Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів.






-- Використання засобів індивідуального захисту.

19. Основним нормативним документом, що визначає

параметри мікроклімату виробничих приміщень є ГОСТ 12.1.005-88.

Оптимальними (комфортними) вважаються такі умови праці, зі

котрих має місце найвища працездатність і хороше самопочуття

Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напружено

роботи механізму терморегуляції, що не виходить за межі можливосте!

організму, а також дискомфортні відчуття.

Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату у робочій зон

виробничих приміщень для різних категорій важкості робіт в теплиї

та холодний періоди року наведені в таблиці 2.2. Період рок;

визначається за середньодобовою температурою зовнішньогс

середовища ісд. При 1СД < +10 °С — холодний період, а якщс

1сдг> + 10 °С — теплий період року.

 

20. Вентиляція -- це сукупність заходів та засобів

призначених для забезпечення на постійних ррбочих місцях та зонах

обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти

повітряного середовища.

Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення

забруднене або нагріте повітря та подати свіже.

Вентиляція буває: природна і штучна.

Природна вентиляція відбуваеться в наслідок теплового і повітряного напорів

Штучна вентиляція навідміну від природної дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу.

 

21. Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним

санітарно-гігієнічним вимогам:

— створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні

умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);

— повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі

або розчиняти їх до гранично допустимих концентрацій;

— не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом

засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень;

— не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;

— бути доступними для управління та ремонту під час екплуатацїї;

— не створювати під час експлуатації додаткових незручностей

(наприклад, шуму, вібрацій, попадання дощу, снігу).

 

22. Виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

— створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає

характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

— не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел

освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

— забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня

освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої

переадаптації органів зору;

— не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней

(особливо рухомих);

— повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст

поверхонь, що освітлюються;

— не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів

(шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо-

та вибухонебезпека світильників);

— повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та

естетичним.

 

23. До основних кількісних показників відносяться:

світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість.

До основних якісних показників зорових умов роботи можна

віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.

Світловий потік (Ф) — це потужність світлового видимого

випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям.

Одиницею світлового потоку є люмен (лм).

Сила світла (І) — це величина, що визначається відношенням

світлового потоку до тілесного кута, в межах якого світловий

потік рівномірно розподіляється.

Одиницею сили світла є кандела (кд).

Освітленість (Е) — відношення світлового потоку, що падає

на елемент поверхні, до площі цього елементу.

Одиницею вимірювання є люкс (лк).

Яскравість (В) — визначається як відношення сили світла, що

випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі

поверх, що світиться.

 

24. Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для

працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює

фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвитокорганізму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує

повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні

періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по

площі виробничого приміщення; при незадовільній його організацГІ може

викликати засліплення органів зору.

На рівень освітленості приміщення при природному освітленні

впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація

світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах;

пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення;

наявність предметів, що заступають вікно як зсередини так

і з зовні приміщення.

Природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна

оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником —

коефіцієнтом природнього освітлення (КПО).

25 .Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим.

Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються

у верхній зоні приміщення рівномірно.

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого.

Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях.

Штучне освітлення поділяється на:

-- Робоче освітлення;

-- Аварійне освітлення;

-- Евакуаційне освітлення;

-- Охоронне освітлення;

-- Чергове освітлення;

26 .Світильник — це світловий прилад, що складається із джерела

світла (лампи) та освітлювальної арматури.

Основними світлотехнічними характеристиками світильників є:

світлорозподілення, крива сили світла, коефіцієнт корисної дії •

захисний кут.

Захисний кут світильника — кут, утворений

горизонталлю, що проходить через нитку розжарювання лампи

(поверхню люмінесцентної лампи) та лінією, яка з'єднує нитку

розжарювання (поверхню лампи) з протилежним краєм освітлювальної

арматури.

Коефіцієнт корисної дії (ККД) світильника визначається відношенні

світлового потоку світильника до світлового потоку встановленої в ньо

лампи.

Криві сили світла (КСС) світильників можуть мати різну форі

в просторі навколо світлового приладу: концентровану (К), глибку

(Г), косинусну (Д), півшироку (Л), широку (Ш), рівномірну (М), синусну (С).

За світлорозподіленням. що визначається відношенням потоку

випромінюваного світильником в нижню півсферу до повного світлова

потоку світильники поділяються на п'ять класів: прямо

світла (0> 80%); переважно прямого світла (60%< 6s80%); розсіяно

світла (40%< 9s60%) переважно відбитого світла (20%< 0s409'

відбитого світла (6s20%).

