Теоретичні відомості

Стадії складального процесу. Складальний процес складається з наступних стадій:

- ручна слюсарна обробка й пригін (застосовується переважно в одиничному й дрібносерійному виробництвах), у серійнім виробництві застосовується в незначному обсязі, у масовому виробництві ця стадія відсутня;

- попереднє складання – з'єднання деталей в агрегати, механізми;

- загальне (або остаточне) складання – складання всієї машини;

- регулювання – установка й вивірка правильності взаємодії частин машини.

У загальне складання можуть входити наступні основні операції:

а) кріплення деталей;

б) складання деталей нерухомих;

в) складання деталей, що рухаються;

г) складання деталей обертових;

д) складання деталей, що передають рух;

е) розмітка для складання (в одиничному і дрібносерійному виробництві);

ж) зважування й балансування вузлів деталей;

з) установка станин, рам, плит, корпусів.

При розчленовуванні конструкції виробу на окремі складальні одиниці треба керуватися наступними основними положеннями:

- виділення того або іншого з'єднання в складальну одиницю повинне бути можливим і доцільним як у конструктивному, так і в технологічному відношенні;

- повинний бути забезпечений правильний технологічний зв'язок і послідовність складальних операцій;

- на загальне складання повинні подаватися в можливо більшій кількості попередньо скомплектовані складальні одиниці й у можливо меншій кількості окремі деталі;

- загальне складання повинне бути максимально звільнене від виконання дрібних складальних з'єднань і різних допоміжних робіт.

Зменшення трудомісткості складання машини на складальному місці (стенді) досягається:

- обробкою деталей за принципом взаємозамінності, що виключає ручну слюсарну обробку й припасування розмірів деталей по місці;

- застосуванням у можливо більшому ступені попереднього складання деталей у вузли й вузлів в агрегати поза місцем загального складання всієї машини;

- забезпеченням складальників щоб уникнути простою своєчасною подачею деталей, вузлів, матеріалів, інструмента й пристосувань до складального місця;

- можливо більш широким застосуванням спеціальних пристосувань і інструментів з метою зменшення витрат часу на виконання складальних операцій і полегшення роботи;

- найбільш точним установленням норм часу на всі складальні роботи залежно від характеру й методу виконання складальних операцій;

- застосуванням потокового методу складання для зменшення часу на складання всієї машини, якщо це можливо за характером виробництва.

На послідовність складання впливають функціональний взаємозв'язок елементів виробу, конструкція базових елементів, умови монтажу силових і кінематичних передач, постановка елементів, що легко ушкоджуються, наприкінці складання, розміри й маса елементів, що приєднуються, а також ступінь взаємозамінності елементів виробу.

При виробництві невзаємозамінних виробів на послідовність складання впливають приганяльні роботи, проміжні розбирання й складання з'єднань, додаткова обробка, очищення й контроль деталей.

Послідовність розробки й основні рекомендації до виконання маршрутного технологічного процесу складання. Для визначення послідовності складання вивчають конструкцію виробу за складальними кресленнями і кресленнями деталей. У результаті цього встановлюють складальні одиниці й складові частини виробу. Знаходять також базову деталь у кожній складальній одиниці.

При розбивці на складальні одиниці дотримуються правил:

- складальна одиниця повинна бути оптимальною за кількістю деталей, масою й габаритам: велика маса утрудняє транспортування, а дроблення складальних одиниць погіршує комплектування й організацію робіт;

- якщо потрібні випробування, обкатування, спеціальний пригін вузла, то він повинен бути виділений в окрему складальну одиницю;

- складальна одиниця не повинна при установці на машину (на загальному складанні) розбиратися;

- кількість деталей, що йдуть окремо, тобто без приналежності до якої-небудь складальної одиниці, повинна бути мінімальною;

- зручно, якщо трудомісткість складання більшості складальних одиниць приблизно однакова.

Послідовність загального складання виробу визначається його конструктивними особливостями й методами досягнення необхідної точності замикаючих ланок.

При розробці послідовності складання дотримуються наступних правил:

- починають загальне складання машини з установки базової деталі або вузла;

- установлені вузли не повинні заважати установці наступних деталей і складальних одиниць;

- бажано в першу чергу встановлювати ті вузли й деталі, які беруть участь у рішенні найбільш важливих складальних розмірних ланцюгів, тобто ті, які вирішують найбільш важливе функціональне завдання;

- деталі або складальні одиниці, розміри яких є загальними ланками декількох розмірних ланцюгів, повинні встановлюватися в першу чергу.

Наприклад, при складанні двоступінчастого редуктора вузол проміжного вала встановлюють перед установкою вузлів вхідного й вихідного валів, оскільки його вихідні параметри входять у розмірні ланцюги, що визначають точність зачеплення як першого, так і другого ступенів.

