Професійні вимоги до психолога.

Виділяють такі особистісні якості, які рекомендується розвивати психологам: емпатія (з грецьк. empatheia - співпереживання) - феномен спілкування, виражений здатністю людини до мимовільного переживання тих емоцій, які виникають в іншої людини в процесі спілкування з нею [6, с.694]; чесність - особисті зобов'язання до відповідності між тим, що заявлено, і тим, що зроблено; цілісність - особистісна прямота, чесність та адекватність; стійкість - здатність мати справу зі скаргами клієнтів без того, щоб почувати себе особистісно приниженим; скромність - здатність точно оцінювати і визнавати свої сильні та слабкі сторони; компетентність - ефективне застосування навичок та знань, необхідних для того, щоб робити те, що вимагається; справедливість - послідовне застосування відповідних критеріїв для інформованих рішень та дій; мудрість - володіння вагомими судженнями, які збагачують практику; сміливість - здатність діяти, не дивлячись на відомі небезпеки, ризик та невизначеність [7].
Для спеціаліста важливо:
- вибрати методики, які будуть адекватними до поставлених завдань (орієнтуватимуться на психолого-педагогічні засоби роботи з різними групами клієнтів);
- особлива відповідальність (психолог-любитель бере всю відповідальність на себе (багатьом людям це подобається, оскільки знімається відповідальність з них самих), завдання ж психолога-професіонала - поступове формування почуття відповідальності у самих клієнтів, яких він консультує; не всім це подобається, що суттєво утруднює роботу психолога);
- підтримка зв'язку зі своїми колегами, що дозволяє психологу бути в курсі всіх подій (своєчасно дізнаватися про новинки психології), обмінюватися досвідом завдяки діяльності професійних психологічних товариств і через неформальні контакти, отримувати морально-емоційну та змістовну професійну підтримку і допомогу у випадку невдач та труднощів.

Всього цього позбавлений психолог-любитель;
- особливий професійний такт та слідування професійно-етичним нормам психолога-професіонала.
Завдання психолога:
- створити умови для самостійного вирішення клієнтом своїх життєвих труднощів, а в ідеалі - навчити його взагалі обходитися без психолога. «Важливо не просто нагодувати голодного рибою, важливо самого його навчити ловити рибу»;
- здатність до професійного розвитку та саморозвитку психолога-професіонала;
- розвинута професійна психогігієна праці у психолога-спеціаліста. Психолог іноді за одну півторагодинну консультацію може виснажитися так, що йому необхідно кілька годин для відновлення своїх сил. На жаль, у самій психології, як і в медицині, на сьогоднішній день мало уваги приділяється питанням збереження психічного здоров'я психологів, тому сам психолог-професіонал просто змушений бути психотерапевтом для самого себе, інакше ризик самому стати пацієнтом відповідних закладів дуже великий. Мова йде не тільки про психічне, але й фізичне здоров'я психолога. Підтримка хорошої фізичної форми робить психолога більш працездатним і стійким до різних стресових ситуацій, яких у його професійній діяльності трапляється чимало. Окрім того, часто для клієнта психолог виступає «моделлю оптимальної людини», на нього орієнтуються, відповідно він повинен відчувати відповідальність і в цьому плані;
- обережне та критичне ставлення до існуючих і таких, що тільки зароджуються, нових методів. Мова йде про астрологію, хіромантію, діанетику та ін. Знати основи цих підходів потрібно, але психолог повинен пам'ятати про предмет психології та наукові критерії аналізу.

