Становлення вольової регуляції поведінки у дітей.

Одним із перших проявів волі е розвиток довільних рухів. У молодших дошкільників вони ще недостатньо координовані, їм важко сидіти, дотримуючись однієї пози. Для цього спочатку малюку необхідно здійснювати зоровий контроль за положенням своїх рук і ніг, пізніше вони це здійснюють на основі м'язових відчуттів.

Розвиток довільних дій відбувається у процесі наслідування, яке включає такі етапи:

1) попереднє орієнтування. У результаті спостережень дитини за діями дорослого, інших дітей у неї формується образ необхідних дій;

2) здійснення показаних малюку рухів, доведення їх до певної досконалості, порівняння рухів із зразком.

Регулятором довільних дій є сенсомоторний образ.

Успішність засвоєння довільних дій залежить від її ус-відомленння. 2-річна дитина усвідомлює результат дії, однак ще не знає, який спосіб дії і окремі рухи слід зробити для його досягнення. Молодші дошкільники усвідомлюють результат і спосіб дії з предметом, але також ще не осмислюють окремих операцій. Середні дошкільники здатні розуміти власні рухи, навмисно відтворюють їх під час повторення дій з предметом. У старшому дошкільному віці рухи стають об'єктом свідомої вольової діяльності.

Дитина у дошкільному віці вчиться досягати мети, переборюючи труднощі, оволодіває вмінням контролювати свою позу, сидіти спокійно на заняттях, починає управляти своїми сприйманням, пам'яттю, мисленням. Приблизно в 4 роки вона починає ставити перед собою спеціальну мету (наприклад, запам'ятати доручення дорослого, віршик); у середньому і старшому дошкільному віці - намагається творчо підходити до розв'язання завдань, пропонує різні варіанти, послідовно переходить від одного етапу до іншого.

У дошкільному дитинстві змінюються не лише вольові дії, а і їх роль у поведінці дитини. Волю у молодшому дошкільному віці становлять Імпульсивні вчинки, вона проявляється лише за особливо сприятливих обставин. Кількість вольових проявів збільшується, але вони ще не є вирішальними у поведінці. Тільки у старшому дошкільному віці дитина здатна до тривалих вольових зусиль, хоча ще значно поступається школярам.

41.Типологія рис характеру за К. Юнгом.

Юнг виокремив два основних психологічних типи. Перший, екстравертний тип, характеризується своєю спрямованістю на об'єкт, а другий, інтровертний, — на суб'єкта, на внутрішній світ. Кожен із них, у свою чергу, залежно від домінування певної пізнавальної функції поділяють на мислєннєвий, емоційний, сенсорний та інтуїтивний.

У екстравертів мисленнєвого типу сукупність життєвих проявів залежить від їх інтелектуальних висновків, але будь-яке судження вони організовують за зовнішніми критеріями (освіта, традиції). Мислителі — екстраверти часто стають державними діячами, адвокатами, академіками тощо.

У екстравертів емоційного типу почуття узгоджуються із загальноприйнятими критеріями, переживаннями і перебувають під впливом традиційних цінностей. Людина такого типу завжди буде оцінювати щось не за власними критеріями, а тому що «так вважають інші».

Екстраверта сенсорного типу завжди притягують об'єкти, які викликають сильні відчуття. Вони спрямовані на конкретне насолодження реальним життям. Серед них можна зустріти бізнесменів, атлетів.

Екстравертам інтуїтивного типу властиво сприймати в зовнішньому світі те, що відбувається «за кулісами подій». У них недостатньо здібностей для міркування, і вони рідко самі доводять справу до завершення.

Інтровертний мислєннєвий тип схильний до теоретизування. Однак його розумова діяльність мало залежить від загальноприйнятих ідей і традицій, а має власні критерії. Впертий, неподатливий до зовнішніх впливів, але дуже довірливий і нерідко безпорадний у особистих проблемах. Інтровертний емоційний тип керується всюди своїми переживаннями, не враховуючи наявних фактів. За будь-яких умов намагається бути малопомітним. Люди такого типу ухиляються від різних розваг, шумних компаній, вечірок, зборів, завжди мовчазні й малодоступні.

Інтровертний сенсорний тип свої дії та вчинки вибудовує залежно від того, що бачить і чує, а не від логічних міркувань. У людей такого типу виникають глибокі внутрішні враження, але зовнішня реакція на них є запізнілою.

Інтровертний інтуїтивний тип має інтуїтивну здатність проникати в майбутнє, але його інтуїція звернена на суб'єктивний психічний світ. Часто перебуває у сфері безплідних фантазій.

42.Зв’язок рис характеру із темпераментом.

У психології поняття «характер» (грец. «друк», «карбування») означає сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються і виявляються в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові для неї способи поведінки.

