Небезпека трифазових електричних мереж з ізольованою

нейтраллю. Провідники електричних мереж відносно землі мають

ємність та активний опір — опір розтікання, рівний опору ізоляції та

шляху струму на землю

Небезпека трифазових електричних мереж з глухо-

заземленою нейтраллю. Трифазові електричні мережі

з глухозаземленою нейтраллю мають малий опір між нейтраллю та

землею. Напруга будь-якої фази справної мережі відносно землі дорівнює

фазовій напрузі.

Напруга дотику — це напруга між двома точками ланки струму,

котрих одночасно торкається людина. Чисельно вона дорівнює різниці

потенціалів корпуса та точок грунту, в котрих знаходяться ноги

людини

Крокова напруга — це напруга між двома точками ланки струму,

котрі знаходяться одна від одної на віддалі кроку і на котрих одночасно

стоїть людина. Чисельно крокова напруга дорівнює різниці потенціалів

точок, на котрих знаходяться ноги людини

46 Сила струму. Зі зростанням сили струму небезпека ураження ним

тіла людини зростає. Розрізняють порогові значення струму (при

частоті 50 Гц):

— пороговий відчутний струм — 0, 5—1, 5 м А при змінному струмі

і 5—7 м А при постійному струмі;

— пороговий невідпускний струм (струм, що викликає при

проходженні через тіло людини нездоланні судомні скорочення м'язів

руки, в котрій затиснений провідник) — 10—15 мА при змінному струмі

і 50—80 мА при постійному струмі;

— пороговий фібриляційний струм (струм, що викликає при

проходженні через організм фібриляцію серця) — 100 мА при змінному

струмі і 300 мА при постійному струмі

Опір " тіла людини проходженню струму. Електричний опір тіла

людини — це опір струму, котрий проходить по ділянці тіла між двома

електродами, прикладеними до поверхні тіла. Він складається з опору

тонких зовнішніх шарів шкіри, котрі контактують з електродами, і з опору

внутрішніх тканин тіла. Найбільший опір струму чинить шкіра. На місці

контакту електродів з тілом утворюється своєрідний конденсатор, однією

обкладкою котрого є електрод, другою — внутрішні струмопровідні

тканини, а діелектриком — зовнішній шар шкіри

47 Перша медична допомога —- це комплекс заходів, спрямованих на

відновлення або збереження здоров'я потерпілих, здійснюваних

немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпшим

(самодопомога). Найважливіше положення надання першої допомоги

— її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань на

сприятливий наслідок.

Послідовність надання першої допомоги: \

— усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, котрі

загрожують здоров'ю та життю потерпших, оцінити стан потерпшого;

— визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для

життя потерпшого і послідовність заходів щодо його рятування;

— виконати необхідні заходи з рятування потерпших в послідовності

терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне

дихання, провести зовнішній масаж серця);

— підтримати основні життєві функції потерпшого до прибуття

медичного працівника;

— викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо

транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

Рятування потерпших від впливу електричного струму залежить від

швидкості звільнення його від струму, а також від швидкості та правильності надання йому допомоги. Зволікання може зумовити загибель потерпілого.

При ураженні електричним струмом смерть часто буває клінічною, тому

ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги потерпілому і вважати

його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішувати

питання про доцільність або непотрібність заходів з оживлення та винести

заключения про його смерть має право лише лікар

48Для успішного проведення протипожежної профілактики на

підприємствах важливо знати основні причини пожеж. На основі

статистичних даних можна зробити висновок, що основними причинами

пожеж на виробництві є:

— необережне поводження з вогнем;

— незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушенн5

правил їх монтажу та експлуатації;

— порушення режимів технологічних процесів;

— несправність опалювальних приладів та порушення правил їх

експлуатації;

— невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної

безпеки. Дуже часто пожежі на виробництві спричинені необережним

поводженням з вогнем. Під цим, як правило, розуміють паління

в недозволених місцях та виконання так званих вогневих робіт.

Вогневими роботами вважають виробничі операції, пов'язані

з використанням відкритого вогню, іскроутворенням та нагрівом

деталей, устаткування, конструкцій до температур, що здатні викликати

займання горючих речовин і матеріалів, парів легкозаймистих рідин.

До вогневих робіт належать: газо- та електрозварювання, бензино- та

газорізання, паяльні роботи, варки бітуму та смоли, механічна обробка

металу з утворенням іскор.

Перед проведенням тимчасових вогневих робіт розробляються

заходи пожежної безпеки, сповіщається пожежна охорона,

призначаються особи, відповідальні за забезпечення пожежної безпеки

і після цього видається підписаний наряд — допуск на проведення робіт.

Такий дозвіл дається на одну зміну. Після закінчення вогневих робіт

зварювальник зобов'язаний оглянути місце роботи, полити водою горючі

конструкції. Місце проведення робіт необхідно неодноразово перевірити

протягом 2 годин після їх закінчення. Перед зварюванням ємкості,

в котрих зберігалося рідке пальне, горючі гази, слід очистити, промити

гарячою водою з каустичною содою, пропарити, просушити,

провентилювати, зробити аналі

49Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична

пожежна сигналізація автоматичної або ручної дії. Ручні сповісники

встановлюються поза межами приміщень на відстані 150 м, всередині

приміщень — на відстані 50 м один від одного.

Біметалевий сповісник забезпечує плавне

регулювання пристрою спрацювання, який відновлюється після

припинення пожежі.

В термісторному сповіснику при підвищенні температури знижується

опір напівпровідникового шару, через який замикається коло

електромагніту, що вмикає пожежну сигналізацію Фотоелектричні сповісники (фотореле) спрацьовують внаслідок затемнення димом світлового променя, спрямованого нафотоелемент. Дія диму використовується і у швидкореагуючому іонізаційному сповіснику „КИ-1". Дим проникає в камеру з штучно іонізованим повітрям та збільшує опір струму іонізації; потенціал сітки лампи зростає, лампа відкривається і вмикає реле пожежної сигналізації

50 Забезпечення пожежної безпеки — невід'ємна частина державної

діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного

багатства та навколишнього середовища. Відповідно до статті 4 Закону

України „Про пожежну безпеку" державні органи виконавчої влади та

органи самоврядування усіх рівнів в межах своєї компетенції

організовують розроблення та впровадження у відповідних галузях

і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання

пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених

пунктів і об'єктів.

Згідно діючого законодавства відповідальність за утримання

промислового підприємства у належному протипожежному стані

покладається безпосередньо на керівника (власника).

Власники підприємств, установ та організацій, а також орендарі

зобов'язані:

— розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної

безпеки; \

— відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти

і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють

в межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх

додержанням;

— забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів,

норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів

державного пожежного нагляду;

— організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки

та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

— утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту

і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх

використання не за призначенням;

— створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку

підрозділи пожежної охоронита необхідну для їх функціонування

матеріально-технічну базу; — подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та

документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними

виробляється;

— здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів

виявлення та гасіння пожеж;

— своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність

пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання тощо;

— проводити службові розслідування випадків пожеж.

Відповідно до статті 6 Закону громадяни України, іноземні

громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території

України зобов'язані:

— виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі,

які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами

гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей

обережність у поводженні з вогнем;

— повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вжити

заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.