Чернігівський педагогічний інститут.

На середину 1950-х рр. об’єктивно назріли зміни статусу та структури вузу.

У 1954 р. за рішенням колегії Міністерства освіти УРСР Чернігівський учительський інститут було реорганізовано у педагогічний з такими факультетами і спеціальностями: фізико-математичний з п’ятирічним терміном навчання(спеціальності — математика і фізика); мовно-літературний з чотирирічним терміном навчання(спеціальність — українська мова і література та російська мова і література). Але ще рік виш працював як учительський інститут [16].

Протягом 1957/1960 рр. до діючого корпусу зроблено дві добудови — з актовою та спортивною залами, аудиторіями. Будівництво здійснювалося за рахунок місцевого бюджету. Велику допомогу в будівництві знову надали студенти. Перший корпус був уведений в експлуатацію в 1959 р. У наступному році було закінчено і другий корпус. У нових корпусах створені кабінети, аудиторії; фізичні лабораторії обладнані найновітнішим устаткуванням, приладами, наочними посібниками. Було відведено відповідну кількість кімнат для індивідуальних і групових занять з музики, для хору, диригування. Нова спортивна зала створила сприятливі умови для фізичного виховання студентів. Справжнім досягненням стало введення в експлуатацію актової зали на 600 місць[9]. Вона й сьогодні є окрасою університету! У 1967 р. було розпочато будівництво нового навчального корпусу, який здано в експлуатацію в 1969 р. Відтепер загальна площа приміщень становила 7740 м² [9].

У подальшому керівництво вузу шукало способи розширення площ навчальних приміщень. Так, у 1981/1982 рр. отримали на правах оренди колишню будівлю Чернігівського районного комітету КПУ для розширення навчальної бази факультету фізвиховання [16]. Упродовж 1981/1982 рр. виш збудував їдальню на 300 відвідувачів. На кінець 80-х рр. ХХ ст. у розпорядженні інституту були навчальні і спортивний корпуси, 2 навчальні майстерні, санаторій-профілакторій на 50 місць, спортивно-оздоровчий табір на 200 чол., їдальня, 4 гуртожитки, де мешкали 2005 чол. Працювали бібліотека, кімната-музей Т.Г.Шевченка, кімната-музей спортивної слави Чернігівщини [16]. Проте інститут продовжував працювати у дві зміни.

Керівництво вишу не припиняло спроб знайти порозуміння з урядовими установами та органами місцевого самоврядування з питань будівництва нового приміщення для педагогічного інституту. У другій половині 80-х рр. ХХ ст. така споруда могла з’явитися й повною мірою задовольнити потреби вишу. Був розроблений проект цієї будови [16]. Але не склалось …

Міська рада в 1992 р. передала для потреб історичного факультету будівлю, розташовану в історичному центрі міста. До революції 1917 р. у цьому будинку був готель М.Бадоєва, у тридцяті роки — НКВС, у повоєнні роки тут розташовувалось УВС області. Приміщення вмістило 800 студентів, понад 50 викладачів [16].

За майже сторічну історію ЧНПУ ім. Т. Г. Шевченка відбулося кілька реорганізацій. Започаткований він був як учительський, короткий період часу був педагогічним, в потім – інститутом народної освіти та інститутом соціального виховання. Лише з грудня 1954 р. інститут стає педагогічним.

За час його діяльності відбулося багато змін у структурних підрозділах, утворено нові факультети й кафедри. Проте цим питанням в історичній літературі досі не приділялося належної уваги. Ось тому нашею метою є з’ясування процесу структурування в Чернігівському педагогічному інституті. Ректором у січні 1955 р. призначено Віктора Миколайовича Костарчука, який керував ним до січня 1982 р. (ДОДАТОК І). Перед ним постало гостре питання про забезпечення вишу висококваліфікованими викладачами[10].