 

29 Заходи та засоби захисту від вібрації

Заходи захисту від вібрації поділяються на колективні та індивідуальні. Засоби індивідуаль-ного віброзахисту – це спеціальне взуття на вібропоглинаючій платформі, віброзахисні рукавиці, наколінники, нагрудники, пояси, спеціальні костюми.Колективні методи захисту спрямовані на зниження параметрів вібрації джерелом збудження і на шляхах її поширення. Вони у свою чергу поділяються на організаційні, технічні і лікувально-профілактичні.Технічні методи віброзахисту – це система заходів і засобів з по-кращення роботи машин, зменшення рівня вібрації технологічних процесів, застосування додаткових пристроїв (віброізоляція, вібропоглинання та віброгасіння). Віброізоляція забезпечує зниження рівня вібрації використанням між джерелом вібрації та працюючим ізолюючих засобів – пружин, ресор, пневматичних та гумових подушок, прокладок, віброізолюючих опор, конструктивних розривів, заміна ударних навантажень на безударні.Вібропоглинання використовується з метою трансформації енергії механічних коливань в інші види енергії, переважно в теплову, а також застосування антифазової синхронізації двох або кількох джерел збу-дження.Віброгасіння – це зниження рівня вібрації машин та механізмів застосуванням додаткових пристроїв

.

27Особливості дії вібрації на організм людини

Загальна вібрація викликає деформацію органів і тканин тіла. Це супроводжується подразненням численних рецепторних зон і зміною функціонального стану організму.

Особливості механічного впливу вібрації обумовлені тим, що тіло людини є складною коливальною системою, яка володіє декількома власними частотами коливань. Тому багато змін в організмі людини строго обумовлені частотними характеристиками вібрації. Характер біодинамічної відповіді тіла людини на вібраційний вплив дозволяє розділити вібрації на два основних діапазони: низькочастотний (до 30 Гц) і високочастотний (вище 30 Гц).

Під впливом вібрації з частотою 4 Гц відзначено зниження гостроти зору, звуження поля периферичного зору, порушення колірного сприйняття. Найбільші «зміни гостроти зору відзначені на частотах 20, 30 і 60 Гц, які є резонансними для голови та очних яблук. В результаті порушується взаємодія аналізаторів, зокрема, рухового і зорового. Це проявляється в уповільненні рухових реакцій у відповідь на зоровий подразник і в збільшенні кількості помилок.

Тривала разова дія вібрації на людину загальних низькочастотних вібрацій призводить до появи головного болю, запаморочення, дратівливості, млявості, розвитку втоми.

Низькочастотні вібрації від частоти Гц до 3-4 Гц є адекватним подразником вестибулярного апарату, і їх вплив супроводжується розвитком явищ, характерних для хвороби руху: запаморочення, нудота, блювання, пітливість, втрата просторового орієнтування.

 

30 Шум та його фізичні характеристики

Шум— коливання частинок навколишнього середовища, що сприймається органами слуху людини як небажані сигнали.Звук характеризується звуковим тиском Р та iнтенсивнiстю звука I.

Звуковий тиск Р, Па - це змiнна складова атмосферного тиску, який виникає при проходженнi звукової хвилi.

Інтенсивнiсть звука I, Вт/м2 - це густина звукової енергiї, переносима хвилею в одиницю часу, вiднесена до одиницi площi поверхнi, перпендикулярної до напрямку розповсюдження хвилi.

Орган слуху здатний сприймати iнтенсивнiсть звука у діапазоні 10-12... 102 Вт/м2 та - звуковий тиск у дiапазонi 2 10-5... 2 102Па при частоті звука 1кГц.

Порiг чутливості - мiнiмальне значення акустичного тиску (чи сили звука), якi здатна чути людина.

Порiг больового вiдчуття - максимальнi параметри (межi вiдчуття болю).

Інтенсивнiсть слухового вiдчуття, що викликається звуковою хвилею, називаються гучнiстю звука. Рiвень гучності ноpмальної звукової мови - 30-40дБ, шумiв та звуків заглушуючих розмовну мову - 65-70дБ, центpобіжних вентилятоpів - 80-105дБ, двигунiв внутрішнього згорання - 100-110дБ.
Hеблагопpиємна дiя шуму залежить також вiд частотного дiапазону звука. Для частотної характеристики шуму звуковий дiапазон розбивають на смуги з певним спiввiдношенням верхньої гpаничної частоти fв до нижньої fн.

Октавна смуга - це смуга частот, у якої веpхня гpанична частота fв дорівнює подвоєнної нижнiй частотi fн.

