Фінансові ресурси підприємств.

Формування фінансових ресурсів розпочинається з моменту заснування підприємства, коли утворюється статутний капітал, який формується за рахунок коштів засновників.

Головною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання являються підприємства, які виступають у ролі господарюючих суб’єктів. Вони здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність, у результаті якої виробляють відповідні види продукції, реалізують її, отримують доходи і накопичення, розподіляють її, формують відповідні фонди грошових коштів.

З іншого боку, для здійснення господарської діяльності, виготовлення про­дукції, отримання доходів і накопичень підприємства використову­ють різні види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також кошти. При цьому матеріальні ресурси є основою виробничого про­цесу. Вони формуються, як правило, за рахунок різних джерел: влас­них, позичених та залучених.

При цьому власні джерела фінансування підприємства форму­ються за рахунок власного капіталу, тобто частини капіталу в ак­тивах підприємства, яка залишається після вирахування його зобо­в'язань.

Позичені джерела фінансування підприємства формуються в ос­новному за рахунок довго- та короткострокових кредитів банку.

Залучені джерела фінансування підприємства формуються за ра­хунок усіх видів кредиторської заборгованості.

Усі перелічені джерела беруть участь як у формуванні активів підприємства, так і у здійсненні його виробничо-фінансової діяль­ності з метою отримання доходу, прибутку.

Отже, фінансові ресурси підприємств — це їх власний, позичений та залучений грошовий капітал, який вони використовують для фор­мування власних активів і здійснення виробничо-фінансової діяль­ності з метою отримання доходу, прибутку.

Власний, позичений та залучений капітал, з одного боку, формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його ак­тивів, з іншого боку, становить зобов'язання перед конкретними власниками — державою, юридичними та фізичними особами.

Зобов'язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що визначаються як еко­номічні вигоди.

Зобов'язання бувають довгострокові та поточні. Довгострокови­ми є зобов'язання, які мають бути погашені підприємством після операційного циклу або через 12 місяців з дня їх виникнення (довго­строкові позики банків, відстрочені податкові зобов'язання, довго­строкові векселі видані, довгострокові зобов'язання з оренди та ін.).

Поточними називаються зобов'язання, які необхідно погасити протягом операційного циклу підприємств або протягом 12 місяців з дня їх виникнення (короткострокові кредити банків, усі види кре­диторської заборгованості та ін.).

Фінансові ресурси формуються у процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Це виявляється насамперед у формуванні ста­тутного капіталу при створенні підприємств, а у процесі їх діяль­ності — у формуванні відповідних джерел грошових коштів.

Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. Вони за­лежать від форми власності, на основі якої створюється підприєм­ство. Так, при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищих органів управління, інших аналогічних підприємств під час їх реорганізації тощо. При створенні колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових (часткових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. Усі ці внески (кошти) є ста­тутним (первинним) капіталом і акумулюються у статутному фонді створеного підприємства.

При створенні колективних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок пайових (часткових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. Всі ці внески (кошти) становлять статутний (первинний) капітал і акумулюються в статутному фонді створеного підприємства.

Отже, статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників до капіталу підприємства.

Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та ос­новним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За ра­хунок його коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємства. Отже, власний капітал — це власні джерела фінансу­вання підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений ка­пітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибу­ток, цільове фінансування та ін.

Додатковий вкладений капітал відображає суму перевищення вар­тості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю.

Інший додатковий капітал включає суму дооцінки позаоборотних активів, вартість активів, отриманих підприємством безоплатно від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капі­талу.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за раху­нок нерозподіленого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів.

Нерозподілений прибуток — це сума прибутку, що залишився на підприємстві та реінвестований у його господарську діяльність, а цільове фінансування — це сума цільових надходжень, отриманих з бюджету.

Крім власного капіталу фінансові ресурси підприємства форму­ються також за рахунок залучених і позикових коштів.

До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторсь­ку заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види по­точних зобов'язань підприємства за розрахунками:

- суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у раху­нок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;

- суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюд­жету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;

- заборгованість за внесками в позабюджетні фонди, фонд соці­ального страхування, до Пенсійного фонду, зі страхування май­на підприємства та індивідуального страхування його праців­ників;

- заборгованість підприємства з виплати дивідендів його заснов­никам;

- суму векселів, які видало підприємство постачальникам, підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції, вико­нання робіт, надання послуг тощо.

До складу позикових фінансових ресурсів входять довго- і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінан­сові зобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та ін.

Усі види фінансових ресурсів відображаються у відповідних роз­ділах пасиву балансу підприємства.

Склад і обсяги фінансових ресурсів залежать від виду та роз­міру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва.

При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективністю діяльності підприємства. Зі збільшен­ням обсягу виробництва і підвищенням ефективності діяльності підприємства збільшується обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки.

Сформовані підприємством фінансові ресурси можуть використо­вуватись за різними напрямками:

- на фінансування капітального будівництва об'єктів виробничого і соціально-культурного призначення;

- на придбання (виготовлення) основних засобів та інших необігових активів;

- на придбання нематеріальних активів; на модернізацію, реконструкцію діючих основних засобів;

- на фінансування приросту обігових активів;

- на повернення довгострокових кредитів банків, інших зобов'язань, а також на погашення відсотків по ним; на сплату поточних податків та обов'язкових платежів до бюджету та централізованих позабюджетних фондів держави;

- на сплату (погашення) інших зобов'язань підприємства;

- на інвестиції в спільні та інші підприємства;

- на благодійність, спонсорство та ін.

Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів, їх ефектив­не використання визначають фінансове становище підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішою задачею підприємств являється пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх ви­користання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.