На час реорганізації Чернігівського учительського інституту в педагогічний у 1954/1955 н. р. діяли два факультети: фізико-математичний та мовно-літературний. Працювало шість кафедр, дві – на фізико-математичному факультеті: математики, завідувач кандидат фізико-математичних наук В. М Костарчук, з 19 грудня 1957 р. кафедру очолив кандидат педагогічних наук П. М. Глушков, та фізики, завідувач старший викладач С. А. Хатюков. На мовно-літературному факультеті діяли також дві кафедри: мовознавства (завідувач старший викладач А. А. Берлізов) та літератури (старший викладач П. Г. Мінеєв). Дві кафедри були загальноінститутськими: педагогіки і психології (завідувач доцент І. П. Львов) та кафедра марксизму-ленінізму (завідувач кандидат історичних наук М. С. Красіко). Також, діяли дві секції: іноземної мови та фізвиховання, де працювало по два викладачі [10, 23].

У червні 1957 р. змінено структуру факультетів інституту. Йому передано відділ початкової школи Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького.

У повоєнний час Україна швидко розвивалася. Народжувалося багато дітей. Потрібні були вчителі початкової школи. Тому відкриваються відповідні факультети в 1956 р. у Київському, Вінницькому, Бердичівському, Ізмаїльському і Глухівському педінститутах із метою завершення переходу на комплектування усіх шкіл учителями з вищою освітою[10].

Деканом факультету підготовки учителів 1-4 класів 2 серпня 1957 р. було призначено І. П. Куценка, ″ без відповідної плати, за рахунок деякого зменшення навчального навантаження″ [10]. Для організації викладання нових навчальних дисциплін були створені предметні кафедри, що об’єднували викладачів теорії музики та співів, ручної праці й основ сільського господарства. На перший курс зараховано 51 студента [31]. Від 1957/1958 н.р. запроваджено заочну форму навчання. Зміни відбулись і в роботі мовно-літературного факультету. Від 11 вересня 1957 р. прийом студентів на перший курс припинявся, але робота другого - четвертого курсів продовжувалася[9, 16].

Цікаво, що Чернігівський політехнічний інститут також веде свій родовід із нашого педагогічного інституту! У березні 1960 р. почалося створення на базі педінституту загально-технічного факультету КПІ. Перший набір студентів розпочався з вересня 1960 р. Деканом факультету став Є. Г. Калита [1, 10]. Новий факультет не був структурним підрозділом педінституту, але керівництво інституту допомагало йому в створенні трьох лабораторій: хімічної, опору металів й технічної механіки і кабінету технічного креслення[9, 10].

У подальшому цей факультет, як філія КПІ, став окремим вишем. Йому було надане приміщення колишньої чоловічої гімназії (нині будівля Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського). А в педінституті з 1960/1961 н.р. на фізико-математичному факультеті працювали відділи: математики і креслення та фізики і ЗТД[1, 10].

Відбулись зміни і в структурі кафедр. З 1960/1961 н.р. з’являються три нові кафедри: елементарної математики та методики викладання математики(завідувач П. М. Глушков), педагогіки і методики початкової освіти(завідувач Т. Б. Коробова), кафедра ЗТД(завідувач І. П. Євдокименко). Кафедру математики було перейменовано на кафедру вищої математики, яку очолив кандидат фізико-математичних наук Л. М. Вивальнюк [10, 20].

28 березня 1961 р. Рада Міністрів Української РСР присвоїла Чернігівському педагогічному інституту ім’я Т. Г. Шевчанка [16].

У 60-ті рр. ХХ ст. збільшується кількість студентів-заочників [16]. Також1 серпня 1962 рстворюється загальнонауковий факультет інституту. Після дворічного навчання на загальнонауковому факультеті і вивчення спільних для всіх спеціальностей наукових дисциплін, студентів переводили на другий етап навчання до профільних закладів для фахової освіти та формування професійних умінь і навичок [10, 16]. Він був закритий через нестачу коштів наприкінці 60-х рр. ХХ ст. Діяльність загальнонаукового факультету сприяла розширенню можливості отримати вищу освіту і спеціальність з тих професій, яких не готували на Чернігівщині. Факультет дав путівку в життя тисячам фахівців, які працювали в різних галузях регіону[16].

