Складання черв'ячних передач

Ці передачі звичайно починають збирати зі складальної одиниці черв'ячного колеса, тобто при окремо виконаних зубчастих вінцях (рисунок 1.32) – зі складання вінця з маточиною. Вінець напресовують за допомогою преса або в пристосуванні на маточину (рисунок 1.32, а) у холодному, частіше в підігрітому, стані до упору в бурт 1. Потім свердлять отвори й нарізають у них різьбу для стопорів, ввертають стопори з наступним розкернуванням їх. При свердлінні отворів під стопори осі їх зміщають на 1…2 мм до осі колеса відносно поверхні сполучення для того, щоб виключити відведення свердла. Стопор у вигляді гвинта під ключ (рисунок 1.32, б) більш раціональний, тому що затягування його надійніше. Посадку в сполученні вінця з маточиною вибирають такою, щоб при насадженні вінець не деформувався. Після цього колесо перевіряють на биття вінця в центрах на оправці.

Рисунок 1.32– Складені черв'ячні колеса

При кріпленні вінця болтами (рисунок 1.32, в) його спочатку підбирають по пояску маточини для забезпечення необхідної посадки. Потім для точних важконавантажених передач вінець установлюють на маточину так, щоб центри отворів під гвинти збігалися в обох деталях, і закріплюють трьома тимчасовими болтами (див. рисунок 1.32, в). У такому виді перевіряють зубчасті колеса на биття. Далі розгортають інші отвори, установлюють у них болти й граничним ключем затягують гайки. Потім знімають поставлені спочатку тимчасові болти, також розгортають отвори, установлюють і затягують робочі болти.

У конструкції, показаної на рисунку 1.32, г, після установки вінця на маточину розгортають отвори під штифти (2…3 шт.) і запресовують останні. Болти в цьому випадку входять в отвори із зазорами, гайки затягуються граничним ключем.

Монтаж черв'ячних зубчастих коліс на валах і перевірку їх здійснюють так само, як і у випадках складання звичайних циліндричних зубчастих коліс.

Істотним при складанні черв'ячних передач є забезпечення правильного зачеплення черв'яка із зубами колеса.

Контроль міжосьової відстані в корпусі й на перекіс осей отворів виконують після їхнього розточування, а при ковзних підшипниках – після запресовування втулок за допомогою контрольних валів, еталонного колеса, вимірювального черв'яка й спеціальних шаблонів.

Перевірка міжосьової відстані за допомогою контрольних валів і мікрометричних приладів забезпечує точність виміру до 0, 01 мм. Шаблоном і щупом міжосьова відстань може бути визначена з точністю до 0, 02 мм.

Важливим фактором, що характеризує працездатність черв'ячної передачі, є збіг осі черв'яка із середньою площиною колеса. Зсув середньої площини колеса може бути проконтрольований по плямі контакту. Остання є частиною бічної поверхні зуба черв'ячного колеса, на якій розташовуються сліди фарби при сполученні його з парним черв'яком, після обертання передачі, при легкому гальмуванні. Фарбу наносять на гвинтову поверхню черв'яка, після чого він уводиться в зачеплення із зубчастим колесом. Наступним повільним поворотом черв'яка одержують відбитки на зубах черв'ячного колеса (рисунок 1.33, а), по характеру яких судять про якість зачеплення.

Відносні розміри плями визначаються по довжині відношенням відстані між крайніми точками слідів прилягання, за винятком розривів, що перевищують величину модуля (рисунок 1.33, б).

Рисунок 1.33 – Види відбитків на зубах черв'ячного колеса при перевірці зачеплення на фарбу

При правильному зачепленні черв'яка фарба повинна покривати поверхню зуба черв'ячного колеса не менш, чим на 60…70 % по довжині й висоті.

У зібраному черв'ячному зачепленні контролюють величину бічного зазору між сполученими бічними поверхнями витка черв'яка й зубів колеса, що забезпечує вільний поворот черв'ячного колеса при нерухомому черв'яку. Цей зазор визначається в лінійних величинах по нормалі до бічних поверхонь.