Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Севастополь






Севасто́ поль (крим. Aqyar, рос. Севастополь, у 1783—1784 та 1797—1826 роках — Ахтіар, старогрецьке Херсонес, староруське Корсунь) — портове місто державного значення в Україні. Місто розташоване на південному заході Кримського півострова, на узбережжі численних (понад 30) бухт Чорного моря, найголовніша та найбільша з яких — Севастопольська, де розташовані головна база для військово-морських флотів та крупні порти. Із заходу та півдня омивається водами Чорного моря. На території регіону беруть початок усі три пасма Кримських гір (Зовнішнє, Внутрішнє та Головне).

Севастополь - одне з відомих міст України, культурний і туристичний центр, морський порт. Відпочинок в Севастополі – це інтелектуальний і духовний відпочинок. До теперішнього часу Севастополь був відомий як могутня військово-морська база, і мало - як місто туристичних і рекреаційних можливостей. Хоча такі можливості у міста вельми великі.

Севастополь по кількості сонячних днів в році - перший регіон в Україні. Потенційна місткість побережжя, протяжність якого складає 152 км., оцінюється в 130 тис. місць курортної мережі. Тільки тут на всьому Кримському півострові збереглося 25 км. невинної берегової межі. До зони Севастополя відноситься найпівденніший мис півострова - мис Сарич.

Севастополь по праву називають музеєм просто неба. У місті знаходиться більше 2000 пам'ятників історії і архітектури. Ці і інші чинники дають можливість місту розвиватися в новому статусі - не тільки як базі двох флотів, але і як місту багатих курортно-рекреаційних можливостей, центру міжнародного історичного і православного туризму, науки, промисловості.

Сучасний Севастополь поділений Севастопольською затокою на меншу північну і більшу південну частину (обидві сполучаються за допомогою катерів), що своєю чергою поділена на центр., зх. і сх. Корабельну. Головні вулиці цієї дільниці розташовані здовж Півд. затоки і часто пов'язані сходами з кварталами вище. Поодинокі райони мають самостійну мережу вулиць відповідно до рельєфу міста. Багато зелених насаджень, більшість громадських та адміністративних будинків у центрі облицьована білим інкерманським вапняком.

Приморський бульвар – улюблене місце для прогулянок мешканців та гостей міста. Головний вхід на бульвар, оточений колонами, розташований на площі Нахімова. Біля кходу – красива клумба, а в її центрі світломузичний фонтан. Алея до моря проходить під невеликим Драконячим містком – взірцем російського модерну в архітектурі, збудованим на початку ХХ століття. Поруч знаходиться літня естрада, де проводяться різні концерти.

Із набережної бульвару видно мальовничу Севастопольська бухта, військові кораблі, Костянтинівський та Михайлівський форти – оборонні споруди, зведені у 1830-1840 рр.

Візитівкою Севастополя став розташований біля набережної пам’ятник Затопленим кораблям (1905 р., скульптор А. Г. Адамсон). Монумент нагадує про події Кримської війни.

На Приморському бульварі знаходиться Акваріум-музей, де зібрано багату колекцію морських мешканців з усього світу.

Набережна Корнілова – продовження Приморського бульвару. На набережній розташовані кав’ярні й ресторани, продаються сувеніри та грають вуличні музиканти. Набережна веде до Артилерійської бухти, де знаходиться один із двох міських дельфінаріїв (відвідання дельфінарію за бажанням туристів).

Від майдану, який нині носить ім'я Нахімова, починався російський Севастополь як такий. Тут були побудовані перші новобудови міста. Першою назвою площі була Катерининська, потім Нахімова.

Майдан чимало разів змінював назву за СРСР — площа Праці (1921—28), Третього Інтернаціоналу (1928—32), Леніна (1932—46), Парадів (1946—51), нарешті від 1959 року і понині — знову площа Нахімова.

У пам'ять про 200-річчя міста на площі встановлено кам'яний знак (1983, автори Г. Кузьмінський і А. Гладков).

У середині майдану встановлений на пам'ятник Нахімову — уперше з'явився тут у 1898 році за присутності російського імператора Миколи II; знесено в 1928 році, сучасний монумент був споруджений у 1959 році.

Меморіал героїчної оборони Севастополя 1941-1942 рр.. (1967, архітектор І. Фіалко, скульптор В. Яковлєв) — побудований на місці, де раніше були розташовані Загальні збори флагманів і капітанів (1847, архітектор А. П. Брюллов, під час Кримської війни тут містився головний перев'язувальний пункт, в якому працював хірург Пирогов), згодом Морські збори (1887, головний аристократичний клуб дореволюційного Севастополя).

Графська пристань (1846, архітектор Дж. Уптон, пізніше двічі відновлювалася після повного руйнування).

 

Інкерманський Свято - Климентіївський печерний чоловічий монастир

У передмісті Севастополя знаходиться один з древній християнських монастирів – Інкерманський Свято-Климентівський печерний монастир. Заснований він був імовірно в VIII-IX століттях монахами-іконопочитателями, які бігли до Криму з Візантії. Сьогодні можна побачити численні печери, в яких знаходили притулок перші християни тутешніх місць. Між собою печери зв'язані мережею підземних тунелів і оборонною візантійською фортецею Каламіту, яка була зведена в VI столітті. Вхід в монастир був влаштований біля церкви під скелею, довгий коридор закінчувався невеликим залом з кам'яними лавами, який вів до церкви Климента.

Учені свідчать про те, що історія виникнення монастиря тісно пов'язана з культом Святого Климента. Він був римським єпископом в 92-101 році, засланцем імператором Траяном за проповідь християнства в каменоломні біля Херсонеса і був убитий тут в 101 році.

На честь великомученика і названий монастир Свято-Климентівським. У 1475 році Каламіт захопили турки, і монастир став поступово запустувати. Фортеця була перейменована в Інкерман (" печерна фортеця"), що і дало назву місту, що виникло тут.

У 1850 році монастир був відроджений і отримав сучасне подвійне найменування — на ім'я міст і в честь св. Климента, два роки опісля - тут відкрилася Інкерманська киновія, освячена на згадку про св. мученика Климента Римського. Храм мав форму базиліки, колись два ряди колон ділили простір церкви на три нефи. До наших днів збереглася лише частина колон. До церкви веде довгий коридор, в якому вирубані кам'яні лавки, – очевидно, тут богомольці чекали початки служби. У апсиді зберігся двоступінчатий синтрон, в центрі якого залишки горнего місця. Над ним в стіні вирубана ніша для запрестольного образу. Тут же вирізаний великий хрест, що проквітнув, кінці його розширені і до них примикають маленькі хрести в крузі.

З правого боку храму знаходилася древня прибудова на честь апостола Андрія Первозванного – невелика, з низькою стелею. Вівтар відділявся від останньої частини суцільною скальною перегородкою з Царськими брамами посередині. C 1924 р. храми монастиря стали поступово закривати. У 1931 р. богослужіння припинилися, монастир був остаточно закритий, його майно передане Севастопольському музейному об'єднанню.

З 1991 року почалося поступове відродження монастиря, були відновлені храми і келійні корпуси. Монастир належить Українській Православній Церкві Московського Патріархату. Своїм відродженням ця святиня багато в чому зобов'язана архімандритові Августину, уродженцеві Севастополя. Його стараннями в древньому храмі перед розписаним їм самим іконостасом зажевріли лампади.

При монастирі є школа імені св. Климента. Біля монастиря знаходиться джерело смачної і прозорої води, яке з'явилося по молитві святого Климента.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.