ТИПИ ХАРАКТЕРУ

Характер авторитарний - термін Е. Фромма, що означає тип характеру садомазохістської особистості, для якої характерні одночасно захоплення владою і бажання підкорятися їй - і прагнення самої стати владою і підкоряти інших. Також притаманна любов до обмежує свободу умов, охоче підпорядкування долі.

Характер астено-невротичний - один з типів акцентуації характеру Властиві швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресій і іпохондрії.

Характер Біофільний - згідно з Е. Фроммом - форма структури характеру, яка виступає у вигляді розвинутої форми продуктивного характеру. Для нього типові: любов до життя і живого; прагнення підтримувати зростання, розвиток і прогрес; конструктивність, продуктивність, созидательность; прагнення творити добро, і пр.

Характер гіпертімний - один з типів акцентуації характеру. Відрізняється майже завжди хорошим, навіть злегка піднесеним настроєм, бризжущей енергією, нестримною активністю. Постійне прагнення до лідерства - неформального. Гарне почуття нового поєднується з нестійкістю інтересів, велика товариськість - з нерозбірливістю в знайомствах. Гіпертіми легко освоюється в незнайомій обстановці. Схильні переоцінювати свої можливості і будувати надмірно оптимістичні плани на майбутнє. Короткі спалахи роздратування бувають викликані прагненням оточуючих придушити їх активність і лідерські схильності. Для гипертимов важкі ситуації, де суворо регламентується поведінка, де немає свободи ініціативи, де монотонна праця або вимушену бездіяльність. У таких ситуаціях вони дають вибухи або зриви. «Слабка ланка» характеру гіпертимного - ізоляція від однолітків, вимушене неробство, одноманітність, суворий режим.

Характер істероїдний (характер демонстративний) - один з типів акцентуації характеру. Для истероидного акцентуантов найважче переносити неувага до його особи. Він прагне до похвал, слави, лідерства, але з-за ділової незрілості скоро втрачає позиції і тоді дуже страждає. Залишити истероида у спокої - значить створити ситуацію психологічного дискомфорту або навіть стресу. Його «слабка ланка» - удари по егоцентризму, неможливість бути в центрі уваги, викликати загальний інтерес до себе.

Характер конформний - один з типів акцентуації характеру. Властиві надмірна підпорядкованість і залежність від думки інших, недолік критичності та ініціативності, консерватизм.

Характер твердий - згідно З. Фрейду - термін для назви характеру осіб, тяжіють до дій нав'язливим.

Характер некрофільний - згідно з Е. Фроммом - злоякісна форма структури характеру. Типові наступні стани: страх перед життям; потяг до мертвечини; інтерес до хвороб і смерті; особливого роду безживність і відчуженість; установка на володіння, владу і силу; орієнтація на минуле; механічне сприйняття життя; примусовий педантизм, садизм; схиляння перед технікою; руйнування життя, і пр.

Характер нестійкий - один з типів акцентуації характеру. Властиві схильність піддаватися чужому впливу, пошук нових вражень, поверхнева товариськість.

Характер паранойяльний (характер застревающий) - один з типів акцентуації характеру. Властиві підвищена підозрілість і образливість, стійкість негативних афектів, прагнення до домінування, неприйняття чужих думок і висока конфліктність.

Характер сенситивний - один з типів акцентуації характеру. Властиві підвищена вразливість, боязкість, загострене почуття власної неповноцінності.

Характер соціальний - згідно з Е. Фроммом - сукупність рис характеру, яка присутня у більшості членів соціальної групи, виникла в результаті спільних для них переживань і способу життя. Соціальний характер є ключовим для розуміння суспільних процесів, бо цей характер - основний елемент функціонування суспільства і в той же час - проміжна ланка між соціально-економічною структурою і пануючими в суспільстві ідеями та ідеалами. Аналіз соціального характеру як форми зв'язку між соціальною системою та індивідуальної психікою приводить до висновку про існування типів характерів відповідних соціальній структурі суспільства та формами відчуження і самовідчуження людини.

Зв’язок між темпераментом і характером визначається іх спіль-ною фізіологічною основою – типом нервової системи. Від власти-вості темпераменту залежать динамічні (швидкість, сила, інтенсив-ність) особливості рис характеру. Так, флегматик важко вступає в знайомство, а сангвінік – легко. Властивості темпераменту можуть сприяти або протидіяти розвитку певних рис характеру (холерику легше стати хоробрим ніж меланхоліку). Тип темпераменту – одна із найважливіших умов походження індивідиально-своєрідних рис ха-рактеру.

Від чого залежить характер: від вроджених рис чи виховання? Характер більш залежить від виховання, а темперамент – вроджений. У близнюків з однаковим генотипом темперамент однаковий, а характер різний. Тому при однаковій спадковості формуються різні риси характеру.