Інодi використовується півоктавна смуга, або третьоктавна.

Октавна смуга характеризується середньогеометричною частотою.
Внаслiдок непреривного впливу на слух людей iнтенсивного шуму на виробництві може виникнути професійна глухота або різка втрата слуху - туговухість. Шум руйнує нервову систему, послаблює увагу, пам'яті.

 

33 Заходи та засоби захисту від шуму

Заходи та засоби захисту від шуму поділяються на колективні та індивідуальні, причому останні застосовуються лише тоді, коли заходами та засобами колективного захисту не вдається знизити рівні шуму на робочих місцях до допустимих значень.

До заходів та засобів від шуму належать навушники, протишумові вкладки, шумозаглушувальні шоломи.

Вибір заходів та засобів обумовлюється видом та характеристикою шуму на робочому місці, зручністю використання засобу при виконанні даної робочої операції та конкретними кліматичними умовами.

Засоби колективного захисту від шуму подібно до віброзахисту поділяються за такими напрямками:

- зменшення шуму в самому джерелі;

- зменшення шуму на шляху його поширення;

- організаційно-технічні заходи;

- лікувально-профілактичні заходи.

Організаційно-технічні засоби захисту від шуму передбачають: застосування малошумних технологічних процесів та устаткування, оснащення шумного устаткування засобами дистанційного керування, дотримання правил технічної експлуатації, проведення планово-попереджувальних оглядів та ремонтів.

 

36 Іонізуючи випромінювання До іонізаційного випромінення відносять, альфа- бета-, гамма-промені, рентгенівське випромінювання, а також інші високоенергетичні заряджені частинки на кшталт протонів та іонів, отриманих у прискорювачах. При проходженні через речовину нейтрони не іонізують її атомів, однак іонізація відбувається внаслідок вторинних процесів при поглинанні нейтронів ядрами, вибиванні протонів або при розпаді нейтронів на протон та електрон чи на антипротон та позитрон. онізуюче випромінювання надходить із радіоактивних матеріалів, рентгенівських трубок, прискорювачів частинок і присутнє у навколишньому середовищі. Це випромінювання невидиме, і його неможливо безпосередньо виявити за допомогою людських відчуттів, тому використовуються такі інструменти як лічильник Гейгера, іонізаційний детектор. У деяких випадках іонізуюче випромінювання може призвести до вторинної емісії видимого світла при взаємодії з речовиною. Альфа-випромінювання — потік альфа-часток, тобто ядер гелію-4. Альфа-частки, що створюються при радіоактивному розпаді.

Бета-випромінювання — це потік електронів, що виникає при бета-розпаді; для захисту від бета-часток енергією до 1 МЕВ достатньо алюмінієвої пластини завтовшки декілька мм.

Гамма-випромінювання має набагато більшу проникну здатність, оскільки складається з високоенергійних фотонів, що не мають заряду; для захисту ефективні важкі елементи (свинець і так далі).

Проникна здатність всіх видів іонізуючого випромінювання залежить від енергії.

 

39 Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє

термічну, електричну та механічну (динамічну) дію. Ці фізико-хімічні

процеси притаманні живій та неживій матерії. Одночасно електричний

струм здійснює і біологічну дію, котра є специфічним процесом,

властивим лише живій тканині.

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла,

нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця,

мозку та інших органів, котрі знаходяться на шляху струму, що викликає

в них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної

рідини, в тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями

їх фізико-хімічного складу.

Механічна (динамічна) дія — це розшарування, розриви та інші

подібні ушкодження тканин організму, в тому числі м'язової тканини,

стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини

внаслідокелектродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного

утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження

живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх

біологічних процесів, що відбуваються в організмі і котрі тісно пов'язані

з його життєвими функціями.

 

32 Інфразвук і ультразвук Ультразву́ к — акустичні коливання, частота яких більша, ніж високочастотна межа чутного звуку (понад 20 000 Гц)[1] Верхня межа частот ультразвуку умовна.

Ультразву́ к -це звук великих частот котрі можуть розповсюджуватись в жидких, твердих газо образних масах. Людське вухо не сприймає ультразвук. Ультразвукові коливання виникають при роботі моторів автомобілів, верстатів і ракетних двигунів.Ультразвук визиває головний біль. Ультразвук застосовують: Терапевтичне застосування ультразвуку в медицині

Різка металу за допомогою ультразвуку

Приготування сумішей за допомогою ультразвуку

Застосування ультразвуку в біології

Застосування ультразвуку для очищення

Застосування ультразвуку для очищення коренеплодів

Застосування ультразвуку в ехолокації

Застосування ультразвуку в витратометрії

Застосування ультразвуку в дефектоскопії

Ультразвукове зварювання

Ультразвукове паяння

Застосування ультразвуку в гальванотехніці

Інфразвук- пружні хвилі, аналогічні звуковим, але з частотами нижче рівня сприйняття людського вуха (від 0, 001Гц до 16Гц). Цей частотний діапазон використовується в сейсмографах для визначення землетрусів. Інфразвукові хвилі характеризуються можливістю долати великі відстані та оминати об'єкти з малим поглинанням.

