Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Підготовка деталей до складання






 

Точність складання на основі принципів повної або неповної взаємозамінності забезпечується переважно в масовому й великосерійному виробництвах. У дрібносерійному й тим більше в одиничнім виробництві принцип взаємозамінності економічно не виправданий і застосовується лише в окремих випадках. Деталі в цих виробництвах обробляють на універсальному устаткуванні, звичайно без застосування спеціальних пристосувань, а контроль здійснюється універсальним вимірювальним інструментом, що не завжди забезпечують необхідну точність вимірів. Погрішності взаємного розташування поверхонь деталей у процесі їх обробки нерідко значно перевищують відхилення, що допускаються. Це викликає, як ми вже відзначали, необхідність у процесі складання додатково обробляти деталі й складальні одиниці, приганяючи їх «по місці».

Залежно від типу виробництва складання машин тією чи іншою мірою може бути пов'язане з виконанням приганяльних робіт. Приганяльні роботи не є складальними й належать до слюсарних, які передують виконанню складальних операцій.

Приганяльні роботи ділять на технологічні приганяльні роботи, тобто роботи, передбачені технологічним процесом, і нетехнологічні приганяльні роботи, що є наслідком «незбирання» машин. Необхідність їх проведення викликається, насамперед, неопрацьованістю креслень і технологічних процесів по всьому циклу виробництва, а також відсутністю належного контролю над ходом виробничого процесу.

Основною підготовчою операцією, що передує складанню, є очищення деталей і вузлів від забруднень, промиванням у мийних пристроях з наступним сушінням.

Слюсарно-приганяльними роботами усувають погрішності механічної обробки або заміняють іноді частину верстатних операцій, якщо виконання останніх за теми або іншими причинами важко.

Основними видами слюсарно-приганяльних робіт є: обрубка, обпилювання, шабрування, притирання, доведення, зачищення, виправлення, свердління, розгортання й нарізування отворів «по місці» й у зборі й ін.

Обрубанням знімають нерівності на обмежених ділянках поверхні, щоб усунути місцеві дефекти, що виявляються при складанні. Його здійснюють вручну слюсарним зубилом або за допомогою механізованого інструмента – пневматичних зубил. Погрішність розмірів при обрубанні 0, 25...0, 5 мм.

При обпилюванні й зачищенні звичайно застосовують напилки й абразивні круги. Для дрібних і точних робіт використовують надфілі – напилки малих розмірів (довжиною 50...100 мм) із дрібною насічкою.

Поверхні різних деталей, які за своїми розмірами і конфігурацією не можуть бути оброблені на металорізальних верстатах або обпиляні звичайними напилками, обробляють рихтувальними напилками. Ними обробляють також деталі з кольорових металів і низьковуглецевої сталі. Рихтувальні напилки відрізняються тим, що на них профрезеровані радіальні зуби. Глибина зуба в рихтувальних напилків більше, чим у звичайних, а відношення глибини до кроку повинне бути не менш 0, 5. Це забезпечує достатній об’єм западин між зубами для розміщення стружки, що також суттєво впливаєна поліпшення якості оброблюваної поверхні. Передній кут зуба в рихтувальних напилків становить 3...50. За допомогою рихтувальних напилків добре знімаються грубі риски.

Для механізації робіт з обпилювання й зачищення широко застосовують електричні або пневматичні машинки, у патроні яких установлюють спеціальні напилки або абразивні головки.

Шабрування в процесі складання роблять для одержання рівної поверхні при пригоні деталей, що сполучаються. Хоча шабрування –трудомісткий і малопродуктивний процес, при відсутності спеціального устаткування – це один з основних способів досягнення достатньої точності пригону.

Притирання й доведення застосовують при складанні для одержання щільних з'єднань точних геометричних форм із високою якістю поверхні (клапанів, сальників, втулок, кранів, плунжерних пар і ін.). Як притиральні матеріали використовують пасти, наприклад, ДОІ, до складу яких входять порошок оксиду хрому (74...81%), кремнезем, стеарин і ін. Виготовляють грубі й середні пасти ДОІ для попереднього притирання й тонкі – для остаточного притирання й доведення.