46. Психокорекція в контексті цілісного аналізу малюнків
Розроблений метод, на відміну від інших тренінгових підходів ставить за мету пізнання глибинно особистісних передумов труднощів спілкування суб'єкта. Інші тренінгові методи " орієнтовані на пізнання соціально-перцептивних характеристик, тобто того, що лежить на поверхні", без особливого проникнення в несвідоме. Можливо, саме тому в таких тренінгах психомалюнок майже не використовується, або ж йому не надається такої вагомості, як у групах АСПН. В групах АСПН пропонувалося виконувати малюнок " Я і група" або " Я в групі". Такі малюнки цінні для діагностики емоційного фону в колективі та індивідуальних переживань суб'єкта, для розуміння групової динаміки та її змістових характеристик. Така малювальна продукція учасників АСПН особливо допомагає керівникові-початківцю у формуванні своєї професійної майстерності, відкриваючи можливість опанування глибинних групових процесів, що проходять певні стадії. Психомалюнок об'єктивує приховані у вербальній продукції особливості прояву динаміки індивідуальних і групових змін.
Якщо групова динаміка проявляється в повсякденних малюнках учасників АСПН (на період її роботи), то для вивчення динаміки змін індивідуально-особистісних характеристик суб'єкта цього виявляється замало. Й це зрозуміло, адже в полі зору потрібно тримати не лише динамічність характеристик суб'єкта, а й їхню інваріантність, що зумовлюється стереотипністю поведінки.
Проте особливий психокорекційний ефект забезпечує методика цілісного аналізу комплексу тематичних малюнків, через які вдається проникати в глибинні аспекти психіки, пов'язані з об'єктивуванням внутрішніх суперечностей суб'єкта. Це знаходить вираження в логіці несвідомого — когнітивній передумові " психологічних захистів". Завдяки цілісному аналізові комплексу тематичних малюнків ми можемо виявити логіку несвідомого. А вона, як показує наш досвід, підкорена інфантильним інтересам " Я", в кожному конкретному випадку є неповторною. Якщо звернутися до тестової інтерпретації, то вона обмежується " мозаїчним" тлумаченням змісту малюнка й зовсім неспроможна констатувати логічну організацію несвідомого.
Аналіз малюнків ми будуємо, спираючися на феноменологічний підхід, який передбачає врахування розуміння малюнка самим автором. Тому вміння аналізувати малюнки межує з мистецтвом, яким потрібно оволодівати в самій практиці. Інтуїція дослідника розвивається в процесі багаторічної праці, в результаті чого виробляється здатність до бачення й прогнозування психіки в несвідомих її проявах, об'єктивованих малюнком. Феноменологічний підхід до розуміння малюнка поєднується з психоаналітичним, який незмінно має справу з неповторним поведінковим матеріалом пацієнта, і це виводить на каузальні аспекти симптомів.
Під час аналізу вербальна (словесна) й невербальна (малюнкова) продукції набувають рівноправності. Аналіз малюнків за окремими темами та ще в різні дні роботи в групі спонукає апелювати до тих чи тих елементів малюнків. Це напружує пам'ять, хоч приносить успіх у перших спробах виводити логічні зв'язки між образною продукцією одного й того ж автора, представленою за різними темами. Цьому сприяє як форма, так і колір малюнків. Потреба в цілісному " поздовжньому" аналізі малюнків зародилася сама собою у зв'язку з численністю малюнків.
За допомогою психодинамічної інтерпретації малюнків, яка передбачає інтелектуалізацію зображень самим автором, є змога прослідкувати взаємозв'язки між його свідомим і несвідомим. Процедурні аспекти такого дослідження будуються лише на матеріалі " тут і тепер", проте ці горизонталі визначаються активністю несвідомих аспектів психіки, що заявляють про себе по вертикалі. Діагностико-корекційна процедура полягає в зосередженні уваги на системних характеристиках несвідомого, які спрямовують особистісні програми людини, що виражаються в тенденціях поведінки.

47. Психологічна корекція як сфера діяльності практичного психолога. + зошит

Психокорекція – це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психологічного розвитку чи поведінки людини з допомогою спеціальних заходів психологічного впливу.
- Психокорекція орієнтована на клінічно здорову особистість.
- Орієнтується на здорові сторони особистості незалежно від ступеня їх порушень.
- В психокорекції орієнтуються на теперішнє і майбутнє клієнтів:
- Психокорекція орієнтується на середньо термінову допомогу (короткотермінова 15 зустрічей при консультуванні. Довготермінова – до кількох років при психотерапії)
- Психокорекцій ні впливи спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта.
Психокорекція відрізняється від психологічного розвитку тим, що психокорекція має справу з вже сформованими якостями особистості чи видами поведінки і спрямована на їх переробку, в той час як основна задача розвитку полягає в тому, щоб при недостатньому при недостатньому розвитку сформувати в людини психологічні якості.

Психокорекційна ситуація включає 5 основних елементів:
1. Людина, яка потребує психокорекційної допомоги (клієнт);
2. Людина, яка допомагає (психолог);
3. Теорія, яка використовується для пояснення проблем клієнта.
4. Набір процедур (технік, методів), що використовуються для вирішення проблем клієнта.
5. Спеціальні соціальні відносини між клієнтом і психологом.
З розвитком практичної практичної психології поняття “корекція” стало все ширше використовуватися у віковій психології і психологічній допомозі не тільки дітям з проблемами у розвитку, але і з нормальним психічним розвитком. Розширення сфери використання психологічної корекції в роботі із здоровими дітьми обумовлене наступними причинами:
Активним впровадженням в систему навчання нових освітніх програм, успішне засвоєння яких вимагає максимального розвитку творчого та інтелектуального потенціалу дитини.
Гуманізацією процесу освіти, яка неможлива без диференційного підходу до навчання дитини і вимагає врахування індивідуально-психологічних особливостей кожного учня і, у відповідності із цим, різноманітних способів психолого-педагогічної корекції.
У зв’язку з цим відбулися принципові зміни характеру задач і напрямків корекційних впливів – від виправлення дефектів при порушеному розвитку до створення оптимальних можливостей і умов для психічного розвитку здорової дитини