Виявлено, що інфразвук негативно впливає на організм людини і оточуюче середовище. Це зумовлене тим, що частота інфразвуку збігається з власною частотою предмета, а це, як відомо — явище резонансу. Хвилі різної частоти негативно впливають на людські органи.

Природні джерела

Виникає під час землетрусу, бурі, урагану та інших стихійних лих.

Штучні джерела

Техногенним джерелом інфразвуку може бути потужне обладнання, транспорт, гірничі розробки за допомогою вибухів. Забруднення інфразвуком навколишнього середовища необхідно враховувати при будівництві вітрових електростанцій.

Виробничий інфразвук виникає за рахунок тих же процесів що і шум чутних частот. Найбільшу інтенсивність інфразвукових коливань створюють машини і механізми, що мають поверхні великих розмірів, що роблять низькочастотні механічні коливання (інфразвук механічного походження) чи турбулентні потоки газів і рідин (інфразвук аеродинамічного гідродинамічного походження).

З музичних інструментів інфразвук можна відтворити на орга́ ні. Оскільки інфразвук слабо поглинається, він розповсюджується на великі відстані та може попереджати про стихійне лихо.

 

31 Класифікація шумів за походженням, нормування шуму.

Шуми підрозділяються на стаціонарні і нестаціонарні.

За характером спектру шуми підрозділяють на:

широкосмуговий шум з безперервним спектром шириною більше 1 октави;

тональний шум, в спектрі якого є виражені тони. Вираженим тон вважається, якщо одна з третьоктавных смуг частот перевищує інші не менше, чим на 10

По частоті (Гц)

За частотною характеристикою шуми підрозділяються на:

низькочастотний (< 300 Гц)

середньочастотний (300-800 Гц)

високочастотний (> 800 Гц)

По тимчасові́ м характеристикам

постійний;

непостійний, який, у свою чергу, ділиться на того, що коливається, переривчастий і імпульсний.

За природою виникнення, механічний, аеродинамічний, гідравлічний, електромагнітний.

Нормування шуму здійснюється за двома методами: нормування за граничним спектром шуму та нормування рівня звуку в дБА. Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Рівні звукового тиску (дБ) нормуються в октавних смугах частот. Октавна смуга частот (октава) - діапазон частот, у якому верхня гранична частота / вдвічі більша за нижню граничну частоту fu.

Максимальний рівень шуму, що коливається в часі та переривається, не повинен перевищувати 110 дБА. Максимальний рівень для імпульсного шуму не повинен перевищувати 125 дБА.

 

34Безпечність виробничого устаткування - це властивість виробничого устаткування відповідати вимогам безпеки праці під час монтажу (демонтажу) і експлуатації в умовах, установлених нормативною документацією.Загальні вимоги безпеки виробничого устаткування визначені ГОСТом 12.2.003-91.При проектуванні устаткування необхідно враховувати умови його експлуатації з тим, щоб при дії на нього вологи, сонячної радіації, механічних коливань, високих та низьких тисків і температур, агресивних речовин і т. ін. устаткування не ставало небезпечним.

Складові частини виробничого устаткування (приводи, трубопроводи, кабелі тощо) необхідно виконати таким чином, щоб не допустити їх випадкового пошкодження, яке може призвести до появи небезпеки.Елементи устаткування, з якими може контактувати людина не повинні мати гострих країв, кутів, а також нерівних, гарячих чи переохолоджених поверхонь. Виділення та поглинання устаткуванням тепла, а також виділення ним шкідливих речовин і вологи не повинні перевищувати гранично допустимих рівнів (концентрацій) у межах робочої зони. Конструкція устаткування повинна забезпечувати усунення або зниження до регламентованих рівнів шуму, ультразвуку, інфразвуку, вібрації та різноманітних випромінювань.

 

28 Види вібрації. Параметри, що слугують для характеристики вібрації.

