Індивід, індивідуальність, особистість

У філософії для усвідомлення проблеми людини використову­ють поняття «індивід», «індивідуальність», «особистість».

Поняттям «індивід» позначають загальнотипове в людині як пред­ставникові не лише біологічного виду «людина розумна», але й певної соці­альної спільноти. Індивід - одиничне буття соціального, певний «атом» соці­уму, один із множини подібних індивідів, що складають соціальну групу, верству, націю, суспільство. Будь-яка людина як соціальний індивід є фраг­ментом, обмеженою часткою, локальним відображенням суспільного цілого. У цьому розумінні людина виступає соціально обмеженою істотою, що знахо­диться в залежності від середовища, соціальних умов свого життя. Саме со­ціальний статус людини виступає такою умовою, що обмежує її індивідуальні можливості.

Однак, кожний індивід є не просто фрагментом цілого, але й фрагмен­том неповторним, своєрідним, унікальним, тобто виступає як індивідуаль­ність. За своїм походженням поняття «індивідуальність» є ренесансним поняттям. Саме на епоху Відродження припадає розквіт яскравих, оригіна­льних, унікальних у своїй неподібності до інших індивідуальностей. Виключ­ність, обдарованість, геніальність виходять тут на перший план. За словами Ф. Енгельса, то була епоха, яка потребувала титанів і яка народила титанів за силою думки, пристрасті і характеру, за багатогранністю освіченості. Ін­дивідуальність і є тією сукупністю якостей і властивостей, які відрізняють одну людину від усіх інших. Кожний індивідуум - носій неповторного внутрішнього складу, обличчя. Він може і повинен виявляти свою виключність, неподібність до інших, він може і повинен прожити лише йому притаманне неповторне життя.

З поняттям «особистість» пов'язана фундаментальна, істотна риса людини бути не просто залежною від суспільства, не просто пасивним про­дуктом обставин, а виступати суб'єктом, діючою істотою, якій притаманна свобода волі і вибору, здатність до творчості у всіх її проявах. Особистість - це людина, що розвивається на основі власних обдарувань і власної ініціа­тиви. Вона - суб'єкт вільної діяльності, творець власної біографії. Своїми досягненнями вона зобов'язана насамперед самій собі, своїм власним зусил­лям. Бути особистістю означає не бути маріонеткою суспільства, не грати нав'язану суспільним середовищем роль або функцію. Бути особистістю - означає вибирати свідомо і вільно своє місце в житті, свою лінію поведінки, а звідси - і бути відповідальною за свої вчинки. Бути особистістю - означає не посилатися на різноманітні життєві обставини, на соціальне середовище, а брати на себе всі наслідки своїх вчинків. У всьому цьому проявляється автономія, самостійність особистості, її детермінованість не зовнішніми об­ставинами, а внутрішніми принципами моральності, абсолютними, безумов­ними цінностями, вічними заповідями. Отже, основною рисою особистості є свобода, проявами якої є автономія людини, її самостійність, мора­льність, здатність до творчості.