Основні положення. З метою дотримання безпеки руху, водій повинен бачити перед собою дорогу на деякій відстані

З метою дотримання безпеки руху, водій повинен бачити перед собою дорогу на деякій відстані. Побачивши перешкоду, він повинен відчути небезпеку і встигнути загальмувати або об’їхати її. Відстань видимості поверхні дороги або зустрічного автомобіля залежить від швидкості руху. На­ведені в табл. 4.1 відстані видимості отримані для умов руху: до зупинки автомобіля – відстань, що забезпечує видимість будь-яких предметів заввишки 0, 2 м і більше з місця водія (1, 2 м), який знаходиться всередині смуги руху; до зустрічного автомобіля – відстань, на якій водій автомобіля, кут зору якого знаходиться посередині смуги руху на висоті 1, 2 м над поверхнею проїжджої частини, може, побачивши транспортний засіб заввишки не менше 1, 2 м, що рухається назустріч, своєчасно зупинити свій автомобіль. Довжина найменшої відстані видимості зустрічного автомобіля складається з суми гальмівних шляхів автомобілів і зазору безпеки між ними.

Таблиця 4.1. Найменша відстань видимості в залежності від швидкості руху

Перешкодами для видимості в плані на кривих малих радіусів можуть бути внутрішні відкоси виїмки, косогір, ліс, чагарник, споруди та інші.

Відстань видимості поверхні дороги

,

де v — швидкість руху автомобіля, км/год; t_р — час реакції водія (1 с); К_е — коефіцієнт експлуатаційних умов гальмування, що дорівнює 1, 2...1, 4 (дані проф. Д. П. Великанова); φ — коеф­іцієнт поздовжнього зчеплення при гальмуванні (в об’єктивних умо­вах і при задовільному стані покриття дорівнює 0, 5); ℓ ₀ — безпечна відстань до перешкоди (5... 10 м).

Крім того на перехрестях з автомобільними дорогами та залізницями в одному рівні необхідна достатня бічна видимість придорожньої смуги. Мінімальна необхідна відстань бічної видимості (рис. 4.1)

,

де v_п – швидкість руху пішохода або іншого рухомого об’єкта; S – розрахункова відстань видимості з умов зупинки перед перешкодою; v_а – розрахункова швидкість автомобіля.

Рис. 4.1. Схема визначення відстані бокової видимості

На кривих у плані та у переломів поздовжнього профілю діють небезпечні умови, яки погіршують видимість та безпеку руху. У таких місцях має бути забезпечена розрахункова відстань видимості. Знаходячись у точці М (рис. 4.2, а), водій повинен бачити дорогу в точці N. Промінь зору МN є хордою, яка стягує дугу, довжина якої дорівнює відстані видимості s. Відстань від точки М до точки N по кривій приймають рівною відстані види­мості поверхні дороги. Сегмент, обмежений цією хордою та ду­гою, повинен бути звільнений від природних і штучних перешкод, які заважають видимості.

Рис. 4.2. Забезпечення видимості на кривих у плані:

а — схема видимості; б — побудова лінії видимості

Коли рухається автомобіль по горизонтальній кривій, відрізок МN також рухається по деякій кривій. Крива, яка обмежує ці відрізки, називається кривою зони видимості, а простір між дорогою та кривою видимості — зоною ви­димості. При збільшенні відстані видимості s крива зони видимості віддаляється від дороги, а при зменшенні — наближається до неї. При s=0 крива зони видимості зливається с кривою заокруг­лення.

Щоб визначити зону видимості, необхідно побудувати криву зо­ни видимості, для чого використовують графічний та аналітичний спо­соби. Графічний спосіб полягає в тому, щоб на накресленому в крупному масштабі плані заокруглення наносять траєкторію руху автомо­біля (рис. 4.2, б). На траєкторії руху помічають декілька точок, від яких відкладають відрізки відстані видимості. Кінці відрізків з’єднують прямими лініями, а крива, що їх оточує, і буде кривою зони видимості.

Якщо позначити відстань кривої зони видимості від траєкторії руху z, а відстань від траєкторії до лінії перешкоди — z₀ (рис. 4.2, а), то у випадку, коли z₀> z, видимість забезпечена, а коли z₀< z, треба знешкодити перепону, тобто вирубати дерева, відкоси та ін. (рис. 4.3). Оскільки рівень зору водія розташований на висо­ті 1, 2 м від поверхні дороги, то зрізати відкоси бажано з того рівня або (з обліком можливих снігових відкладень або появ­и рослинності) — з рівня проїжджої частини.

Рис. 4.3. Знешкодження перешкод, що заважають видимості:

а — межа вирубки дерев; б — межа зрізання укосу виїмки

Приблизно відстань z визначають за формулою

.

Щоб визначити обсяг зрізання в будь-якій точці, доцільно виконати розбивку кривої зони видимості на ділянки. Для випадку, коли s≤ К, крива зони видимості складається з двох ділянок: перша відповідає ситуації, коли один кінець відрізка МN «ковзає» по прямій, а інший — по кривій; другий відповідає ситуації, при якій обидва кінця відрізка «ковзають» по кривій.

У польових умовах безпосередньо на заокругленні дороги для розбивки першої ділянки кривої зони видимості слід використовувати параметричні рівняння, які описують цю криву:

,

,

де φ '=s'/R; β '=s/R; s' — шлях, пройдений автомобілем по кривій. На другій ділянці, коли обидва кінця відрізка МN «ковзають» по колу, крива видимості являє собою концентричне коло зменшеного радіуса з такими координатами точок:

.

Залежність справедлива для випадку, коли відстань ви­димості s менша або дорівнює довжині кругової кривої К.

Для розбивки кривої зони видимості з координатами використовують спосіб прямокутних координат. При цьому за початок коор­динат приймають початок кривої або її кінець. Координати Х та Y мож­ливо визначити за формулами або за додатком 1 в залежності від категорії дороги та виду заокруглення на горизонтальній кривій. Таблиці придатні для різних кутів повороту траси, радіусів кри­вих і відстані видимості.

Якщо відстань видимості s більша за довжину кругової кривої К (s> К), крива зони видимості також складається з двох ділянок: перша відповідає ситуації, коли один кінець відрізка МN «ковзає» по прямій, а інший — по колу; друга відповідає ситуації, при якій обидва кінця відрізка МN ковзають по прямим.

На першій ділянці координати точок кривої зони видимості визначаються за формулами, але тільки для 0≤ φ '≤ α '. На другій ділянці крива зони видимості являє собою параболу другого порядку у = ах² + в симетричну відносно осі координат, з підібраними параметра­ми а і в.

Поряд з вказаними залежностями, для розбивки кривої зони видимості розроблені рекомендації щодо розрахунку її координат при траєк­торії руху, заданої у дискретному вигляді. У цьому випадку криву зони видимості можна розбити для любої конфігурації траєкторії руху і для найскладніших кривих, які застосовують на заокруг­ленні.

Таблиця 4.2. Мінімальні відстані видимості поверхні дороги L_A