види вібрацій:

локальна вібрація, що передається людині від ручного механізованого (з двигунами) інструменту; локальна вібрація, що передається людині від ручного немеханізованого інструменту; загальна вібрація 1 категорії - транспортна вібрація, що впливає на людину на робочих місцях транспортних засобів, що рухаються по місцевості, дорогам та ін. 'Приклад: трактори, вантажні автомобілі, скутери, мотоцикли, мопеди; загальна вібрація 2 категорії - транспортно-технологічна вібрація, що впливає на людину на робочих місцях машин, що переміщаються по спеціально підготовленим поверхням виробничих приміщень і т. п. Приклад: крани, підлоговий виробничий транспорт; загальна вібрація 3 категорії - технологічна вібрація, що впливає на людину на робочих місцях стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації. Приклад: верстати, ливарні машини.загальна вібрація в житлових приміщеннях і громадських будівлях від зовнішніх джерел. Приклад: вібрація від проходить трамвая.загальна вібрація в житлових приміщеннях і громадських будівлях від внутрішніх джерел. Приклад: ліфти, холодильники.Під вібрацією розуміють механічні коливання твердого тіла. Найпростішим видом таких коливань є гармонійні коливання, за яких відбувається почергове наростання та спадання в часі (за синусоїдальним законом) значень рухомої точки чи механічної системи.Вібрації виникають зазвичай при роботі машин та механізмів, які мають неврівноважені й незбалансовані частини, що обертаються чи здійснюють зворотно-поступальний рух. До такого устаткування належать оброблювальні верстати, штампувальні та ковальські молоти, електро- та пневмоперфоратори, електроприводи, насосні установки, компресори, механізований інструмент та ін. При роботі даного устаткування вібрація відіграє негативну роль. У той же час вібрацію застосовують і для інтенсифікації виробничих процесів, наприклад, при ущільненні бетонних сумішей, роздрібнюванні та сортуванні інертних матеріалів, розвантажуванні та сортуванні сипких матеріалів.Вібрація характеризується абсолютними та відносними параметрами. До основних абсолютних параметрів належать: вібропереміщення (я) - миттєве значення кожної з координат, які описують положення тіла чи матеріальної точки під час вібрації; амплітуда вібропереміщення (А) найбільше відхилення точки, яка коливається з певною частотою, від положення рівноваги, м; віброшвидкість (о) - кінематичний параметр, що дорівнює швидкості переміщення (перша похідна вібропереміщення) точки, яка коливається з певною частотою, м/с; віброприскорення (а) - кінематичний параметр, що дорівнює прискоренню переміщення (друга похідна вібропереміщення) точки, яка коливається з певною частотою, м/с2; період вібрації (Т) - найменший інтервал часу, через який під час періодичної вібрації повторюється кожне значення величини, яка характеризує вібрацію, с; частота вібрації (/) - величина, обернено пропорційна періоду вібрації, яка показує кількість коливань за одиницю часу точки під час вібрації, Гц.

 

35 Загальні вимоги безпеки виробничих процесів.

Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів визначені ГОСТ 12.3.002-75.
Безпечність виробничого процесу - це властивість відповідних технологій відповідати вимогам безпеки праці під час проведення їх в умовах, установлених нормативною документацією.
Безпечність виробничих процесів залежить від: вибору технологій, планування та обладнання виробничих приміщень; розташування виробничого устаткування та організації робочих місць; вибору вихідних матеріалів, способу зберігання та транспортування їх, готової продукції та відходів виробництва, професійного відбору та навчання працівників, застосування засобів захисту працівників; включення вимог безпеки до нормативно-технічної та технологічної документації, забезпечення вибухо-та пожежобезпеки.
Виробничі процеси не повинні забруднювати навколишнє середовище викидами шкідливих та небезпечних речовин, а концентрація та рівень цих факторів - перевищувати допустимі норми.
Безпека будь-якого технологічного процесу має розглядатись як система взаємозв'язку робочих місць, умов праці, взаємодії людини з устаткуванням, де джерелом небезпеки може бути будь-який засіб праці.
Вірогідність нещасного випадку значно збільшується, як тільки людина попадає в область дії небезпечного або шкідливого фактора. Ці об-, ласті називають небезпечними зонами. Небезпечною зоною може бути простір біля піднімаючих конструкцій устаткування, простір біля приміщення, що перебуває в аварійному стані і т. п.

 

 

38 Основні причини електротравм на виробництві.

