Програмне обслуговування,. Особливою умовою для спортивного туризму є складання маршруту подорожі з визначенням місць ночівлі, харчування

Додаткові послуги і товари,

Необхідними послугами в спортивному туризмі є прокат спорядження та інвениаря, а також послуги інструктора та інформаційні послуги (карти, путівники тощо). Спортивний туризм потребує спеціалізованого спорядження: від засобів пересування (лижі, велосипед, рафтинг та ін.) до спецодягу та засобів безпеки (лижні, гідро- та велокостюми, намети, наплечники, казани, каски, рятувальні жилети та ін.). Загальна кількість спорядження повинна відповідати кількості туристів. Для деяких видів туризму спорядження є досить дорогим і становить значну частку у структурі вартості туру.

При наявності туристів-новачків є потреба у послугах інструкторів – фахівців з певного виду спортивного туризму.

Обовязково потрібно передбачити засоби орієнтування (карта, компас, Gps- навігатор та ін.).

Інші організаційні особливості.

Перед виходом на маршрут у гірській місцевості керівник групи повинен поставити групу на облік у контрольно-рятувальній службі (КРС). Для цього треба з'явитися в КРС, заповнити реєстраційну книгу, заплатити за реєстрацію і отримати печатку та підпис у маршрутні документи. Таким чином, правильно заповнений маршрутний лист або маршрутна книжка повинні мати три підписи відповідальних осіб та бути завірені трьома печатками.

Федерація спортивного туризму України при проведенні походів використовує такі документи: довідку про залік походу; звіт МКК; маршрутну книжку спортивного туристського походу; маршрутний лист некатегорійного спортивного туристського походу; рецензію на звіт про спортивний туристський похід.

7. Сільський туризм

Визначення, мета, об’єкти

У вузькому трактуванні під поняттям “ сільський туризм ” найчастіше розуміють вид туризму, що має такі типологічні ознаки: здійснюється у сільській місцевості (на сільських територіях); туристи мешкають у т. зв. агрооселях; відпочинок туристів пов’язаний з використанням ресурсів сільської місцевості (природні ландшафти, місцеві історико-культурні пам’ятки, етнографічна самобутність населення тощо).

Ще вужчим вважається поняття “ агротуризм”. Цей вид туризму, крім зазначених вище трьох ознак, передбачає використання з метою рекреації сільського (фермерського) господарства та активне залучення туриста до традиційних у сільській місцевості форм господарювання (праця у полі, догляд за домашніми тваринами тощо).

У широкому трактуванні сільський туризм включає не лише відпочинок у сільській місцевості, але й різні форми відпочинку в національних парках та інших природоохоронних територіях, у малих містах, приміських дачних зонах і деяких інших місцевостях. У такому розумінні сільський туризм фактично включає і екологічний туризм. Дуже часто також використовують поняття “сільський зелений туризм”. Воно підкреслює екологічну спрямованість відпочинку в сільській місцевості й найчастіше виступає як синонім поняття “сільський туризм”.

Основними об’єктами сільського туризму є рекреаційно-туристичні ресурси сільської місцевості: природні ландшафти, місцеві історико-культурні пам’ятки, етнографічна самобутність населення тощо.

Основні центри розвитку (в світі і в Україні)

У світі поширений у більшості розвинених країнах, зокрема особливо, в таких країнах Європи як Франція, Італія, Польща, Угорщина, Австрія, країни Скандинавії, у сільських місцевостях. На сьогодні сільський туризм більше чи менше розвинений майже у всіх регіонах України. Садиби сільського туризму успішно діють у 22 з 24 областей, а також в АР Крим. Однак головними територіями розвитку цього виду туризму є все-таки традиційні туристичні регіони, зокрема Західна Україна (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Волинська, Тернопільська та Хмельницька області), де, за даними Спілки сприяння розвитку сільського туризму в Україні, розташовано близько 60 % активно функціонуючих в державі агроосель. Розвитку сільського туризму на заході України сприяють різноманітність природних ландшафтів, відносно низький рівень урбанізації території, збережена традиційна сільська культура, сприятлива екологічна ситуація тощо.

Загальні вимоги до турпродукту.

Найчастіше туристичні фірми не формують і не продають окремих турів з сільського туризму, а лише, за запитом туриста, можуть подати інформацію про розміщені в регіоні агрооселі. Сільський туризм відноситься до видів туризму, в розвитку яких особливо значною є роль неурядових організацій, що об’єднують організаторів цього виду туризму. Саме вони займаються просування продукту сільського туризму на туристичному ринку. Найвідомішою неурядовою організацією, що об’єднує організаторів сільського туризму є Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні

Тривалість відпочинку туристів становить від 2-3 днів до 2 тижнів, залежно від того чи це подорож вихідного дня, чи відпочинок під час відпустки. Такі тури є стаціонарними, тобто передбачають тривале перебування в одному місці, без постійних переїздів

Найчастіше туристи добираються самостійно до місця відпочинку, окремі групи не формуються. Доволі високою є частка осіб, що подорожують сім’ями. Сільський туризм найчастіше розрахований на осіб середнього і нижче від середнього цінового сегменту, які не мають коштів на дорожчі види відпочинку. Найчастіше цільовою аудиторією є мешканці великих міст та промислових регіонів (зокрема, на сході України), а також іноземці.

Особливості засобів розміщення

У вузькому розумінні сільський туризм передбачає проживання туризму в агрооселі. Терміном “агрооселя” (“агросадиба”) зазвичай позначають житлове приміщення, що знаходиться в сільській місцевості, має до п’яти кімнат, пристосованих для проживання туристів, і належить на правах приватної власності господарю, який займається сільськогосподарською діяльністю або зайнятий у сфері обслуговування чи соціальній сфері села. Важливим елементом є збереження сільського колориту та автентичності, що досягається через дизайн приміщень, присутність у ньому елементів сільського побуту, використання природних матеріалів тощо.

В широкому розумінні сільський туризм передбачає проживання туриста в найрізноманітніших засобах розміщення, розпочинаючи від розміщених в сільській місцевостях замках і палацах, пристосованих для проживання туристів, і завершуючи окремими будиночками для самостійного проживання туристів, що розміщені в малолюдних місцевостях.

Особливості організації харчування

Харчування може забезпечувати власник агрооселі, поширеним явищем є самостійне приготування їжі туристами. Для організації харчування використовують також місцеві заклади харчування. Важливим елементом харчування і водночас додатковим програмним заходом в агрооселі може бути ознайомлення туристів з традиційною національною кухнею, а також використання в процес приготування їжі екологічного чистих продуктів, вирощених власником агрооселі.