Б. Віра

" Віра", до розгляду якої ми переходимо, володіє властивою їй за її при­
родою і тому неминучою невизначеністю, причина якої лежить у безпере­
рвності розумового розвитку від амеби до Ното заріепз. У її найрозвиненішій
формі, досліджуваній головним чином філософами, вона виявляється в за­
твердженні пропозиції. Понюхавши повітря, ви вигукуєте: " Боже! В будинку
пожежа! " Або, коли затівається пікнік, ви говорите: " Подивіться на хмари.
Буде дощ". Або, знаходячись у потягу, ви хочете охолодити оптимістично
налаштованого супутника зауваженням: " Останній раз, коли я їхав тут, ми
спізнилися на три години". Такі зауваження, якщо ви не маєте на увазі ввес­
ти в оману, виражають віру. Ми так звикли до вживання слів для вираження
віри, що може здатися дивним говорити про " віру" в тих випадках, коли слів
немає. Але зрозуміло, що навіть тоді, коли слова вживаються, вони не ви­
ражають суть справи. Запах горіння примушує вас спочатку думати, що
будинок горить, а потім з'являються слова, але не як сама віра, а як спосіб
убирання її в таку форму поведінки, завдяки якій вона може бути повідом­
лена іншим. Я зараз маю на увазі, звичайно, віру, яка не є дуже складною і
витонченою. Я вірю, що сума кутів багатокутника дорівнює такому числу
прямих кутів, яке дорівнює подвійному числу його сторін мінус чотири
прямі кути, але людина повинна б була мати надлюдську математичну інту­
їцію, для того, щоб повірити в це без слів. Проте простіший вид віри, особ­
ливо коли вона викликає дію, може обходитися повністю без слів. Ідучи із
супутником на станцію залізниці, ви можете сказати: " Нам потрібно бігти;
потяг зараз повинен відійти". Але якщо ви знаходитеся наодинці, ви можете
мати ту саму віру і так само швидко бігти без жодних слів. ♦ -> >....

Теорія пізнання

Я пропоную тому трактувати віру як щось таке, що може мати доінтелек-туальний характер і що може виявлятися в поведінці тварин. Я схильний думати, що іноді суто тілесний стан може заслуговувати на назву " віра". На­приклад, якщо ви входите в темряві у вашу кімнату, а хтось поставив крісло на незвичне місце, ви можете наткнутися на крісло тому, що ваше тіло ві­рило, що в цьому місці немає крісла. Але для нашої мети зараз розрізнення у вірі того, що відноситься на частку думки, а що на частку тіла, не має ве­ликого значення. Віра, як я розумію цей термін, є певним станом або тіла, або свідомості, або й того, й іншого. Щоб уникнути багатослівності, я нази­ватиму її станом організму та ігноруватиму відмінність між тілесними і психічними чинниками.

Однією з характерних рис віри є те, що вона має стосунок до чогось зов­нішнього в значенні, розібраному вище. Простим випадком, який може спостерігатися біхевіористично, є те, коли завдяки умовному рефлексу на­явність А викликає поведінку, властиву В. Це стосується важливого випадку дії відповідно до одержаної інформації: тут А позначає слова, що чуються, а В — те, що ці слова позначають.

...У тварини або дитини віра виявляється у дії або в серії дій. Віра собаки в присутність лисиці виявляється в тому, що вона біжить по сліду лисиці. Але у людей, у результаті володіння мовою і затриманих реакцій, віра часто стає більш-менш статичним станом, що містить у собі, можливо, вимовлення або уявлення відповідних слів, а також відчуття, що становлять різні види віри. Стосовно цих останніх, то ми можемо назвати: по-перше, віру, пов'язану з наповненням наших відчуттів висновками, властивими тваринам; по-друге, згадку; по-третє, очікування; по-четверте, віру, нерефлекторно поро­джувану свідоцтвом, і, по-п'яте, віру, що виникає зі свідомого висновку. Можливо, що цей перелік є одночасно і неповним і, частково, занадто пов­ним, але, звичайно, сприйняття, згадка й очікування відрізняються одне від одного відносно пов'язаних із ними відчуттів. " Віра" тому є широким родовим терміном, а стан віри не відрізняється різко від близьких до нього станів, які зазвичай не вважаються вірою.

Коли слова тільки виражають віру, яка стосується того, що вони озна­чають, віра, що виявляється словами, в такому самому ступені невизначена, в якій невизначене значення слів, що її виражають. Зовні галузі логіки і чистої математики не існує слів, значення яких було б абсолютно точним, не виключаючи навіть таких, як " сантиметр" і " секунда". Тому навіть тоді, коли віра виражається в словах, що мають той вищий ступінь точності, до якого тільки спроможні емпіричні слова, все-таки залишається більш-менш незрозумілим питання про те, що є тим, у що ми віримо...

Філософія, як і наука, повинна зрозуміти, що, коли повна точність недо­сяжна, має бути винайдена деяка техніка, яка допоможе поступово скороти­ти сферу неточного і недостовірного. Яким би бездоганним не був наш вимі-

Розділ 10

рювальний апарат, завжди залишаться відрізки, відносно яких ми сумніва­тимемося стосовно того, чи будуть вони більше, менше або дорівнюватимуть метру; проте не існує жодних меж уточнень, за допомогою яких кількість таких сумнівних відрізків може бути зменшена. Так само, коли віра вира­жається в словах, завжди залишаються якісь обставини, про які ми не мо­жемо сказати, чи роблять вони віру істинною, чи помилковою, але значення цих обставин може бути необмежено зменшено частково завдяки досконалі­шому аналізу слів, частково ж завдяки досконалішій техніці спостережен­ня. Теоретична можливість або неможливість повної точності залежить від того, чи є фізичний світ дискретним, або безперервним.