Спеціальний слідчий експеримент та імітування обстановки злочину.

Спеціальний слідчий експеримент та імітування обстановки злочину – це спосіб отримання інформації шляхом відтворення негласно контрольованих умов і об'єктів для встановлення протиправних намірів осіб, обґрунтовано підозрюваних у підготовці або вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів.

Спеціальний слідчий експеримент та імітування обстановки злочину проводиться на підставі ст. 271 КПК України. Їх провадження допускається тільки з метою виявлення, припинення та розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів.

Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:

1) спеціальний слідчий експеримент;

2) імітування обстановки злочину.

Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Проведення спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину допускається, якщо не принижуються гідність і честь осіб що беруть участь у ньому та оточуючих, не створюється небезпеки для їхнього здоров'я. Спеціальний слідчий експеримент може проводитися як у відношенні конкретних осіб, обґрунтовано підозрюваних у злочинній діяльності (одержання хабарів, торгівля зброєю, операції з наркотиками і т. п.), так і для виявлення намірів невідомих осіб, які вчиняють серійні злочини, шляхом застосування різних " пасток" і " приманок".

Якщо в ході спеціального слідчого експерименту підозрювана особа вчиняє дії, що містять ознаки злочину, то за скоєне вона притягується до кримінальної відповідальності за чинним законодавством.

Метою спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину є отримання інформації в умовах, максимально наближених до тих, в яких було скоєно цікавить оперативного співробітника подія. Як правило, до його виробництва залучаються ті ж особи, технічні або транспортні засоби, відтворюється відповідна обстановка.

Нерідко метою спеціального слідчого експерименту є отримання даних про виняткові властивості особистості. Так, при розслідуванні діяльності організованої злочинної групи тільки в ході оперативного (а потім і слідчого) експерименту можливо виявити і згодом довести факт створення і керівництва групою конкретним суб'єктом, оскільки інші групи злочинного співтовариства не мають такі особисті якості, що дозволяють виконати всі дії, наприклад по аналізу господарської діяльності підприємств певної галузі в даному регіоні; по організації виробничої діяльності новоствореного на кримінальні кошти підприємства, починаючи з закупівлі сировини і закінчуючи " відмиванням" доходів і т.п.

Порядок і тактика проведення спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.

Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.

Якщо за результатами проведення контролю за вчиненням злочину встановлено новий злочин, слідчий або прокурор повинен внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 4 статті 218 КПК України) або приймає рішення в порядку статті 217 КПК України (Об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування).

У рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину (контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки) обов’язково зазначається строк його проведення. Термін проведення цієї негласної слідчої дії може бути продовжений у порядку передбаченому частиною 5 статті 246 КПК України. У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину контрольована поставка, контрольована та оперативна закупка може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Фіксація ходу і результатів контролю за вчиненням злочину повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим законодавством. За результатами проведення контрольованої та оперативної закупки або контрольованої поставки складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили контроль за вчиненням злочину або були залучені до його проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством. До того ж, проведення контролю за вчиненням злочину може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 99 КПК України є документом, на якому містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Протоколи про проведення контролю за вчиненням злочину з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору. У свою чергу прокурор повинен вжити заходів щодо збереження отриманих під час проведення цих негласних слідчих дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.

Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272)

1. Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником вказаної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування.

2. Виконання вказаними особами такого спеціального завдання, як негласна слідча (розшукова) дія, здійснюється на підставі постанови слідчого Див. додаток № 49, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу.

3. У постанові, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зазначається:

1) обґрунтування меж спеціального завдання;

2) використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

4. Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.

Підставою для виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації виступає почата і ще фактично незакінчена злочинна діяльність однієї осо­би або групи осіб в межах організованої групи чи злочинної організації.

Необхідність виконання спеціального завдання може бути обумовлена не­можливістю встановлення гласними засобами кола співучасників і каналів надходження предметів, обмежених чи вилучених з цивільного обігу (нар­котичні засоби, зброя, радіоактивні матеріали, підроблені гроші тощо), або масштабністю проведення названих операцій (наприклад, при участі право­охоронних органів ряду держав), або неможливістю чи ускладненістю одер­жання доказової інформації про тяжкий злочин (про його виконавців і осіб, причетних до такої злочинної діяльності, про рівень корумпованих зв'язків, місцезнаходження предметів злочину тощо). Це свідчить про виправдану необхідність і вимушеність тим­часового невиконання обов'язку припинення контрольованого злочину.