За розробленою схемою складання (лабораторно-практична робота № 2) розробляють технологічний процес складання виробу або вузла.

При складанні технологічного процесу складання приймають наступний порядок виконання робіт: підготовка й комплектування деталей до складання, вузлове складання й випробування окремих вузлів, загальне складання виробу, обкатування й випробування, демонтаж, консервація й упакування (залежно від типу виробництва, виду й габаритів виробу окремий етапи можуть бути відсутні).

Оскільки трудомісткість складання часто, наприклад, в умовах одиничного, дрібносерійного й серійного виробництва, визначається не стільки працезатратами на складальні операції, скільки трудомісткістю різного роду приганяльно-доробних і допоміжних слюсарних робіт, необхідно приділити серйозну увагу питанню виключення або максимального зниження обсягу цих робот.

Запис слюсарних і складальних операцій виконують за ГОСТ 3.1703-79. Найменування операцій слід записувати у формі іменника, у називному відмінку (крім операції «Слюсарна»), можна із вказівкою об'єкта виконуваної операції (наприклад, «Складання корпуса»). Для операцій, що включають кілька різних дій, виконуваних на одному робочому місці одним виконавцем і стосовних до одному виду робіт, можна застосовувати узагальнене найменування (наприклад, «Слюсарна» – операція, що включає виконання таких дій, як розмітка, опилування).

У зміст операції повинні бути включені:

- ключове слово-дієслово в невизначеній формі, що позначає вид дії (свердлити, базувати, обпиляти, запресувати і т.д.);

- додаткова інформація, що характеризує число оброблюваних елементів поверхонь (наприклад, «Свердлити 3 отвори»);

- найменування об'єктів виробництва, необхідних поверхонь і конструктивних елементів;

- інформація про розміри й умовних позначках.

Наприклад: «Обпиляти заготовку, витримуючи розміри l =55, b =30, забезпечуючи паралельність площин».

Перелік операцій, а також ключові слова і їх коди, застосовувані при розробці переходів і слюсарно-складальних операцій (ГОСТ 3.1703-79) наведені в додатках А і Б.

Застосування засобів технологічного оснащення. Для проведення слюсарно-складальних операцій у технологічному процесі складання передбачають відповідні засоби технологічного оснащення, які включають:

- технологічне устаткування (у тому числі контрольне й випробне);

- технологічне оснащення (у тому числі інструменти й засоби контролю);

- засоби механізації й автоматизації.

До складу технологічного устаткування складальної ділянки входять преси, нагрівальні пристрої, установки для охолодження деталей перед складанням, балансувальні верстати, устаткування гідравлічних установок, клепальні машини, металорізальні верстати, складальні автомати й ін.

При виборі (проектуванні) засобів технологічного оснащення складальних процесів ураховують тип виробництва й форму організації, необхідність максимального застосування наявного стандартного оснащення й устаткування, характер виконуваних слюсарно-складальних операцій.

Для визначення моделі устаткування або технічної характеристики засобів технологічного оснащення виконують необхідні розрахунки (зусилля запресування, температури нагрівання або охолодження деталей при складанні, зусилля клепки й т.п.).

Засоби технологічного оснащення вибирають із каталогів, проспектів, довідників, публікацій.

Серйозну увагу необхідно приділити вибору (розробці) допоміжного устаткування – транспортного, піднімального, настановного і т.д., призначеного для механізації й автоматизації допоміжних операцій при складанні. Вибір здійснюють залежно від типу й організаційної форми виробництва, конструктивно-технологічних особливостей виробу, що збирається.

Приклад розробки технології складання приводиться на основі розробки підготовчих операцій і однієї слюсарно-складальної операції (вузлове складання групи А) (див. рисунок 2.2, а).

А 005 Комплектувальна

Б Верстат

О Комплектувати виріб згідно зі специфікацією

Т Тара

А 010 Мийна

Б Машина мийна

О Мити деталі, протерти насухо

Т Технічні серветки, масло мінеральне

А 015 Слюсарно-складальна (вузлова)

Б Стенд складальний

О Встановити вал-шестірню (поз. 6), закріпити. Гріти в маслованні підшипники кочення (поз. 57) у кількості 2 шт. до t = 110º C, установити на шийки вала-шестірні. Зробити контроль торцевого прилягання підшипників до упорних буртиків вала-шестірні.

Т Призми, набір кріпильний, маслованна, терморегулятор, набір щупів торцевих

Виконання карт технологічного процесу складання. Для технологічних процесів складання застосовують, як правило, маршрутний опис, розроблене на формах 3 і 3а маршрутних карт (МК) за ГОСТ 3.1407-86.

Приклад заповнення маршрутних карт складання наведений в додатку В.