Електротравми можуть бути наслідком технічних, організаційно-технічних, організаційних і організаційно-соціальних причин.
До технічних причин належать: недосконалість конструкції електроустановки і засобів захисту, допущені недоліки при виготовленні, монтажі і ремонті електроустановки. Крім перерахованих, технічними причинами електротравм можуть бути несправності електроустановок, що виникають в процесі їх експлуатації, несправність захисних засобів, невідповідність будови електроустановок і захисних засобів умовам їх застосування, використання електрозахис-них засобів із простроченою датою чергових випробувань.
До організаційно-технічних причин належать: невиконання вимог чинних нормативів щодо контролю параметрів та опосвідчен-ня технічного стану електроустановок; помилки в знятті напруги з електроустановок при виконанні в них робіт без перевірки відсутності напруги на електроустановці, на якій працюють люди; відсутність огороджень або невідповідність конструкції і розміщення вимогам чинних нормативів та відсутність необхідних плакатів і попереджувальних та заборонних написів; помилки в установленні і знятті переносних заземлень, або їх відсутність. До основних організаційних причин електротравм належать:
- відсутність (непризначення наказом) на підприємстві особи, відповідальної за електрогосподарство або невідповідність кваліфікації цієї особи чинним вимогам;
- недостатня укомплектованість електротехнічної служби працівниками відповідної кваліфікації;
- відсутність на підприємстві посадових інструкцій для електротехнічного персоналу та інструкцій із безпечного обслуговування та експлуатації електроустановок;
- недостатня підготовленість персоналу з питань електробезпеки, несвоєчасна перевірка знань, невідповідність групи з електробезпеки персоналу характеру робіт, що виконуються;
- недотримання вимог щодо безпечного виконання робіт в електроустановках за нарядами-допусками, розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації;
- неефективний нагляд, відомчий і громадський контроль за до
триманням вимог безпеки при виконанні робіт в електроустанов
ках та їх експлуатації.
До основних організаційно-соціальних причин електротравм належать: змушене виконання не за спеціальністю електронебезпеч-них робіт; негативне ставлення до виконуваної роботи, обумовлене соціальними чинниками; залучення працівників до понадурочних робіт; порушення виробничої дисципліни; залучення до роботи осіб віком до 18 років.
Безпосередніми причинами потрапляння людей під напругу є:
- дотик до неізольованих струмовідних частин електроустановок, які знаходяться під напругою, або до ізольованих за фактично пошкодженої ізоляції — 55%;
- дотик до неструмовідних частин електроустановок або до електрично зв'язаних з ними металоконструкцій, які опинилися під напругою в результаті пошкодження ізоляції — 23%;
- дія напруги кроку — 2, 5%;
- ураження за виникнення електричної дуги — 1, 2%;
- інші причини — менше 20%.

 

37 ЕМП і випромінювання радіочастотного діапазону.

Розрізняють природні та штучні джерела електромагнітних полів (ЕМП). У процесі еволюції біосфера постійно перебуває під впливом ЕМП природного походження (природний фон): електричне та магнітне поля Землі, космічні ЕМП, передусім ті, що генеруються Сонцем.Джерелами, що генерують ЕМП антропогенного походження, є телевізійні та радіотрансляційні станції, установки для радіолокації та радіонавігації, високовольтні лінії електропередач, промислові установки високочастотного нагрівання, пристрої, що забезпечують мобільний та сотовий телефонні зв'язки, антени, трансформатори і т. ін. По суті, джерелами ЕМП можуть бути будь-які елементи електричного кола, через які проходить високочастотний струм. Причому ЕМП змінюється з тою ж частотою, що й струм, який його створює.Електромагнітні поля характеризуються певною енергією, яка поширюється в просторі у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних хвиль є: довжина хвилі А., м; частота коливання /, Гц; швидкість поширення радіохвиль с, яка практично дорівнює швидкості світла с = 3 o 108 м/с. Ці параметри пов'язані між собою наступною залежністю:

Залежно від частоти коливань (довжини хвилі) радіочастотні електромагнітні випромінювання поділяються на низку діапазонів

 

1 назва діапазону частот тільки

Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону тобто ті, що використовують для радіо-, теле- та мобільного зв'язку за довжиною хвилі поділяються: довгі хвилі, середні хвилі, короткі хвилі. Довгі хвилі (λ = 1: 10 км) відбиваються іоносферою і Землею і поширюються між ними. Вони огинають земну поверхню і всі перешкоди на своєму шляху Середні хвилі (λ = 100: 1000 м) поширюються прошарком між іоносферою і поверхнею Землі. Якщо їхній розмір більше довжини хвилі, то вони відбиваються від цих перешкод. Короткі хвилі (λ = 10: 100 м) відбиваються від іоносфери і Землі та сильно поглинаються.