У 1964 р. відбулися зміни в структурі загальноінститутських кафедр, розподілена кафедра марксизму-ленінізму на дві. Завідувачем кафедри марксизму-ленінізму був призначений І. П. Неліп. Кафедру філософії очолив С. П. Марценюк [10]. А 1965 р. суспільні кафедри були затверджені під новими назвами [10, 16]. Наступного року відбулася реорганізація двох кафедр фізико-математичного факультету: створено кафедру фізики та кафедру фізики і ЗТД Кафедру фізики очолив М. І. Штепа, а іншу – Г. Ю. Ілляшенко[9, 23].

У 60-ті роки ХХ ст. в Україні значну увагу приділяли створенню умов для здійснення загального обов’язкового восьмирічного навчання. Розроблялися перспективні плани розвитку мережі шкіл, забезпечення їх кадрами. Виникла значна потреба у підготовці учителів іноземної мови, фізичного виховання, музики і співів та інших[16, 25]. Тому інститут вів роботу з відкриття нових спеціальностей. На основі наказу Міністерства освіти УРСР від 8 травня 1965 р. в інституті з’являється новий факультет підготовки учителів англійської мови. З 1 вересня навчальний процес розпочали 50 студентів цього факультету [19]. 24 травня 1965 р. було створено кафедри: іноземних мов, музики і співів та фізичного виховання. Їхня робота розпочалася з 1 вересня 1965 р. Створення замість секції викладачів фізичного виховання кафедри дало змогу підготувати базу для організації факультету фізичного виховання та здійснення підготовки учителів фізичної культури.

Отже, за перше десятиріччя існування педагогічного інституту відбулися зміни в структурі підрозділів навчального закладу: зросла кількість факультетів; збільшилася кількість кафедр[16]. Створення нових кафедр було викликано необхідністю підготовки учителів нових спеціальностей. А потреба держави у збільшенні кількості кваліфікованих учителів різних спеціальностей приводила до подальших змін в структурі навчального закладу.

На початку навчального року відбувається нова реорганізація кафедри фізики; від 1 вересня 1967 р. її було розділено на дві – кафедру фізики й кафедру методики фізики та технічних засобів навчання[16, 18].

Наприкінці 1967 р. в інституті з’являється новий структурний підрозділ – навчальна частина, яка мала ″ займатись організацією навчального процесу та контролем за його здійсненням″ [16].

Офіційне затвердження назв факультетів та спеціальностей підготовки відбулося 20 лютого 1968 р.: фізико-математичний, із спеціальностями: математика, математика і фізика, фізика і електротехніка, фізика, фізика і технічна механіка; факультет англійської мови; факультет фізичного виховання; факультет підготовки учителів початкових класів.

23 жовтня 1968 р. були призначені нові декани факультету англійської мови – В. П. Петрух, та факультету фізвиховання – С. Д. Федченко [16].

У зв’язку зі створенням факультету фізвиховання відбулися зміни і в структурі його кафедр. 27 серпня 1968 р. було створено кафедру спорту і спортивних ігор і проведено розподіл викладачів[13]. На факультеті фізвиховання з 1 вересня 1969 р. започаткувала роботу кафедра анатомії і фізіології людини.

Нові зміни в структурі факультетів відбулися також у грудні 1969 р. Вони були пов’язані з поділом одного з найбільших факультетів інституту – фізико-математичного на математичний і фізичний факультети. До математичного факультету були віднесені спеціальності: ″ математика″ та ″ математика і фізика″. Виконувачем обов’язків декана математичного факультету був призначений В. С. Кролевець, а декана фізичного факультету – М. І. Штепа. [20, 23].

У 1970 р. в інституті з’являється ще один новий структурний підрозділ – підготовче відділення для підготовки для вступу на фізико-математичний і факультет фізвиховання. Завідувачем відділенням стала К. С. Чуприна[16].

Ідея відновлення історичного факультету виникла у В. М. Костарчука ще на початку його керівництва. Перешкодою була відсутність викладачів високої кваліфікації з вітчизняної і зарубіжної історії.Така можливість виникла, коли на початку 70-х рр. ХХ ст. на кафедрах суспільних дисциплін уже працювало достатньо викладачів із науковими ступенями та вченими званнями[16].