Метою виконання спеціального завдання, пов'язаного з розкриттям злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, є намагання у подальшому при­пинити чи розкрити вчинені ними злочини, або ж попередити вчинення інших злочинів членами таких об'єднань. Така мета не збігається з цілями про­ведення оперативно-розшукової діяльності взагалі, вона лише конкретизу­ється залежно від виду контрольованого злочину і фактичних обставин йо­го неприпинення. Крім того, суб'єкт усвідомлює, що шкода, яка за­подіюється об'єктам кримінально-правової охорони, розмірна та відповідає до­сягнутій меті.

Суб’єктами виконання спеціального завдання можуть виступати наступні категорії осіб:

1) працівники (у тому числі негласні співробітники) оперативних підрозділів органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність;

2) співробітники розвідувальних органів, які відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» мо­жуть здійснювати оперативно-розшукові заходи;

3) штатні та позаштатні не­гласні співробітники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України (статті 13-14 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 18 лютого 1992 р. (ВВР. — 1992. — № 22. — Ст. 303);

4) члени організованої групи чи злочинної організації та інші осо­би, які погодилися співробітничати з працівниками оперативних підрозділів або дали згоду на проникнення у такі злочинні об'єднання з метою виконан­ня спеціального завдання (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від ЗО червня 1993 р. (ВВР. — 1993. — № 35. — Ст. 358).

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями” від 23.12.2005 р. № 13 визначається, що вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об’єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів, а в п.14 зазначається, що суб’єктом злочину, вчиненого організованою групою, може визнаватись лише особа, яка є учасником такого об’єднання. Це означає, що брати участь у вчинюваних організованою групою або злочинною організацією злочинах може особа, яка також вже є членом такого злочинного угруповання.

Зазначені положення безпосередньо стосуються осіб, які виконують спеціальне завдання. У деяких випадках це особи, які вже були членами таких злочинних угруповань на момент отримання спеціального завдання, у деяких випадках їм ще необхідно увійти до складу таких об’єднань, щоб мати змогу виконувати спеціальне завдання. А отже, це особи які фактично або формально відповідають ознакам члена такого угруповання. Тобто вони ознайомлені з планом дій, беруть участь у розробці таких планів, спілкуються з іншими учасниками, беруть участь у злочинних контактах, залучаються до фінансування тощо.

Закон забороняє залучати до виконання розшукових (негласних) слідчих дій медичних працівників, священнослужителів, адвокатів, якщо особа, стосовно якої вони повинні здійснювати зазначені дії, є їх пацієнтом чи клієнтом.

Не може бути визнана суб’єктом виконання спеціального завдання й особа, яка діяла з метою попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації за власною ініціативою, без спеціального завдання відповідних органів, оскільки Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” чітко встановлює необхідність затвердження дій цієї особи відповідною постановою.

Особливою ознакою спеціального завдання є те, що таке завдання, а також його виконання мають бути документально оформлені. Подібне оформлення спеціального завдання необхідне як у випадку проникнення особи до складу організованої групи чи злочинної організації, так і у випадку укладання угоди з особою, яка вже є членом такої групи чи організації. Виконання вказаними особами спеціального завдання здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу.

Винесенню постанови про виконання спеціального завдання особами, які не є працівниками правоохоронного органу, має передувати укладення угоди між такою особою і правоохоронним органом про співпрацю і відповідне нерозголошення даних. У цій угоді мають бути перелічені права й обов’язки цієї особи і, зокрема, роз’яснення того, у якому випадку і за вчинення яких діянь ця особа підлягає кримінальній відповідальності.

Збереження у таємниці достовірних відомостей про особу може забезпечуватися шляхом обмеження відомостей про неї в протоко­лах слідчих дій та судових засідань.

Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців (обчислення строків визначається ст. 115 КПК України), а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує, встановленого ст. 219 КПК України, строку досудового розслідування.

Спеціальне завдання буде вважатися виконаним, якщо його результати:

- стали приводом чи підставою для порушення кримінальної справи;

- можуть бути використані для підготовки та здійснення слідчих та судових дій;

- можуть бути використані у доказуванні по кримінальних справах згідно із вимогами кримінально-процесуального законодавства, які регламентують збирання, перевірку та оцінку доказів.