимося на з'ясуванні еволюційної теорії соціалізації (стадій людського розвитку) докладніше.

Стадія І - дитячий період (немовляти). Основна проблема: Довіра чи Недовіра. Немовля на основі рівня турботи і комфорту з перших днів пізнає, якою мірою розраховувати на задоволення основних потреб: їжа. ласка, безпека. Про подолання кризи можна судити, коли матюки не плачуть і не сердяться в разі зникнення з поля зору дорослих, що піклуються про них. У разі неповного вирішення цієї проблеми запишки недовіри можуть позначитись на податних стаїіях.

Стадія II - вік один-два роки. Основна проблема - Автономія або Сором і Сумнів. Ситуація ускладнюється збігом навантажень на дитину, пов’язаних, з одного боку, з початком відстоювання своїх прав і непокорою авторитету. А з іншого боку, батьки починають навчати дитину контролювати роботу свого кишечника. Підвищені вимоги в другому напрямку можуть закріпити у свідомості дитини почуття сорому і власної нікчемності, істотно підриваючи її зусилля щодо самовизначення автономності.

Статія III - від трьох до п’яти років. Основна проблема — Ініціатива або Почуття провини. Це період розвитку рутової активності, допитливості та уяви. Усвідомлюється відмінність між хлопчиками та дівчатками, виявляється дух суперництва, що у прояві нових здібностей може поширюватися. На цьому грунті можливі конфлікти, які. за у'мови надмірної жорстокості дорослих, можуть затишити слід безініціативності на подальшому житті.

Статія IV - молодший шкільний вік. Основна проблема - Старанність або Недбайливість. На цій стадії відбувається навчання індивідуальностей колективної навчальної роботи, формуються стосунки із вчителями та іншими дорослими, відбувається перша " примірка" дорослих ролей. На цьому тлі головним завданням є набуття впевненості у собі, у своїх здібностях. їх усвідомлення і розвиток. Невиконання (часткове чи повне) цього завдання виявляється у прояві елементів недбайливості як на цій, так і на подальших сталях.

Стадія V - підлітково-юнацький вік. Основна проблема - Становлення індивідуальності (ідентифікація) або Рольова дифузія (невизначеність у виборі ролей). Відомо, що це час появи активного статевого потягу, а отже, і пошуку партнера в інтимній сфері. Водночас - це час пошутсу свого місця в житті, вибір подальшого шляху (навчання, робота тощо). У цей період небезпечні як невдачі в одній зі сфер, так і переоцінювання значущості якоїсь із них. Перша невдача може негативно вплинути на вибір роботи, друзів, супутника життя. Негативний результат може призвести до стресу.

Стадія VI - молоді роки. Основна проблема - Інтимність або Самотність. Головні цілі на цьому етапі - залицяння, одруження та інші види близьких стосунків. Якщо пошук гцирих і довірчих стосунків з постійним партнером не увінчався успіхом або пі стосунки розірвалися, то надалі це може виявитися у вигляді тимчасових, не завжди обгрунтованих, але завжди нестабільних інтимних зв'язків і незадоволеності цією сферою життя.

Стадія VII - середній вік. Основна проблема - Продуктивність (творча) або Стагнація (творчий застій). Ця стадія пов'язана з реалізацією індивіда у двох основних ролях — працівника і батька. Причому відчуття творчої продуктивності приносить успіх в обох ролях, у той час як творчий застій може спричинити невдачу навіть у якійсь одній з них. На цьому етапі реалізується той потенціал, який індивід нагромадив протягом попередніх стадій соціалізації.

Стадія VIII (заключна) — старість. Основна проблема - Умиротворення або Відчай. На цьому етапі соціалізацію індивіда визначає підбиття підсумків власного життя й успішності всіх попередніх етапів. Красива умиротворена старість і відчай, гіркий жаль щодо невикористаних можливостей - такими є межі прояву цієї стадії.

Ліндрагог у своїй діяльності має враховувати психологічне наповнення життя дорослого, з яким він працює. Він може створювати соціально-педагогічні ситуації, які сприяли б усвідомленню дорослим змісту свого життя, тим самим підвищуючи ефективність освітньої діяльності.