Інструментом для притирання є притири диски, циліндри, конуси (рухливі притири), плити, бруски, труби, кільця (нерухливі притири), виготовлені за формою деталей, що притираються. Притири виготовляють зі скла, дрібнозернистого чавуну, м'якої сталі, червоної міді, латуні, свинцю, деревини (клен, дуб, бук).

Свердління отворів найчастіше виконують на вертикально-свердлильних верстатах. Крім того, для цього широко використовують настільні свердлильні й радіально-свердлильні верстати. Однак при виконанні деяких складальних операцій, особливо при складанні великих машин, свердлильні роботи, як правило, виконують вручну. При ручному способі свердління отворів звичайно застосовують ручні, пневматичні й електричні дрилі.

Пневматичні дрилі працюють під дією стисненого повітря (тиск 0, 5...0, 6 Мпа). Вони бувають поршневі й роторні. Маса пневматичних дрилів з роторним двигуном 1, 5..14 кг. Їх застосовують для свердління отворів діаметром 6...22 мм. Дрилі з поршневим двигуном масою 12...20 кг використовують для свердління отворів діаметром 22...32 мм.

Електричні дрилі економніше, чим пневматичні, мають реверс обертання, але більш чутливі до перевантажень і вимагають заземлення.

Для зручності роботи у вузьких і важкодоступних місцях дриля споряджають спеціальними подовжувачами, кутовими насадками й т.п.

Останнім часом у виробництві широко застосовують високочастотні дрилі, що працюють при напругах 72 і 36 В. Вони значно легше, менше звичайних і більш безпечні в роботі.

Пневматичні й електричні дрилі якщо буде потреба можуть бути встановлені на спеціальні стійки й використані як для свердління, так і для розгортання, нарізування різьби й т.п.

Нарізування різьби є однієї з розповсюджених слюсарних операцій, виконуваних при складальних роботах, і здійснюється за допомогою різьбонарізної головки й вручну.

Основними різальними інструментами для ручного нарізування різьби в отворах є мітчики, а для нарізування різьби на стрижнях, болтах, гвинтах – гвинтонарізні плашки.

Зовнішню різьбу при складальних роботах звичайно нарізають круглими плашками за один прохід за допомогою воротка.

Зачищення базових площин в отворах при складанні виконують циліндричними зенківками.

Правку деталей у процесі складання роблять для того, щоб додати їм необхідну форму перед монтажем у вузли або вироби. Правку деталей для забезпечення прямолінійності їх осей у процесі складання, як правило, не роблять.

Мийка. Металеві ошурки, шматочки стружки, залишки обтиральних матеріалів, абразивний порошок, що попадають в отвори або канали деталі, можуть згодом при роботі машини потрапити разом з мастилом у підшипники й привести до нагрівання й передчасного зношування підшипників, а нерідко й до виходу з ладу всієї машини. Для запобігання цього деталі й складальні одиниці перед складанням слід промити. Цю операцію виконують у промивних баках і шафах, а також у механізованих мийних машинах.

Сильно забруднені дрібні деталі, особливо деталі складної конфігурації, важко промивати за допомогою звичайних установок. У цих випадках застосовують установки з використанням ультразвукових коливань. Завдяки ефекту кавітації частки рідини одержують велику швидкість і, ударяючись по поверхні деталі зі значною силою, руйнують шар бруду або мастила, швидко очищаючи деталь.

Сушіння. Після промивання деталі повинні бути ретельно просушені. Звичайно для цієї мети використовують стиснене повітря, яким обдувають деталі. Сушіння доцільно проводити перед кожною складальною операцією. Особливо ретельно необхідно продувати отвори, пази, канавки та інші місця, де легше всього затримуються пил і бруд. Для зручності обдування кожне робоче місце складання повинне бути обладнане постом від повітряної магістралі й гнучким шлангом, оснащеним спеціальним пристроєм – пістолетом. Таким пістолетом зручно користуватися при обдуванні деталей і складальних одиниць складної конфігурації. Подовжений мундштук дає можливість направляти струмінь повітря в різні поглиблення, що не завжди можна робити за допомогою звичайного наконечника. До того ж малий діаметр стовбура пістолета дозволяє створити сильний струмінь повітря.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.