Теоретичні відомості. Вихідні дані.Складання є заключним етапом у виготовленні машини й першим етапом при розробці технології її виготовлення

Вихідні дані. Складання є заключним етапом у виготовленні машини й першим етапом при розробці технології її виготовлення. Такий порядок дозволяє на стадії проектування обґрунтувати економічно доцільну точність деталей, що сполучаються, здійснити аналіз технологічності конструкцій, яка залежить від норм точності, обумовлених службовим призначенням машини.

Вихідними матеріалами для розробки технологічного процесу складання є: складальне креслення, що визначає конструкцію виробу; специфікація деталей і складальних одиниць, що подаються на складання; технологічні вимоги до виробу й обсяг випуску.

Розробка технологічного процесу складання починається з ознайомлення з конструкцією виробу й вивчення його службового призначення. Тут же дається аналіз технологічності конструкцій виробу.

Вивчення складального креслення. Спочатку вивчають конструкцію виробу, що збирається, і технічні умови його приймання. Складальне креслення повинно містити всі необхідні проекції й розміри, номери деталей і вузлів; розміри, що витримуються при складанні; натяги й зазори в сполученнях, а також дані про масу виробу.

Слід також вивчити конструкцію вузла і його роль у здійсненні службового призначення виробу й виявити основні завдання, які необхідно розв'язати в процесі виготовлення вузла.

Для вивчення службового призначення виробу використовують відповідні стандарти, технічні описи, паспорти, посібника з експлуатації, каталоги, проспекти, технічні умови на виготовлення і т.д.

Вивчення конструкції вузла повинне охоплювати склад і взаємодія його деталей, режими роботи вузла, спосіб базування вузла в машині, конструктивний зв'язок з іншими частинами машини (із приводом, з деталями, що приводяться в рух вузлами, і т.д.).

Для розкриття ролі вузла, насамперед, слід виявити його місце в машині й зв'язку, у здійсненні яких він бере участь. Будь-яка машина виконує технологічний процес за допомогою різного роду зв'язків (розмірних, кінематичних, динамічних, електричних, гідравлічних, пневматичних і ін.), що діють між її виконавчими поверхнями.

Щоб свідомо підійти до розробки технологічного процесу виготовлення вузла, технологові необхідно не тільки осмислити роль вузла в здійсненні зв'язків виконавчих поверхонь, але й оцінити правильність вимог, пропонованих до якості вузла, а якщо буде потреба вміти скорегувати або доповнити їх.

Формулювання службового призначення повинне відбивати не тільки спільне завдання виробу (вузла), для рішення якої воно створюється, але й усі допоміжні умови й вимоги, які це завдання уточнюють, доповнюють, конкретизують.

Якщо обґрунтування кількісної величини якої-небудь норми точності сполучене зі складними розрахунками, що викликають серйозні утруднення, рекомендується дати схему переходу від вимог службового призначення виробу до одного з показників його точності. Якщо норми точності (технічні умови) дані на кресленні, то їх піддають критичному аналізу відповідності службовому призначенню. У першу чергу слід піддавати аналізу ті норми точності, для перевірки яких потрібне застосування розрахунків розмірних ланцюгів.

При аналізі вихідних даних виявляють перспективність виробництва виробів, тому що від цього залежить ступінь автоматизації складання.

Відкоректовані технічні вимоги й норми точності вузла є вихідними даними при виборі методів досягнення необхідної точності складання.

Аналіз технологічності конструкції виробу. Особлива увагу приділяють аналізу технологічності конструкції виробу. Відпрацьовування конструкції вузла на технологічність повинне бути спрямоване на підвищення продуктивності праці, зниження витрат і скорочення часу на проектування, технологічну підготовку виробництва, виготовлення, технічне обслуговування й ремонт виробу при забезпеченні необхідної його якості.

При відпрацьовуванні конструкції вузла (складальної одиниці) на технологічність (ГОСТ 14.203-83) слід ураховувати три групи вимог:

- до складу складальної одиниці;

- до конструкції з'єднань складових частин;

- до точності й методу складання.

Розглядаючи й аналізуючи склад складальної одиниці (вузла), ураховують наступне.

Складальна одиниця повинна розчленовуватися на раціональне число складових частин з урахуванням принципу агрегатування.

Конструкція складальної одиниці повинна забезпечувати можливість компонування зі стандартних виробів і уніфікованих частин. Конструкція машини повинна допускати її складання з попередньо зібраних вузлів, що дозволяє здійснювати паралельне складання й випробування вузлів і виробу, скорочує тривалість циклу складання машини. Зменшення кількості найменувань деталей і вузлів машини, а також використання стандартних деталей і вузлів знижують собівартість виготовлення машини. Нормалізація кріпильних і інших деталей виробу скорочує номенклатуру складальних інструментів і дозволяє більш ефективно використовувати засоби механізації складальних робіт.

Складання виробу не повинне обумовлювати застосування складного технологічного оснащення. Конструкція виробу повинна допускати його складання без складних пристосувань і шляхом використання простих (переважно прямолінійних) рухів.

Види використовуваних з'єднань, їх конструкції й місце розташування повинні відповідати вимогам механізації й автоматизації складальних робіт.

Необхідно забезпечувати можливість зручного підведення механізованого складального інструмента до місць з'єднання деталей.

У конструкції складальної одиниці і її складових частин, що мають масу більш 20 кг, повинні передбачатися конструктивні елементи для зручності захвата вантажопідйомними засобами, використовуваними в процесі складання, розбирання й транспортування.

Конструкція складальної одиниці повинна передбачати базову складову частину, яка є основою для розташування інших складових частин.

Компонування конструкції складальної одиниці повинна дозволяти робити складання при незмінному базуванні складових частин.

У конструкції базової складеної частини необхідно передбачати можливість використання конструктивних складальних баз у якості технологічних і вимірювальних.

Наявність багатоланкових розмірних ланцюгів звужує допуски на розміри складових ланок, тому в них передбачають жорсткі або регульовані компенсатори, за допомогою яких легко забезпечується необхідна точність замикаючої ланки розмірному ланцюга.

Компонування складальної одиниці повинне забезпечувати:

- загальне складання без проміжної розробки й повторних складань складових частин;

- зручний доступ до місць, що вимагають контролю, регулювання й проведення інших робіт, регламентованих технологією підготовки виробу до функціонування й технічного обслуговування;

- легкознімність складових частин з малим ресурсом;

- раціональне розташування такелажних вузлів, монтажних опор і інших пристроїв для забезпечення транспортабельності виробу.

При перевірці конструкції з'єднань необхідно прагнути, щоб кількість поверхонь і місць з'єднань була мінімальною.

З'єднання повинні бути доступні для механізації складальних і контрольних робіт і не повинні вимагати складної й необґрунтовано точної обробки поверхонь, що сполучаються, а також додаткової обробки в процесі складання.

Замічені в складальних кресленнях і технічних умовах неясності й помилки виправляє конструкторське бюро. При аналізі конструкції виробу складають пропозиції по її вдосконалюванню з метою спрощення складання. Пропоновані зміни не повинні порушувати конструкцію виробу в цілому й несприятливо впливати на його службове призначення.