Гомеок'шетичне плато

Будь-яка система, будь то організм, технічна конструкція, соціа­льний об'єкт, може входити в систему більш загальної природи -екологічну систему. Загальні принципи управління можна пізнати,

досліджуючи поводження екосистем. На думку Холінга і Голдберга, екосистеми мають наступні характерні властивості:

1) наявність зворотних зв'язків;

2) містять " передісторію", тому що ці системи реагують не тіль­
ки на поточні, але і на минулі події;

3) нелінійність, що виникає через різного роду запізнювання,
обмеження.

Для позначення стану динамічної рівноваги системи біологи використовують термін " гомеостаз". Гомеостаз - це " набір взаємо­залежних правил поведінки органічної системи для підтримки її в стійкому стані". Сталості стійкого стану можна досягти, якщо вико­ристовувати негативний зворотний зв'язок, дія якого утримує сис­тему усередині області стійкості. Термін " гомеостаз" був уведений Кенноном при описі процесу біологічного саморегулювання функ­цій в організмі. Однак людина, як і всі живі системи, згодом зміню­ється і зрештою вмирає. Отже, живі системи знаходяться у стані не-рівноваги - у стані розвитку, - який одержав назву " гомеокінез". З позицій гомеокінеза можна пояснити той факт, що живі системи по­ступово вироджуються і вмирають. Для кожної системи існує стій­кий стан динамічної рівноваги, до якого вона прагне, але ніколи не може досягти. Процес введення енергії в систему і процес обробки інформації мають за мету зупинити тенденцію переходу системи в стан з більшою ентропією. Ці процеси можна розглядати як спроби системи досягти стану рівноваги і зберегти його, тобто перебувати в межах " гомеокінетичного плато" (рис. 3.6).

" Гомеокінетичне плато" можна розглядати як область хиткого стану системи, знаходячись у якій органічна система прагне до само­регулювання. Даний стан може проявитися в людини в той порівня­но нетривалий період, коли всі його життєві функції достигли своєї максимальної сили, а процес регресу ще не почався. Біологи і фізіо­логи установили, що після 25 років функції людини вже не можуть прогресувати, людина залишається в межах гомеокінетичного плато лише протягом ще деяких років. З кожної сторони від гомеокінетич­ного плато розташовані області позитивного зворотного зв'язку, зна­ходячись у яких система наближається до границі області свого існу­вання взагалі. Управління може бути, таким чином, визначено як внутрішня функція системи, спрямована на те, щоб утримувати її на гомеокінетичному плато протягом максимально можливого часу. У екосистемах, як і у всіх інших системах, на які людина намагається впливати, поняття управління може бути розширено. Таке розши­рення корисне для врахування впливу тих операцій процесу проек­тування системи, реалізація яких утримує систему на гомеокінетич­ному плато, де досягається тимчасовий стан рівноваги. Для даної рівноваги характерне існування негативного результуючого зворот­ного зв'язку, тобто тут негативний зворотний зв'язок сильніше пози­тивного і, таким чином, коливання в системі згасають. Поза областю між двома границями - нижньої та верхньою - позитивний зворот­ний зв'язок сильніше негативного і результуючий зворотний зв'язок позитивний, що веде до нестабільності та можливого руйнування системи.