Що таке організаційна наука

/. Єдність організаційної точки зору

Завдання людства - влада над природою. Влада - відношення організатора до організовуваного. Людство завойовує природу - це означає, воно організовує світ для себе, у своїх інтересах. Природа чинить опір йому і, щоб перемогти її, людство повинне само органі­зуватися. У своїй праці людство користується знаряддями, які бере із зовнішньої природи. Найбільш важке завдання для людства - органі­зувати себе, свої зусилля, свої активності. Самоорганізація людства є боротьба з його внутрішньою стихійністю, в ній необхідні знаряддя -знаряддя організації.

Першим таким знаряддям є слово. За допомогою слова органі­зовується всяка свідома співпраця людей.

Друге знаряддя - це ідея. Ідея завжди є організаційною схемою, чи виступає у вигляді технічного правила, або наукового знання, або худож­ньої концепції, чи висловлена іншими знаками, образами мистецтва.

Третє знаряддя — соціальні норми. Всі вони — звичаї, право, мо­раль, пристойність — встановлюють і оформляють відносини людей у колективі, закріплюють їх зв'язки.

Людство бере ці знаряддя зі своїх активностей і переживань, з свого досвіду. Все це - продукти організації досвіду, що використо­вується людством.

Зміст життя людства можна виразити формулою: організація зо­внішніх сил природи, організація людських сил, організація досвіду. У людства немає іншої діяльності, окрім організаційної, немає інших завдань, окрім організаційних.

Завдання дезорганізацій - це окремий випадок тієї ж тенденції. Якщо суспільство, класи, групи стикаються, дезорганізуючи один одного, то саме тому, що кожен такий колектив прагне організувати світ і людство для себе, по-своєму. Це — результат окремості, відособ­леності організуючих сил, — результат того, що не досягнута ще їх єдність, їх загальна організація. Це - боротьба організаційних форм.

Природа - великий організатор, і сама людина - лише один з її організаційних витворів.

" Не-живе", " не-органічне" не означає - неорганізоване. Світ кристалів виявив типові властивості організованих тіл: кристал у на­сиченому розчині підтримує свою форму шляхом " обміну речовин"; він відновлює пошкодження, як би " заліковуючи рану"; за відомих умов пересичення він " розмножується", і т. д.

Повна неорганізованість - поняття без сенсу. У ній треба прийня­ти відсутність всякого зв'язку. Але те, в чому немає ніякого зв'язку, не може представляти ніякого опору нашому зусиллю, тобто тільки в опорі ми дізнаємося про буття речей.

Всесвіт виступає як тканина, що безмежно розгортається, форм різних типів і ступенів організованості. Всі ці форми, в їх взаємних сплетеннях і взаємній боротьбі, в їх постійних змінах, утворюють світовий організаційний процес.