Силовий розрахунок тістоформуючих машин

Силовий розрахунок полягає у визначенні сил, діючих на робочі органи формуючих машин, і потужності, яка потрібна для приводу їх у дію.

Статична потужність на валу двигуна, необхідна для округлення тіс-

та, Вт,

, (204)

де – потужність, необхідна для підіймання заготовок у машині, Вт;

– потужність, яка потрібна для деформації заготовок, Вт;

– потужність на подолання сил тертя між робочими органами та їх опорними поверхнями (для машин з обертовими робочими органами =0);

– ККД приводного механізму.

Потужність на підіймання заготовок у машинах з робочими органами, Вт:

обертовими, у яких =0,

(205)

які поступально рухаються,

, (206)

де – кількість заготовок у зоні формування; – вертикальна складова середньої швидкості заготовок у машині, м/с; – середній радіус несучого органу, м,

– середній кут нахилу формуючого органа до горизонту, рад; і – висота робочої частини, м, і кут розкриття, рад, несучого робочого органа.

Кількість заготовок у зоні формування машини з робочими органами, шт:

обертовими

, (207)

які лінійно рухаються

, (208)

де – довжина зони формування, м.

Потужність необхідна для деформації заготовок, Вт,

, (209)

де – сила, яка діє на заготовку, Н; – кут нахилу си-ли Р до вертикалі до вектора швид-кості (рис. 47, а), рад; – тиск на тісто у процесі формування, Па ( МПа); – ширина пло-щадки контакту виробу з робочим органом, м; – довжина площадки контакту виробу з робочим орга-ном, м; і – середня швид-кість несучого і формуючого робо-чих органів, м/с.

Ширина площадки контак-

ту, м,

(210)

де – поздовжній кут нахи-лу робочих поверхонь одна віднос-но одної, рад ( =0, 09...0, 26 рад);

Кут нахилу визначають із

співвідношення:

. (211)

Довжина площадки контакту заготовки з робочими органами (рис. 47, а):

криволінійного перерізу,

(212)

де – кут на якому відбувається контакт заготовки з робочим органом, рад, ( залежить від пружності тіста і приблизно дорівнює рад);

плоскими (рис. 47, б), .

Потужність для подолання сил тертя між робочими органами і їх опор-ними поверхнями у машинах з поступально рухомими робочими органами

, (213)

де – коефіцієнт тертя робочого органу по опорній поверхні, який зале-жить від матеріалу, шершавості контактуючих поверхонь.

Потужність приводу закатувальної машини, Вт,

, (214)

де – потужність на вальцювання тістової заготовки, Вт.

Потужності , , визначаються з формул (206), (209) і (213). Для барабанних закатувальних машин =0.

Потужність на вальцювання тістової заготовки, Вт,

(215)

– кількість пар розкатувальних валків; – зусилля вальцювання, Н (визначають з таблиць); ; – середній тиск на заготовку під час розкатування, Па; – кут захвату тістової заготовки валками, рад,

;

– діаметр валка, м; – діаметр цапфи валка, м; – коефіцієнт тертя у підшипниках валка; – кутова швидкість валка, рад/с.

Визначивши статичну потужність, вибирають електродвигун найближчої більшої за статичну потужності. Потім з динамічного розрахунку перевіряють придатність вибраного електродвигуна за пусковим моментом. І якщо відно-шення розрахункового пускового моменту двигуна до номінального не переви-щуватимуть табличного то такий двигун установлюють в машину. Якщо це від-ношення перевищує табличне значення, то беруть електродвигун більшої по-тужності.