IUS ROMANUM. Кодификация Юстініана

Кодификация Юстініана

Corpus iuris civilis (CIC) — звід цивільного права; середньо­вічна назва юстиніанівського зводу законів латинською мовою. Складається з чотирьох основних частин:

1. Institutiones — у чотирьох книгах; елементарний виклад основ римського права для початкового вивчення.

2. Digesta або Pandectae — 7 частин і 50 книг, 432 титули і 9 123 окремих фрагмента; уривки із творів римських юристів, які є найважливішою частиною кодифікації, що дали їй історичну славу та забезпечили її значення для подальшої дії навіть за інших соціально-економічних умов.

3. Codex — 12 книг, які містять звід найважливіших імпера­торських указів (constitutiones) від Адріана до Юстініана.

4. Novellae або leges — 168 новел (нових законів), були ви­дані Юстиніаном після проведення другої кодифікації роботи. З XII ст. по праву вважаються четвертою частиною Corpus iuris civilis.

CIC містить усе те, що наступні компілятори вважали най­більш важливим з творів класичних юристів, а також цінні надбан­ня післякласичного права і юстиніанівські реформи. Було створе­но порівняно просте, неформальне і технічно зріле право, що ляг­ло в основу ряду юридичних систем європейського континенту.

ARS

Аппієва дорога (Via Appia). Перша стра­тегічна дорога римлян, прокладена в 312 р. з іні­ціативи цензора Аппія Клавдія Сліпого. Вона доходила спочатку до Капуї, а за часів Траяна була доведена до Брун-дисію. Дотепер функціо­нує ця пряма як стріла дорога, що втілила в суворій красі непохитну волю, швидкість дій, рішучість енергійного, войовничого народу.

LECTIO III (TERTIA) ___________________

§ 8. VERBUM ДІЄСЛОВО

Граматичні категорії дієслова

Дієслово в латинській мові має такі граматичні категорії:

I. Два числа:

• numê rus singulars (sing.) однина;

• numê rus pluralis (pl.) множина.

II. Три особи:

• persona prima - 1 особа;

• persona secunda 2 особа;

• persona tertia 3 особа.

III. Шість часів:

• praesens - теперішній;

• futurum I - майбутній перший недоконаного виду;

• imperfectum - минулий недоконаного виду;

• perfectum - минулий доконаний;

• futurum II - майбутній другий доконаного виду;

• plusquamperfectum - давноминулий або передминулий доконаного виду.

IV. Два стани:

• genus activum активний стан;

• genus passivum пасивний стан.

V. Три способи:

• modus indicativus дійсний спосіб;

• modus coniunctivus умовний спосіб;

• modus imperativus наказовий спосіб. Дієслово має такі неособові форми:

• infinitivus - неозначена форма;

• participium дієприкметник;

• supinum супін;

• gerundium - герундій (віддієслівний іменник);

• gerundivum - герундив (віддієслівний прикметник).

§ 9. ТИПИ ВІДМІНЮВАННЯ ДІЄСЛІВ

У латинській мові дієслова залежно від кінцевої літери основи інфінітива (основи інфекта) поділяються на чотири дієвідміни.

Основа інфекта визначається шляхом відкидання закінчення -re від неозначеної форми дієслова; у третій дієвідміні — шляхом відкидання -ê re, де -ê - є сполучною голосною між основою і закінченням інфінітива -re.

Розподіл дієслів за дієвідмінами

§ 10. ОСНОВНІ ФОРМИ ДІЄСЛОВА

У словнику дієслово записується у чотирьох основних фор­мах:

1. Перша особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану (praesens indicativi activi). Наприклад: condemno — я засуджую, doceo — я навчаю.

2. Перша особа однини минулого часу доконаного виду дійсного способу активного стану (perfectum indicativi activi). Наприклад: condemnavi — я засудив, docui — я навчив.

3. Супін (supinum) — віддієслівний іменник, що вживається з дієсловами руху для вираження мети. Наприклад: condemnatum — щоб засудити, doctum — щоб навчити.

4. Неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану (infinitivus praesentis activi). Наприклад: condemnare — за­суджувати, docere — навчати.

Основні форми дієслова, наприклад: doceo, docui, doctum, docere, можуть у словниках скорочуватися, наприклад: doceo, cui, ctum, ere, 2 — навчати. Цифра вказує на дієвідміну.