Схарактеризувати бактерію Clostridium tetani.Морфологія,спосіб життя,значення в природі та житті людини

Clostridium tetani — грам-позитивна облігатно анаеробна бактерія роду Clostridium, що утворює ендоспори, збудник правця. Вперше описана в 1884 році німецьким медиком Артуром Ніколаєром (Arthur Nicolaier), виділена в чисту культуру в 1889 році японським бактеріологом Кітасато Сібасабуро. Виробляє токсини, що відносяться до II групи патогенності.

Біологічні властивості

Морфологія

C. tetani — велика (3-12 × 0, 3-0, 6 мікрон), рухома за допомогою кількох джгутиків (перитрих) паличкоподібна бактерія. Утворює овальні ендоспори, що перевищують діаметр клітини в 2-3 рази, розташовані термінально (характерна морфологія типу «барабанних паличок»).

Культуральні властивості

C. tetani — хемоорганогетеротроф, облігантний анаероб. Для культивування на живильних середовищах необхідно забезпечувати анаеробні умови. На твердих живильних середовищах утворюють дрібні прозорі колонії з неправильними краями, що через деякий час отрмують скляний блиск. У рідких живильних середовищах росте поволі, спостерігається слабке помутніння і легкий шар пилоподібного осаду на стінках пробірки. При уколі в товщу щільного живильного середовища утворює дрібні колонії, схожі на шматочки вати. Розріджує желатин з газоутворенням. Не ферментує вуглеводів.

Антигенні властивості

Володіє груповим специфічним О-антигеном і типоспецифічним Н-антигеном. За особливостями будови Н-антигена виділяють 10 сероварів C. tetani.

Патогенез

C. tetani виробляє тетаноспазмін, що володіє нейротоксичними властивостями і тетанолізин, що володіє гемолітичними властивостями. Тетаноспазмін діє на периферичну нервову систему і викликає тонічні скорочення поперечносмугастої мускулатури. Тетанолізін викликає лізіс еритроцитів. Тетаноспазмін нейтралізується протиправцевою сивороткою, нестійкий при нагріванні, в лужному середовищі і під дією сонячних променів. Не всмоктується в травній системі, безпечний при пероральному прийомі. Збудник правця небезпечний для людей, тварин. Механізм передачі — контактний.

118. Особливості будови та життєдіяльності параміксовірусу кіру.

Вірус кору. Корова інфекція відома з глибокої давнини. Проте її вірусна природа була встановлена тільки в 1911 р. Т. Андерсеном і Д. Гольдбергом. Вірус кору належить до родини параміксовірусів (Paramyxoviridae), рід Morbillvirus. Він має сферичну форму. Нуклеокапсид із спіральною симетрією містить од-ноланцюгову РНК. Віріон кору оточений ліпопротеїдною оболон­кою, в якій вбудовані зі зовнішньої сторони глікопротеїди гемаглю-тенін і F-білок. На відміну від інших парамікровірусів, він не містить нейрамінідази.

Єдиним джерелом інфекції є хвора людина. Найчастіше на кір хворіють діти. Передається інфекція повітряно-крапельним шляхом. Вірус проникає у верхні дихальні шляхи і розмножується у клітинах епітелію слизової оболонки, носоглотки, трахей і бронхів. Інкубацій­ний період триває 10—15 днів. Першими провісниками кору є підви­щення температури, виникнення кон'юнктивіту, кашель і нежить. На 4—5-й день з'являється червоний плямистий висип на обличчі, який поступово поширюється на шию і тулуб.

Захворювання на кір супроводжується зниженням імунітету до грипу, дифтерії, туберкульозу, скарлатини та інших хвороб. Кір може викликати такі небезпечні ускладнення, як пневмонія та енцефаліт. Повторні захворювання на кір трапляються дуже зрідка, оскільки після перенесення його залишається майже довічний імунітет. Про­філактика кору грунтується на імунізації населення живою вакци­ною, яка виготовляється з ослаблених (атенуйованих) штамів вірусу.

119. Особливості будови та життєдіяльності пікорновірусу ящура.

Ящур. Висококонтагіозне захворювання свійських і диких парно­копитних тварин. Збудник хвороби — один із найменших вірусів, його розміри становлять 25—30 нм. Віріони ящуру мають сферичну форму і складаються з білка і РНК. Відомі сім серотипів вірусу ящу­ру: А, О, ATI та інші. Вони розмножуються в культурах клітин епіте­лію язика великої рогатої худоби, нирок тварин, у мозковій тканині мишей.

Вірусом ящура заражуються також люди при контакті з хворими тваринами, через молоко, фураж, слину тощо. Найчастіше інфіку­ються діти, які споживають сире молоко від хворих корів. Характер­ними симптомами хворих корів є гарячка і поява пухирцевої екзан­теми на слизовій оболонці ротової порожнини. Профілактика і ліку­вання: карантин, дієта, обробка виразок 4%-м розчином AgNo₃, moho- і полівалентні живі активовані ящурні вакцини.