Загальна характеристика судження

Судження - це одна із форм мислення. Існує декілька її визначень. Наведемо найвживаніші з них:

" Судження - це думка, у якій стверджується наявність або відсутність властивостей у предметів, відношень між предметами, зв'язків між ситуаціями";

" Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмети дійсності і яка об'єктивно є або істинною, або хибною і при цьому неодмінно однією із двох";

" Судження - це думка, у якій стверджується або заперечується зв'язок між об'єктами і ознаками";

" Судження - це думка, що виражається розповідними реченнями і є істинною або хибною".

Фактично всі ці визначення при їх різних мовних відмінностях - ідентичні.

Надалі будемо користуватися такою дефініцією судження: " С у д ж е н н я - це така форма мислення, яка розкриває зв'язок між предметом і його ознакою".

Наприклад, " Конфіскація майна є додатковим видом покарання"; " Грабіж не є посадовим злочином" тощо.

Те, про що говориться у судженні називається " предметом думки у судженні" або " логічним підметом судження", або " суб'єктом судження" і позначається буквою латинського алфавіту " S".

Те, що говориться у судженні про предмет думки називається " ознакою предмета думки" або " логічним присудком судження", або " предикатом судження" і позначається буквою латинського алфавіту " Р".

Відношення між предметом думки і ознакою предмета думки фіксується логічною ознакою " є/не є", " суть /не суть".

Отже, логічна структура судження складається із суб'єкта Б, предиката Р і логічної зв'язки " є/не є".

" S" і " Р" називаються термінами судження. У наведених прикладах суб'єктами будуть поняття " конфіскація майна" і " грабіж", предикатами - " додатковий вид покарання", " посадовий злочин", а логічною зв'язкою слова " є" і " не є".