Педагогічне моделювання

Педагогічна модель є спеціально створеним і теоретично обґрунтованим аналогом педагогічного процесу, його макетом, який застосовується для організації практичних дій учнів. Процес побудови адекватної педагогічної моделі навчального процесу або моделі формування певних знань, умінь і навичок, отримав назву педагогічне моделювання.

Моделювання – це створення замінників і явищ для відтворення їх характеристик з метою вивчення.

Педагогічне моделювання – дослідження педагогічних об'єктів (явищ) за допомогою моделювання понятійних, процесуальних, структурно-змістових і концептуальних характеристик й окремих «сторін» навчально-виховного процесу в межах визначеного соціокультурного простору на загальноосвітньому, професійно орієнтованому або іншому рівнях.

Технологічний підхід до розв’язання дидактичних проблем у педагогіці оформився під впливом системного аналізу як організований, цілеспрямований, навмисний педагогічний вплив на навчальний процес.

Педагогічне моделювання слід віднести до такого типу, як ідеальне моделювання, що дає змогу проводити змістовий аналіз, робити висновки, виходячи із причинно-наслідкових зв’язків та відношень, не використовуючи фіксовані знакові системи, а на рівні “модельних уявлень”. Воно є необхідним інструментом дослідження та перетворення сучасної педагогічної практики, що використовує науковий апарат моделювання для побудови нових теоретичних конструктів. У педагогічних словниках метод моделювання описано як той, що забезпечує вибір оптимальних способів вирішення проблеми, сприймає динаміку розвитку визначених властивостей, передбачає зміну способів педагогічного впливу відповідно до зміни об’єкта навчання, дає змогу аналізувати не тільки хід навчально-виховного процесу, його розвиток, але й умови, у яких він відбувається. Крім терміна “моделювання” та “модель”, у науково-педагогічній та методичній літературі часто трапляється термін “проектування”. У деяких наукових джерелах поняття “моделювання” та “проектування” називають “термінами – партнерами”, оскільки наявне значення поняття проекту як діяльності із створення (вироблення, планування, конструювання) певної системи, об’єкта чи моделі. За допомогою моделювання в процесі проектування (що передбачає створення майбутніх процесів та явищ) порівнюють й оцінюють варіанти рішень, імітують реальні процеси розвитку, приймають рішення про вибір альтернатив. Проектування ж спрямоване на те, щоб створювати моделі планованих процесів і явищ. Досліджуючи сутність педагогічного моделювання та проектування,

О. Н. Дахин робить висновок, що проект як система є підсистемою моделі, і навпаки, проектування може складатися з дрібніших моделей. З погляду педагогічної науки моделювання найчастіше розглядають саме як один з етапів проектування, у процесі якого створюються прогностичні моделі педагогічних об’єктів і систем, які ще не існують, але які розробляють з метою впровадження у навчально-педагогічну діяльність. Ці моделі у кінцевому підсумку знаходять своє втілення в конкретних нормах – прямих указівках до викладача, які можна вважати проектом практичної діяльності. В основі реалізації цього процесу – творча діяльність педагога, зумовлена необхідністю розв’язання актуальної проблеми створення нових і доцільних форм діяльності на основі випереджувальних уявлень і теоретичного бачення різних варіантів, вибору за певними критеріями найоптимальнішого.

Визначення сутності педагогічного проектування, яке вбачають у попередньому промислюванні, розробці основних деталей майбутньої діяльності педагога та студентів, тобто наближенні загальної ідеї діяльності до точно описаних конкретних дій, стає більш повним і точним, якщо його доповнити ідеєю необхідності прогнозування кінцевого результату педагогічної системи, що функціонує. Це має наукове обґрунтування, оскільки “педагогічна система – це цілісна єдність усіх факторів, що сприяє досягненню поставлених цілей розвитку людини”. На думку В. П. Беспалько, І. А. Волкова, В. М. Монахова й інших, модель деякої педагогічної системи є педагогічною технологію, що описує процес досягнення планованих результатів, тобто цей підхід передбачає розуміння технології як педагогічної системи в цілому. Дидактична система традиційно містить такі компоненти: цілі, зміст, методи, форми і засоби навчання. Головною її особливістю вважають орієнтованість на досягнення мети. Як вважають О. Пометун та Л. Пироженко, модель навчання – найкоротший шлях від початкових умов до запланованих результатів, в основі якого лежить комплекс методів і засобів навчання. М. В. Кларін розглядає модель навчання як окреслену схему або план діяльності педагога під час здійснення навчального процесу. Її основу становить переважно діяльність студентів, котру організує та будує педагог. Проте не можна стверджувати, що модель і технологія є тотожними поняттями, оскільки можна назвати моделлю будь-яку педагогічну технологію, але не всяка модель може бути технологією, а лише та, яка має специфічні ознаки: спроектованість, контрольованість, оптимальність тощо.

Отже, відмінність між технологією і моделлю навчання полягає в тому, що модель – це загальна схема функціонування основних компонентів навчання, а технологія – це побудована на діагностичній основі, чітко контрольована і коригована модель навчання, спроектована на досягнення гарантованого кінцевого результату. Уміння моделювати основні аспекти професійної діяльності виявляється як один з головних кроків професійного становлення сучасного викладача, а моделювання навчальної діяльності є базовим компонентом професійної діяльності суб’єкта, який актуалізується в конкретній ситуації для вирішення поставленого завдання. Технологічний аспект моделювання представлений побудовою і вивченням моделей об’єктів соціально-педагогічної практики, які конструюють для визначення (пізнання) чи поліпшення їхніх характеристик, раціоналізації способів їхньої побудови, їх перетворення та керування ними тощо.

Модель – це умовно зображена чи матеріально реалізована система, яка заміщає об’єкт чи предмет дослідження.

Модель є аналогом об’єкта:

· за властивостями;

· структурою;

· зв’язками;

· функціями та ін.

Розрізняють два типи моделей:

· предметні (матеріальні);

· знакові (образні і формальні). Формальні поділяються на статистичні, абстрактно-логічні та ін.

Структурними елементами абстрактно-логічної моделі в педагогіці є мета, завдання, підходи та принципи, етапи реалізації, компоненти, рівні сформованості, результат та умови здійснення. Всі структурні елементи моделі взаємозалежні і знаходяться у взаємозв’язках.