Землею Для їх передачі використовується відбивання від поверхні Землі й іоносфери. Ультракороткі хвилі λ = 1: 10 м. В ультракороткому діапазоні наразі працюють всі сучасні передавачі телесигналу та здійснюється мобільний зв'язок. Вони істотно поглинаються Землею та атмосферою і тому для їх подальшої передачі потрібні ретранслятори, які працюють лише в зоні прямої видимості..

 

40Різноманітність впливу електричного струму на організм людинї

призводять до електротравм, котрі умовно поділяються на два види:

— місцеві електротравми, котрі означають місцеве ушкодженні

організму;

— загальні електротравми (електричні удари), коли уражається (або

виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення

нормальної діяльності життєво важливих органів та системМісцева електротравма

— яскраво виявлене порушення щільності

тканин тіла, в тому числі кісток, викликане впливом електричного струму

або електричної дуги. Найчастіше — це поверхневі ушкодження, тобто

ушкодження шкіри, а інколи й інших м'яких тканин, зв'язок та кісток.

Небезпеку місцевих електротравм та складність к лікування залежать від

місця, характеру та ступеня ушкодження тканин, а також від реакції

організму на це ушкодження. Місцеві електротравми виліковуються

і працездатність потерпшого відновлюється повністю або частково. Однак

при важких опіках людина помирає. При цьому безпосередньою причиною

смерті є не електричний струм, а місцеве ушкодження організму, викликане

струмом. Характерні місцеві електротравми — електричні опіки, електричні

знаки, металізація шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмія. Електричні опіки — це ушкодження поверхні тіла під дією електричної

дуги або великих струмів, що проходять через тіло людини. Опіки бувають

двох видів: струмові, коли струм проходить через тіло людини, та дугові

(під дією електричної дуги температурою понад 3500 °С).

Електричний знак — це чітко окреслена пляма діаметром 1—5 мм

сірого або блідо-жовтого кольору, що з'являється на поверхні шкіри

людини, яка зазнала дії струму. В більшості випадків електричні знаки

безболісні, з часом верхній шар шкіри сходить, а уражене місце набуває

початкового кольору, відновлює пластичність та чутливість.

Електрометалізація — проникнення в шкіру частинок металу

внаслідок його розбризкування та випаровування під дією струму.

Вона може статися при коротких замиканнях, від'єднаннях

роз'єднувачів та рубильників під навантаженням. При цьому дрібні

частинки розплавленого металу під впливом динамічних сил та

теплового потоку розлітаються у всі сторони з великою швидкістю. Електроофтальмія — це запалення зовнішніх оболонок очей, що

виникає під впливом потужного потоку ультрафіолетових променів Таке

опромінення можливе при утворенні електричної дуги (при короткому

замиканні). Електроофтальмія спостерігається приблизг'< у 3%

потерпілих від струму. Електричний удар — збудження живих тканин організму

електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням

м'язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного

припинення роботи легенів та серця. При цьому зовнішніх місцевих

ушкоджень, тобто електричних травм, людина може і не мати.

 

41За характером середовища розрізняють наступні виробничі

приміщення:

— нормальні — сухі приміщення, в котрих відсутні ознаки жарких

та запилених приміщень та приміщень з хімічно активним

Середовищем;

— сухі — відносна вологість повітря не вище 60%;

— вологі — відносна вологість повітря 60—75%;

— сирі — відносна вологість повітря протягом тривалого часу

перевищує 75%, але не досягає 100%;

— особливо сирі — відносна вологість близько 100%, стіни, стеля,

предмети вкриті вологою;

— жаркі — температура повітря протягом тривалого часу

перевищує +30 °С;

— запилені — наявний в приміщенні пил, котрий виділяється, осідає

на дротах та проникає всередину машин, апаратів; приміщення можуть

бути з струмопровідним або з неструмопровідним пилом;

— з хімічно активним середовищем — в приміщенні постійно або

протягом тривалого часу міститься пара або відкладаються

відкладення, котрі руйнівно діють на ізоляцію та струмопровідні

частини обладнання.

42Електрична ізоляція — це шар діелектрика або конструкція,

виконана з діелектрика, котрим вкривається поверхня струмоведучих

частин, або котрим струмоведучі частини відділяються одна від одної.

