Дорослість, як етап життєвого циклу людини.

“Критерій дорослості с багатовимірним, комплексним, - пише І.С. Кой. - Він включаг такі фактори, як початок трудової діяльності і завершення освіти, економічну самостійність і отримання громадянських прав...” Для різних категорій людей ці фактори не рівнозначні. Але с деякі загальні віхи, які фіксують дорослість як етап життєвого шляху людини.

За визначенням В.Г. Оиушкіна і Є.І. Огарьова. дорослість - це період життя людини, який настає після юності і характеризується, як правило, такими основними ознаками: хронологічний вік; психофізіологічна зрілість: соціальна зрілість; повна громадсько-правова дієздатність; економічна самостійність; залучення до сфери професійної діяльності. Остання ознака передбачає наявність попередніх і тому може розглядатись як інтегральний критерій дорослості.'

Поняття дорослості тісно пов'язане з такими характеристиками, як психофізіологічна зрілість і соціальна зрілість, тому спробуємо визначити ці поняття.

Психофізіологічна зрілість - термін, який характеризує стан організму людини, яка досягла зрілого віку, маючи на увазі її повний розвиток: остаточну сформованість біологічних передумов соціальної зрілості.

Соціальна зрілість - рівень сформованості установок, знань, умінь і етичних якостей, достатніх для добровільного, умілого і відповідального виконання всієї сукупності соціальних ролей, притаманних дорослій людині. У більш вузькому розумінні термін “соціальна зрілість” означає комплекс особистісних якостей суб'єкта, який складає його вміння взаємодіяти з іншими людьми у процесі досягнення загальних цілей.

Нові статусні вимоги, які ставляться до дорослої людини з перших кроків її самостійної діяльності, та їх осмислення потребують чимало часу. Становлення почуття соціальної відповідальності, розвиток якостей, що характеризують громадську- зрілість індивіда. — складний і динамічний процес. В його основі лежить важлива психологічна закономірність, яка полягає в тому, що “в конкретній діяльності, в праці, в процесі суспільної практики у дорослих психічні властивості не лише проявляються, а й формуються".³ Суспільні вимоги, пов'язані із соціального роллю працівника, не є жорстким детермінантом розвитку особистості, який неминуче зумовлює її якості. Вони своєрідно відбиваються в індивідуальній свідомості і опосередковуються соціальними установками, прагненнями, інтересами особистості.

Якою ж мірою освіта дорослих допомагає людині в усвідомленні тих проблем, які ввійшли в її життя і в самовизначення її позиції стосовно нового способу життя?

Розглянемо деякі із цих питань.

Однією з найбільш глибоких проблем, що стоять перед дорослою людиною в наш драматичний час. г зміни у світосприйманні та потреба у виробленні несуперечливої і цілісної концепції сучасного життя і визначенні свого місця в ньому.

Другою проблемою, що безпосередньо пов'язана з першою, с тривога індивіда за майбутнє і потреба визначити стратегію його досягнення. Проблема майбутнього - це проблема мети розвитку, особливо кінцевої мети - ідеалу, яка визначає проектування людиною свого життєвого шляху.

Третя проблема - професійне самовизначення.

Сучасне виробництво вже найближчим часом вимагатиме від людини високої професійної компетентності, необхідної для засвоєння нових технологій і наукомісткнх виробництв. Зростуть вимопі до соціальної і професійної мобільності, а значить — і до рівня інтелектуального розвитку, до професійної культури, до здатності вчитися впродовж усього життя.

Таким чином, освіта дорослих у наш час покликана вирішити завдання, спрямовані на творче самовизначення особистості стосовно тих змін, що відбуваються в сучасному суспільстві. Таке самовизначення залежить від розвитку духовної культури дорослої людини, її інтелектуальної зрілості, її професійної компетентності. Вирішення кожного із цих завдань стикається з цілим рядом питань матеріально-економічного. організаційно-технічного. соціально-педагогічного і соціально- психологічного характеру.