Умови перевірки відповідності характеристик прохідності

14.4.1 Умови геометричних вимірювань:

1) Транспортні засоби, що належать до категорії M₁ або N₁, повинні бути без вантажу з манекеном, розміром у 50-й процентиль особи чоловічої статі, встановленим на місце для сидіння водія, споряджені охолодною рідиною, експлуатаційними рідинами та мастильними матеріалами, паливом, інструментами, запасним колесом, якщо воно передбачено виробником.

Манекен можна замінити схожим пристроєм, що має ту саму масу.

2) транспортні засоби, інші, ніж згадані у підпункті 1, мають бути повної маси.

Розподіл мас по осях повинен бути як у разі найгіршого збігу для прохідності з дотриманням встановлених критеріїв.

3) транспортний засіб як представник типу повинен бути в стаціонарному положенні з колесами, зорієнтованими для руху прямо вперед.

Поверхня, на якій виконують вимірювання, повинна бути максимально рівною та горизонтальною, з максимальним похилом 0, 5 %.

14.4.2. Визначення кутів переднього та заднього звису, кута поздовжньої прохідності та величини дорожнього просвіту:

1) кут в’їзду (кут переднього звису) − найбільший кут між горизонтальною площиною та площиною, дотичною до шин передніх коліс, окреслених статичним радіусом таким чином, що жодна точка транспортного засобу, розташована у нижній частині, та жодна частина, що жорстко прикріплена до транспортного засобу, не перебувають нижче цієї площини;

2) кут з’їзду (кут заднього звису) − найбільший кут між горизонтальною площиною та площиною, дотичною до шин задніх коліс, окреслених статичним радіусом таким чином, що жодна точка транспортного засобу, розташована позаду осі та жодна частина, жорстко прикріплена до транспортного засобу, не перебувають нижче цієї площини;

3) кут поздовжньої прохідності – гострий кут, виміряний між площинами, дотичними до статичних радіусів передніх і задніх коліс, вершина якого кута лежить у нижній частині транспортного засобу між його осями. Цей кут є найбільшим кутом перелому, за якого транспортний засіб може подолати перешкоду, що розміщена між його осями, як визначено в Зведеній резолюції про конструкцію транспортних засобів (R.E.3);

4) дорожній просвіт між осями − найкоротша відстань між опорною поверхнею та найнижчою нерухомою точкою транспортного засобу, як визначено в Зведеній резолюції про конструкцію транспортних засобів (R.E.3), на відстані між статичним радіусом пневматичної шини задньої осі передньої групи осей та статичним радіусом пневматичної шини передньої осі із задньої групи осей. У визначеному просторі не може перебувати жодна жорстка частина транспортного засобу;

5) дорожній просвіт під однією віссю − відстань у напрямку вниз від найвищої точки дуги кола, що проходить через центр плями статичного контакту протектора шин коліс однієї осі (внутрішніх у випадку здвоєних коліс) з поверхнею плоскої опори і торкається нижньої нерухомої точки транспортного засобу між колесами.

Вимірювання дорожнього просвіту проводять на кожній осі кожної з груп осей. У разі необхідності дорожній просвіт для кількох осей зазначають у порядку їх розташування, наприклад, 280/250/250.