Стан ізоляції характеризується її електричною міцністю, діелектричними

втратами та електричним опором. Ізоляція запобігає протіканню струмів

через неї завдяки великому опору. З метою забезпечення надійної роботи

ізоляції здійснюються профілактичні заходи. Перш за все слід виключити механічні

пошкодження, зволоження, хімічний вплив, запилення. Але навіть за

нормальних умов ізоляція постійно втрачає свої початкові властивості,

старіє. З плином часу виникають місцеві дефекти, в зв'язку з чим опір

ізоляції починає різко знижуватись, а струм втрат — зростати. Періодичний контроль ізоляції передбачає вимірювання

активного опору ізоляції у встановлені правилами терміни (1 раз на

З роки), а також при виявленні дефектівДотик до струмоведучих частин завжди небезпечний, навіть

в мережі напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю, з доброю

ізоляцією та малою ємністю, не кажучи вже про мережі з заземленою

нейтраллю та мережі з напругою понад 1000 В. В електроустановках напругою

до 1000 В застосування ізольованих

проводів забезпечує достатній захист від ураження при дотику до них Однак ізольовані дроти, котрі знаходяться під напругою понад 1000 В,

не менш небезпечні, ніж оголені. В цих випадках одним із засобів

забезпечення безпеки є стаціонарні огороджувальні пристрої. Вони

поділяються на суцільні та сітчасті. Суцільні огородження у вигляді

кожухів та кришок застосовуються в електроустановках напругою до

1000 В. Сітчасті огородження мають двері, котрі закриваються на замок.

До огороджувальних пристроїв відносять також тимчасові переносні

огородження (щити, ізолюючі накладки, ізолюючі ковпаки, тимчасові

переносні заземлення). Огородження обладнуються кришками або

дверима, що закриваються на замок або обладнаними блокуваннями.

Блокуванням називається автоматичний пристрій, за допомогою

котрого запобігають неправильним, небезпечним для людини діям.

Робочими елементами блокування можуть бути механічні пристроїзащіпки, фігурні вирізи (механічне блокування), блок-контакти, котрі

діють на розрив електричної ланки (електричне блокування),

а також електромагнітне блокування. Розташування струмоведучих частин на недосяжній висоті або

в недоступному місці забезпечує безпеку без огороджень та блокувань.

Вибираючи висоту підвішування, слід враховувати можливість

ненавмисного дотику до частин, що перебувають під напругою, довгими

металевими предметами. Висота підвішування проводів повітряних ліній

електропередачі залежить від напруги та місця проходження лінії

43 Захисне заземлення) — це навмисне електричне

з'єднання з землею або з її еквівалентом металевих неструмоведучих

частин, котрі можуть опинитись під напругою. Призначення захисного

заземлення — усунення небезпеки ураження людей електричним

струмом при появі напруги на конструктивних частинах

електрообладнання, тобто при замиканні на корпус.

Область застосування захисного заземлення — трифазові

трипровідні мережі напругою до 1000 В з будь-яким режимом нейтралі.

Заземлювальний пристрій — це сукупність конструктивно

об'єднаних заземлювальних провідників та заземлювача.

Заземлювальний провідник — це провідник, котрий з'єднує

заземлювальні об'єкти з заземлювачем. Якщо Заземлювальний провідник

має два або більше відгалужень, то він називається магістраллю

заземлення.

Заземлювач — це сукупність з'єднаних провідників, котрі

перебувають в контакті з землею або з її еквівалентом. Розрізняють

заземлювачі штучні, призначені виключно для заземлення,

і природні— металеві предмети, котрі знаходяться в землі.

44Застосовувані в електроустановках захисні заходи умовно можна

поділити на дві групи: ті, що забезпечують безпеку при нормальному

режимі роботи електроустановок і ті, що забезпечують безпеку при

аварійному режимі роботи.

Електрична ізоляція — це шар діелектрика або конструкція,

виконана з діелектрика, котрим вкривається поверхня струмоведучих

частин, або котрим струмоведучі частини відділяються одна від одної.

Стан ізоляції характеризується її електричною міцністю, діелектричними

втратами та електричним опором. Ізоляція запобігає протіканню струмів

через неї завдяки великому опору

 

45Аналіз небезпеки електроустановок зводиться до визначення

значення струму, котрий протікає через тіло людини при різних

можливих варіантах потрапляння її під напругу внаслідок дотику до

струмоведучих частин електричних мереж, неструмоведучих частин

електроустановок, котрі опинились під напругою при пошкодженні

ізоляції, або внаслідок спинення під напругою кроку, а також до оцінки

впливу різних чинників та параметрів мережі на небезпеку ураження.

Електричні мережі бувають постійного та змінного струмів. Мережі

змінного струму бувають однофазові та багатофазові

. Небезпека мереж однофазового струму. Однофазові мережі

та мережі постійного струму можуть бути ізольованими від землі,

мати заземлений полюс або середню точку.

При однополюсному дотику до провідника людина

виявляється під'єднаною до другого провідника через опір

розтіканню струму






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.