Організація, зміст та функції фінансів підприємств.

Під організацією фінансів підприємств розуміють систему економічних заходів щодо визначення доходів, накопичення фінансових ресурсів, їх розподілу за відповідними напрямками з метою своєчасного і в повному обсязі здійснення усіх платежів (розрахунків, фінансування розвитку виробництва, соціальної сфери та здійснення фінансового контролю за діяльністю підприємств.

В умовах наявності у сучасної економіки багатьох видів підприємств на організацію їх фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер їх діяльності. Це виявляється в особливостях формування статутного капіталу (фонду) при створенні підприємств різних форм власності, розподілу чистого прибутку, утворення відповідних фондів грошових коштів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо.

До основних принципів організації фінансів належать такі:

- демократичний централізм;

- плановість;

- господарський (комерційний) розрахунок;

- самофінансування.

Демократичний централізм у галузі фінансів виявляється в цент­ралізації державою частини доходів підприємств у централізовані фонди (державний бюджет) шляхом стягнення різних податків і пла­тежів, які встановлюються державою, а розраховуються і сплачують­ся безпосередньо платниками під контролем держави; у проведенні єдиної політики оподаткування, фінансування, кредитування і роз­рахунків, з одного боку, і в господарській самостійності здійснення підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу і вико­ристання отримуваних доходів і накопичень — з іншого.

Плановість у галузі фінансів виявляється в розробці на основі ви­робничих показників фінансових планів з визначенням у них фінан­сових ресурсів в обсягах, необхідних для виконання планів економіч­ного і соціального розвитку підприємств.

Господарський (комерційний) розрахунок — основний метод гос­подарювання підприємств, який базується на порівнянні витрат з ре­зультатами діяльності, що передбачає відшкодування витрат за ра­хунок власних доходів, а також забезпечення рентабельності вироб­ництва.

Господарський (комерційний) розрахунок на підприємствах уп­роваджується шляхом реалізації його принципів:

- господарсько-оперативної самостійності;

- самоокупності;

- матеріального зацікавлення і матеріальної відповідальності;

- контролю гривнею за результатами діяльності.

Найважливішим принципом госпрозрахунку є самоокупність. Він передбачає покриття витрат підприємства власними доходами і от­римання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків у бюджет, вирішення соціальних питань і матеріального стимулюван­ня працівників підприємства за результатами їхньої праці. Міні­мальний рівень рентабельності, який забезпечує підприємствам от­римання накопичень (прибутку), необхідних для їх роботи на принципі самоокупності, за розрахунками економістів, має станови­ти 8-15 % собівартості проданої продукції, наданих послуг. Це озна­чає, що на кожні 100 грн. витрат підприємство має отримати 8­15 грн. прибутку.

Важливим принципом організації фінансів підприємств є також самофінансування, яке виявляється в забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників і вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ре­сурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань тощо). При само­фінансуванні не лише відшкодовуються витрати на виробництво і продаж продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються пи­тання соціального розвитку підприємства і матеріального стимулю­вання працівників, як при самоокупності, а й фінансуються капі­тальні вкладення, приріст власних оборотних активів та інші витра­ти з розширення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів. Водночас самофінансування не виключає (в разі нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення вироб­ництва) залучення довгострокових кредитів банку на основі поворотності й платності. Фінансування ж з бюджету цих підприємств на розширення виробництва не практикується. Для функціонування на умовах самофінансування підприємства, за розрахунками еко­номістів, мають забезпечувати рівень прибутковості, який відпові­дає рентабельності 30-35 % собівартості реалізованої продукції, на­даних послуг. Такий рівень рентабельності — величина відносна і залежить від віку й ступеня зносу основних фондів підприємства, що підлягають заміні. Зі збільшенням обсягів заміщуваних основних фондів і їх розширенням підприємствам необхідно збільшувати об­сяги накопичень (прибутку) як основного джерела фінансових ре­сурсів для їх фінансування, що спричинюється, як правило, до підви­щення рівня рентабельності, і навпаки.

У навчальній літературі та підручниках з економіки і фінансів при розкритті сутності фінансів підприємств взагалі не наводяться принципи їх організації або розглядаються інші. Наприклад, у на­вчальному посібнику за редакцією Є. І. Бородіної наводяться такі принципи організації фінансів підприємств:

- самостійність у сфері фінансової діяльності;

- зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;

- відповідальність за результати фінансово-господарської діяль­ності;

- контроль за фінансово-господарською діяльністю;

- самофінансування.

На наш погляд, перші чотири принципи — це принципи реалізації госпрозрахунку, а не організації фінансів підприємств. Проте у згада­ному посібнику госпрозрахунок не виокремлюється як принцип організації фінансів підприємств, як і принципи демократичного цен­тралізму і плановості. Нами виокремлено ці принципи і розкрито їх зміст у сучасних умовах господарювання підприємств.

Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія у процесі відтворення виявляються через дві головні функції: розподільчу і конт­рольну.

Розподільча функція фінансів. Валовий внутрішній продукт, що виробляється у країні, призначений для споживання учасниками процесу виробництва та ін. Проте перед споживанням він обов'яз­ково має бути розподілений між державою, підприємствами і насе­ленням. Розподіл ВВП, утворюваного у сфері матеріального вироб­ництва, відбувається передусім на підприємствах та інших суб'єктах господарювання за допомогою фінансів із застосуванням їх розпо­дільчої функції.

Ця функція фінансів підприємств виявляється в розподілі отри­муваних суб'єктами господарювання виручки, інших доходів і на­копичень за відповідними напрямками. Так, отримуваний виторг спрямовується насамперед на відшкодування вартості використа­них у процесі виробництва засобів виробництва. її залишок — ва­ловий дохід — розподіляється на фонд оплати праці працівників сфери матеріального виробництва і чистий дохід (прибуток). Час­тина чистого доходу (прибуток) спрямовується передусім на спла­ту відповідних податків і платежів до бюджету, а частина, що за­лишилась, — на створення резервів і фондів підприємства. Роз­поділ отримуваних підприємствами доходів і накопичень показано на рис. 1.1.

Тобто, при розподілі отримуваних доходів і накопичень, здійснюваних на підприємствах за допомогою розподільчої функції фінансів, у них (підприємств) утворюються фонди і резерви, які реально використовуються.

Наявність розподільчої функції виокремлює фінанси зі сфери дії грошей і перетворює їх на самостійну економічну категорію, інструмент розподілу та перерозподілу доходів і накопичень, формування відпо­відних фондів і резервів. Іншими словами, існує розподільча функція фінансів підприємств об'єктивно і в умовах ринкової економіки. Через неї фінанси здійснюють первинний розподіл і перерозподіл ВВП, який створюється у сфері матеріального виробництва шляхом формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, які ви­користовуються на потреби держави і підприємств.

Проте існування розподільчої функції фінансів підприємств в умовах ринку окремі економісти заперечують, що, на наш погляд, економічно не обґрунтовано.

Контрольна функція фінансів підприємств. Ця функція виявляється в контролі за виконанням підприємствами обсягів виробництва і про­дажу продукції, отриманням прибутку, формуванням і цільовим вико­ристанням фондів коштів, фінансових ресурсів підприємств.

Фінансовий контроль охоплює всі аспекти господарської діяль­ності підприємств, включаючи розподіл, перерозподіл, створення і використання всіх видів ресурсів.

Фінансовий контроль — це контроль гривнею за формуванням та раціональним використанням матеріальних і фінансових ре­сурсів на кожному підприємстві та в народному господарстві краї­ни загалом. Мета контролю полягає в перевірці збереження і пра­вильності витрачання матеріальних та фінансових ресурсів згідно з чинним законодавством і нормативними документами, а також у виявленні та попередженні порушень при їх використанні.

Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними на­прямками:

державні структури — щодо отримання прибутку, правиль­ності вирахування і своєчасності сплати податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди;

установи банків — щодо порядку кредитування і здійснення розрахунків підприємств.

При цьому контроль за діяльністю підприємств пов'язаний із за­стосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств.

Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських організацій зумовлюється необхідністю співвіднесен­ня витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, варті­сного (грошового) обліку.

Найбільший ефект фінансовий контроль забезпечує на базі гос­прозрахунку, згідно з яким витрати підприємств безпосередньо зале­жать від їх доходів, а фінансовий стан — від результатів діяльності. Цим фінансовий контроль сприяє зміцненню госпрозрахунку, підви­щенню дохідності та ефективності функціонування підприємств.

Крім двох основних функцій — розподільчої і контрольної — в економічній і фінансовій літературі наводяться й інші функції фінансів підприємств: забезпечувальна, стимулююча, регулююча, формування грошових фондів, їх використання та ін. Ці функції, на наш погляд, не мають економічного змісту та самостійності, а є кінцевою метою здебільшого розподільчої функції. Наприклад, регулювання в еко­номіці — це процес, який передбачає, з одного боку, розподіл части­ни певного фонду вищого рівня (бюджету) між його нижчими ланка­ми з метою виведення останніх на потрібний рівень, тобто регулюван­ня здійснюється через розподіл. Грошові фонди формуються також шляхом розподілу відповідних доходів і накопичень підприємств.

Таким чином, до наведених додаткових функцій фінансів під­приємств слід підходити критично, виходячи з їх внутрішнього змісту і пов'язуючи з основними функціями: розподільчою і контрольною.