Клопотання про продовження строку

досудового розслідування (ст. 295)

1. Якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього Кодексу (протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину), він може бути продовжений районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором в межах, встановлених частиною другою статті 219 цього Кодексу:

1) до трьох місяців – районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором;

2) до шести місяців – прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, міст Києва і Севастополя чи прирівняним до них прокурором або їх заступниками;

3) до дванадцяти місяців – Генеральним прокурором України чи його заступниками.

2. Строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до трьох місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження, до шести місяців – внаслідок особливої складності провадження, до дванадцяти місяців – внаслідок виняткової складності провадження (ч.3 ст. 294 КПК)

Також слід враховувати, що відповідно до ч.2 ст. 219 КПК загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

3. Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого Див. додаток № 107 або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

Таке клопотання подається прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 294 КПК.

4. Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання клопотання.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, що обов'язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

5. У клопотанні про продовження строку досудового розслідування зазначають дані, передбачені ч. 2 ст. 295 КПК.

6. Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов'язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об'єктивних причин (ч.1 ст. 296 КПК).

7. Слідчі мають звертатися до прокурора, враховуючи загальний термін розслідування, що необхідно для виконання дій у разі відмови прокурора у продовженні строку (ч. 2 ст. 297 КПК).

Якщо прокурор затягує вирішення питання про продовження строків досудового розслідування слідчому доцільно це поставити до відома начальника слідчого підрозділу.

Розглянувши клопотання слідчого, прокурор може задовольнити його та продовжити строк досудового розслідування (ч.1 ст. 296 КПК) або відмовити у продовженні такого строку (ч.1 ст. 297 КПК). У разі відмови прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування зобов'язаний протягом п'яти днів здійснити одну з дій, передбачених ч.2 ст. 283 КПК (ч.2 ст. 297 КПК).

8. Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови.

Повідомлення про закінчення досудового розслідування (ст.290)

1. Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч.1 ст. 111 КПК).

2. Закінчення досудового розслідування можливо, якщо прокурор та слідчий визнають зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 1 ст. 290 КПК).

3. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

4. Про закінчення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування прокурор або слідчий за його дорученням повідомляють підозрюваного, його захисника, законного представника та захисника особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, потерпілого, його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 283 КПК, особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. За п.15 ч.3 ст.42 КПК підозрюваний, за ч. 3 ст. 62 цивільний відповідач мають право одержувати письмові повідомлення.

5. Відповідно до п.14 ч.3 ст. 42 КПК підозрюваний має право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 КПК, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 КПК.

За п. 13 ч.1 ст. 56 КПК потерпілий, за ч. 3 ст. 61 КПК - цивільний позивач - мають право одержувати письмові повідомлення.

6. Відповідно до п.11 ч.1 ст. 56 КПК потерпілий має право знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому КПК, в тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 КПК.

7. Про відкриття сторонами матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті.

8. Про завершення досудового розслідування прокурор або слідчий за його дорученням складає повідомлення Див. додаток № 109, у якому мають бути зазначені: найменування (номер) кримінального провадження, процесуальний статус особи, якій повідомляється, роз`яснено право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування та вимагати відкриття матеріалів згідно зі ст. 290 КПК України.

Клопотання про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (ст. 290)

1. Підозрюваний, обвинувачений, цивільний відповідач мають право

ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 КПК, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 КПК (п. 14 ч.3 ст. 42 КПК, ч.3 ст. 62 КПК). Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику (ч.5 ст. 44 КПК). Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 КПК, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду (ч.4 ст.46 КПК).

Потерпілий, цивільний позивач має право знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, в тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 КПК, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження (п. 11 ч.1 ст. 56 КПК, ч.3 ст. 61 КПК). Представник, законний представник потерпілого користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику (ч.4 ст. 58 КПК, ст. 59 КПК).

2. Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження

вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого КПК, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження (ч.1 ст. 114 КПК).

3. КПК надає сторонам, потерпілому достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ.

У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами. Слідчий має роз'яснити стороні або потерпілому, що після спливу строку, що вони вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів (ч.10 ст. 290 КПК).

4. Звертаючись до слідчого судді із клопотанням про обмеження строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування Див. додаток № 123, слідчому слід враховувати, що час розгляду слідчим суддею клопотання (5 днів) та час, відведений слідчим суддею стороні (потерпілому) для ознайомлення з матеріалами, в сукупності не має перевищувати часу, що залишився до сплину граничного строку досудового розслідування. Треба також бути готовим до того, що слідчий суддя, розглядаючи дане клопотання, вправі встановити строк, котрий перевищує той, про який клопотався слідчий.

Протокол ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (ст. 290)

1. Згідно з ч. 9 ст. 290 КПК сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Це означає, що як слідчий, який належить до сторони обвинувачення (ст. 40 КПК), так і сторона захисту мають надати доступ до матеріалів досудового розслідування.

2. У ст. 290 КПК не йдеться про те, що факт надання доступу матеріалів повинен бути оформленим протоколом. Але й форма «письмового підтвердження» теж не визначена. Тому, оскільки йдеться про процесуальну дію – надання доступу до матеріалів провадження, то її доцільно оформлювати протоколом ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Протокол може мати й такі назви: «Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування», «Протокол про відкриття матеріалів іншій стороні» Див. додаток № 110, 111. Однак це не має принципового значення. Головне – щоб факт надання доступу (відкриття матеріалів, ознайомлення з матеріалами) був письмово відображений у матеріалах кримінального провадження.

