Культура стародавніх цивілізацій Месоамерики

Історичний розвиток у районі Центральних Анд і Месоамерики відбувався не синхронно. Якщо на момент появи іспанців Центральноандська область була прилучена до сфери історичної долі однієї культури (інкської) й однієї держави (Тауантисуйу), то Месоамерика була поділена на дві культурні зони — Центральну Мексику та Юкатан. У кожній з них державницькі процеси на момент появи іспанців були далекі від завершення. В Центральній Мекси­ці сформувалася цивілізація ацтеків, на Юкатані — майя.

Як зазначалося вище, падіння найдавніших міст-держав майя сталося через навалу тольтеків. Проте майя й тольтеки були етнічно близькими, крім того, їх ріднила культурна спадщина, здобута від ольмеків. Усе це сприяло досить швидкій асиміляції тольтеків з місцевим населенням і виникненню нових суспільних утворень. Але Юкатан за кілька століть не зумів об'єднатися в цілісну державу.

Суспільно-економічна організація майя відома досить добре. Іноді майя називають греками Америки, маючи на увазі відносно високий рівень їхнього мистецтва й науки, а також тому, що існування на Юкатані кількох міст-держав наводило на думку про давньогрецькі поліси. Однак ця схожість суто зовнішня. Суспільна організація майя скоріше нагадує ранній Шумер або «номівський» доджастич-ний Єгипет. Кожне місто-держава являло собою маленьку деспотію. На чолі її стояв правитель, який мав титул Халач Виник, що означає «Велика людина». Влада ж переходила від батька до сина і була необмеженою.

Основним соціальним осередком суспільства лишалася територіальна община.

Довготривалий період політичної роздрібненості в майя не створював умов для формування монотеїзму. Кожне місто мало свій пантеон божеств, разом із тим бог неба Іцамна шанувався жителями всіх міст-держав.

Один із найважливіших здобутків духовної культури майя — ієрогліфічне письмо, яке існувало ще в докласичну епоху, широко застосовувалось у всіх сферах життя. Значні були досягнення майя в географії, математиці, і особливо в астрономії. Очевидними стали також успіхи майя у сфе­рі історичної науки. Будувалися спеціальні обсерваторії. Астрономи-жерці могли заздалегідь провіщати сонячні й місячні затемнення, а також розраховувати період обертання деяких планет. Сонячний календар майя був точніший від сучасного європейського календаря.

Ацтецька державність виокремлювалася на фоні інших давньоамериканських тим, що виникла відносно пізно. Ацте­ки переселилися в долину Мехіко з далекої міфічної країни Астлан і являли собою одну з пізніх міграційних хвиль племен науа, які рухалися з півночі. Через кілька століть поневірянь і воєн ацтеки закріпилися на островах озера Тескоко й заснували в 1325 році селище Теночтітлан, яке швидко переросло у велике місто. З 1427 по 1433 рік ацтеки на чолі з вождем Іцкоатлем боролися проти наймогутніших племен Центральної Мексики — тепанеків. Війна закінчи­лася перемогою ацтеків і означала для них перехід на новий ступінь суспільного розвитку.

Ацтецьке суспільство, яке застали іспанці, мало пере­хідний характер. Незавершеність створення державності проявлялася в різних сферах суспільного життя. Так, фор­мально ацтецьке суспільство все ще залишалося племінним союзом у формі об'єднання трьох міст, що склався під час війни проти тепанеків. Насправді ж керівна роль Тено-чтітлана переростала в гегемонію. Це яскраво постало в 1516 році, саме перед прибуттям іспанців; того року цар ацтеків Монтесума проігнорував результати виборів правителя міста Тескоко й призначив на цю посаду свого ставленика.

Основну частину населення становили землероби й ремісники — масехуалі, або вільні общинники.

Як і всі месоамериканські народи, ацтеки користувалися двома календарями. Перший — ритуальний, священний -слугував жерцям і був записаний до «книги доль». Другий ґрунтувався на річному сонячному циклі. До першого входило 260 днів, до другого — 365. Письмо в ацтеків було піктографічним, вони використовували двадцяткову систему лічби й відповідну систему записів чисел.

Серед ацтеків відомі видатні архітектори, інженери, аг­рономи, скульптори, ювеліри, каменярі, писарі, музиканти, поети, актори, лікарі й представники інших професій. Це стало можливим лише завдяки культурній політиці, спря­мованій на збереження й збагачення тисячолітньої спад­щини цивілізацій Центральної Мексики. Для проведення в життя своєї культурної політики ацтецька держава виро­била цілісну педагогічну систему, пристосовану до потреб суспільства. Виховання й освіта здійснювалися в школах, до яких повинні були ходити всі юнаки віком від 15 років.

Таким чином, культура народів Америки в доколум-бовий період розвивалася майже з тією закономірністю, яку ми спостерігаємо й у розвитку культури Старого Сві­ту. Але вона мала й власні специфічні риси в системі як матеріальної, так і духовної культури, котрі збагатили загальносвітову культуру. Серед них слід згадати високо­продуктивні культурні рослини (маїс, картоплю, томати, соняшник, какао тощо), розповсюдження яких на інших континентах дало змогу вдвоє збільшити продовольчі ре­сурси світу; лікарські засоби (хінін і бальзам); досягнення металургів і архітекторів; високохудожні зразки мистецтва; міфологію й поезію; здобутки астрономів і вчених доколум-бових цивілізацій Америки.

Усе це свідчить про те, що культура давньоамерикан­ських народів мала величезний потенціал і її можна, без сумніву, вважати плідною гілкою світової культури.