Успенський печерний монастир

Один з найбільш відомих печерних монастирів, який виник у кінці VIII ст. поблизу Бахчисараю. Являє собою незахищене поселення, в якому підземна церква, житлові й господарчі печери доповнюються наземними будівлями монастиря. Кілька разів перебудовувався та змінював свій зовнішній вигляд.

Широкі сходи, що йдуть від дороги, поступово заглиблюються в гірський масив і прямують на майданчик другого ярусу. Звідси більш вузькі сходи виводять у головну Успенську церкву, споруджену в прямовисній скелі. Просторий світлий зал склепінчастої форми прикрашений колонами й розписами. У стінах прорубані вікна, з яких відкривається вид на ущелину, де колись було грецьке поселення Маріамполь (у XVIII ст. російський уряд домігся від Кримського ханства переселення місцевих християн у Північне Приазов'я, де вони заснували місто Маріуполь).

В XV ст. Успенський монастир став центром православ'я в Криму, резиденцією митрополита. Іноді татари дозволяли полоненим християнам брати участь у богослужіннях монастиря.

Після переселення християн з Криму монастир спорожнів і був частково зруйнований. Відновлений у середині XIX ст. Під час героїчної оборони Севастополя (1854—1855 рр.) в його печерах були влаштовані палати шпиталю. Успенський монастир був ліквідований у 1921 році. Зараз це пам'ятка історії й архітектури. У 1993 р. повернутий православній церкві.

Точна дата виникнення монастиря невідома. Але археологічні дослідження християнських поселень в долинах біля монастиря відносять до 6 ст., тоді ймовірно і виник Успенський монастир. На той час йшла епоха іконоборотьби в Візантії, яка вважалась як єресь. За наказами влади руйнувалися церкви з розписами, ікони знищувалися.

Перша будівля — Успенська церква відноситься до 8 ст. Збереглися келії в скелях, фонтан, будинок настоятеля. Сама церква маленька, невисокі стелі, площа велика, але поділена на дві частині стрічкою, яку не можна переступати. Сам монастир діючий, але монахів мало.

Монахи були змушені оселятися в дальніх закутках країни, в тому числі було побудовано в Криму багато монастирів, які припинили своє життя під час вторгнення татар. Після захвату турками Криму в 1475 р. Успенський монастир став резиденцією митрополита в ханстві. Монастир був вшанований не тільки християнами, а і мусульманами. Відомо, що засновник династії Гірєєв просив допомоги у Пресвятої Богородиці. На богослужіннях були присутні російські посли, які приїжджали до хана. Росія через Успенський монастир хотіла розповсюджувати свій вплив, тому і не шкодувала грамот (від Федора Іоановича та Бориса Годунова) та коштів. Напроти Успенського монастиря можна побачити залишки будинків, видовбаних печер, сходів. Саме звідси в 1778 р. греки-християни жителі Мариамполя були переселені до Приазов'я, які потім заснували місто Маріуполь.

В 1783 р. Крим стає частиною Російської імперії. В 1818 р Успенський монастир відвідав цар Олександр І. В 1850 р. монастир був відкритий як Успенський Скіт. Під час першої героїчної оборони Севастополя 1854—1855 років у келіях, гостинному будинку й інших будівлях монастиря розміщався офіцерський шпиталь. Померлих від ран ховали напроти скиту знизу.

Після революції монастир був розграблений, ченці розстріляні. Більшовики вивезли багато цінних ікон та золота. Остаточно Успенський скіт закритий у 1921 році. Під час Другої світової війни тут розміщався військовий шпиталь. Зліва від дороги на території монастиря розташовано братська могила радянських воїнів. Після депортації кримських татар у 1944 р. на території монастиря був розміщений психоневрологічний диспансер.

Зараз монастир діючий. Зведена надбрамна капличка, ведуться ремонтні роботи.

Бахчисарайський історико-археологічний музей

Бахчисарайський історико-археологічний музей — музей, заснований 1955 на базі двох музеїв: палацу-музею та археологічного музею «печерних міст».

Фонди налічують близько 50000 одиниць зберігання. Музей має археологічний та історичний відділи.

В археологічному відділі зібрані археологічні колекції, які відображають історію місцевих племен і народів, що населяли гірську частину Криму з часів кам'яного віку до татарської навали 13 століття.

Матеріали історичного відділу відбивають боротьбу українського народу з Кримським ханством за визволення північного Причорномор'я і Криму з-під турецько-татарського гніту. В експозицію включено художніх картини і скульптури майстрів 18—19 ст., полотна сучасних російських і українських художників, колекції зброї, монет, старовинних печаток, етнографічні матеріали та ін.

Музей проводить наукову і культурно-освітню роботу.

Музей історії та культури кримських татар

· Історичний відділ

· Етнографічний відділ

Музей археології та " печерних" міст

· Відділ археології

· Відділ " печерних" міст

· Відділ археології середньовічного міста

Відділи заповідника

· Художній музей

· Дім-музей Ісмаїла Гаспринського

· Відділ фондів і реставрації

· Відділ екскурсійного обслуговування

· Відділ охорони культурної спадщини

· Історико-меморіальний музей " Поле Альмінської битви"