Алгоритм дій працівників ОВС під час міжнародного співробітництва по кримінальним провадженням

Запит про надання правової допомоги в кримінальних провадженням разом з супровідним листом Див. додаток № 131, який підписується керівником органу досудового розслідування, мають надсилатися через обласні та прирівняні до них прокуратури до Генеральної прокуратури України поштою, а в невідкладних випадках попередньо може бути передано електронною поштою, факсимільним зв'язком, причому оригінал доручення невідкладно надсилається поштою, до Генеральної прокуратури України.

До звернення має долучатись погодження прокурора. Як в попередньому так і в теперішньому КПК не роз’яснено яким чином прокурор має погоджувати направлення зазначених звернень. В самому зверненні не доцільно ставити резолюцію прокурором оскільки це вимога виключно національного законодавства і не передбачена міжнародними договорами. Отже погодження доцільно робити таким самим чином як є на даний час, тобто в довільній формі.

У свою чергу Генеральна прокуратура України, безпосередньо або через Міністерство закордонних справ України направляє звернення на адресу центрального органу юстиції (прокуратури) зарубіжної держави, якщо інше не обумовлено двосторонніми або багатосторонніми Угодами, учасником яких є Україна.

До держав СНД такі звернення надсилаються в порядку, передбаченому статтями 5 і 80 Конвенції " Про правову " допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах" від 22 січня 1993 року.

Для прискорення інформування правоохоронних органів запитуваної держави копії звернень про надання правової допомоги можуть надсилатися каналами Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерполу). Порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів врегульовано Інструкцією, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Держкомкордону, Державної митної служби та Державної податкової Адміністрації України № 3/1/2/5/2/2.

При підготовці звернень (запитів, доручень) про надання правової допомоги в кримінальних справах необхідно враховувати, що така допомога надається сторонами в межах їх компетенції з питань:

а) вручення документів;

б) виконання окремих процесуальних дій;

в) порушення кримінального переслідування;

г) виклику свідків і тимчасової видачі осіб, які утримуються під вартою, для допиту як свідків;

д) видачі (екстрадиції) осіб, які підлягають притягненню до кримінальної відповідальності або для відбуття покарання згідно з вироком суду;

ж) обшуку приміщень і осіб, виїмки предметів і документів.

з) отримання інформації про рух коштів по банківських рахунках, накладання на них арешту, а також їх конфіскація.

і) збирання та передачі речових доказів;

ї) іншої інформації, що стосується розслідування злочинів.

Звернення про надання правової допомоги готуються працівниками органів внутрішніх справ України на місцях. Вони повинні бути оформлені охайно, без помилок. У них не допускаються виправлення і підчистки, а також застосування скорочень і абревіатур. Звернення повинні відповідати вимогам відповідних міжнародних договорів.

У зверненні (міжнародному слідчому дорученні про проведення процесуальних дій на території іншої держави) повинні бути такі відомості:

1) повне найменування органу, який проводить розслідування в кримінальній справі

2) номер кримінальної справи (провадження), дата її порушення та стаття Кримінального кодексу України, за якою порушено справу (провадження);

3) точне зазначення часу, місця і обставин вчинення злочину, стисле викладення наявних доказів;

4) імена та прізвища підозрюваних, обвинувачених, потерпілих, їх постійне місце проживання чи місцеперебування, громадянство, рід занять, місце і дата народження, по можливості - прізвища та імена батьків, для юридичних осіб - їх повну назву та місцезнаходження;

5) за наявності представників осіб, зазначених у пункті 4, їх прізвища, імена і адреси;

6) дані про пред'явлення обвинувачення, кваліфікація злочину з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України;

7) відомості про розмір заподіяної злочином шкоди та про наявність (відсутність) цивільного позову у справі;

8) посилання на відповідну чинну Угоду про надання правової допомоги (якщо така Угода укладена між Україною та запитуваною державою);

9) назва установи, від якої запитується правова допомога;

10) яка саме правова допомога необхідна, викласти зміст доручення про надання правової допомоги;

11) повна адреса органу внутрішніх справ (включаючи поштовий індекс), куди необхідно направити матеріали виконаного запиту або повідомлення про обставини, які перешкоджають його виконанню; номер телефону, факсу.

12) у разі необхідності - дані про працівників органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, присутність яких при виконанні процесуальних дій уважається потрібною, і обґрунтування цієї потреби.

До звернення з питань надання правової допомоги в кримінальних справах додається переклад його тексту, а також переклад всіх інших документів, що надсилаються разом із зверненням, мовою запитуваної Сторони (для країн СНД та країн Прибалтики допускається переклад російською мовою). Переклади цих документів повинні бути завірені підписом перекладача та скріплені печаткою організації, яка здійснила переклад.

Доручення до країн Європи, якщо немає застереження чи заяви запитуваної Сторони, направляється на одній із європейських мов.

В частинах 2-4 ст. 551 КПК України 2012 року передбачені дії Уповноваженого (центрального) органу України щодо звернень про надання правової допомоги.