21 квітня 1972 р. був виданий наказ по інституту за № 52, в якому говорилося, що ″ із метою проведення підготовчої роботи для створення історичного факультету″ необхідно провести ряд організаційних заходів:

- по-перше, призначено виконувача обов’язків декана факультету на громадських засадах кандидата історичних наук В. К. Молочка;

- по-друге, зобов’язали кафедри суспільних дисциплін сприяти створенню матеріальної бази і організації навчального процесу на факультеті;

- по-третє, доручено виконувачу обов’язків декана В. К. Молочку та завідувачу кафедри історії КПРС та наукового комунізму І. П. Неліпу провести добір викладачів для викладання історичних дисциплін;

- по-четверте, зобов’язано В.К. Молочка та завідувачів кафедр створити кабінет історії СРСР і розпочати створення кабінету історії стародавнього світу[16].

Отже, виданням даного наказу розпочався процес відродження факультету, який був започаткований як історичне відділенн учительського інституту ще в перші роки його створення. На початку червня 1972 р. були проведені вступні іспити на заочному відділенні історичного факультету[16]. Влітку розпочалося зарахування на роботу викладачів, які мали працювати на факультеті. Із вересня 1973 р. історичний факультет мав комплект студентів від першого до четвертого курсів[16].

4 жовтня 1973 р. наказом Міністерства освіти СРСР було надано дозвіл на створення кафедри історії. До її першого складу входили: К. Г. Устинова, С. М. Мельник, Н. П. Баженова, Е. В. Яковенко, М.С.Чуприна. Крім вищезгаданих, на кафедрі працювали: В. І. Оніщенко, І. З. Оніщенко, О. П. Удод. Від 20 листопада 1973 р. виконувачем обов’язків завідувачки кафедри була призначена К. Г. Устинова[14, 16].

Зміни в структурі інституту в 1972 р. стосувалися також факультету англійської мови. Його перевели до Ніжинського педагогічного інституту [25].

У 1972 р. відбулися зміни в структурі кафедр фізичного і математичного факультетів. На математичному факультеті було створено кафедру математичного аналізу, яку очолив Я. А. Ройтберг. На математичному факультеті працювали кафедри математики та елементарної математики і методики математики[23]. На фізичному факультеті було створено кафедру ЗТД [18].

Якісні зміни у структурі кафедр історичного факультету відбулися напередодні 1974/1975 н.р. 28 серпня 1974 р. кафедру історії було поділено на дві: кафедру історії СРСР і УРСР та кафедру загальної історії[14].

Подібний поділ відбувся і на факультеті фізвиховання. Наказом Міністерства освіти УРСР від 25 червня 1976 р. був наданий дозвіл поділити кафедру спорту і спортивних ігор на кафедру теорії і методики фізичного виховання та кафедру спорту і спортивних дисциплін. Викладалися нові дисципліни: спортивні ігри, лижі, ковзани, музикальна ритміка, боротьба і туризм [13].

Тривалий час загальноінститутська кафедра педагогіки і психології діяла об’єднаним складом. 3 липня 1978 р. Міністерство освіти УРСР дало згоду на її поділ на дві кафедри: педагогіки та психології[16].

У 60-70-х рр. ХХ ст. в СРСР значну увагу приділяли цивільній обороні. Це стосувалося введення такої навчальної дисципліни до навчальних планів середніх шкіл та вишив та підготовки медичних сестер запасу на випадок війни. Здебільшого тут викладали офіцери запасу та лікарі-сумісники. 10 вересня 1980 р. наказом ректора інституту було створено відповідну кафедру. Виконувачем обов’язків завідувача кафедри став М. М. Кононенко [16].

Ще одна зміна у структурі кафедр відбулась у 1981 р. Від кафедри теорії і методики фізвиховання відокремлено кафедру легкої атлетики [13].

Отже, за 27 років керівництва Чернігівським педагогічним інститутом Віктором Миколайовичем Костарчуком відбулися значні зміни в роботі інституту. Замість двох факультетів і п’яти кафедр, які були у січні 1955 р., вже в грудні 1981 р. діяли п’ять факультетів і 22 кафедри. За час його управління відбулося значне зростання чисельності студентів педагогічного інституту.

Від січня 1982 р. ректором інституту був призначений доктор біологічних наук, професор Олександр Федотович Явоненко[16]. Почалися зміни у керівництві інституту, призначені нові проректори [16, 32].

Ознайомившись із станом справ у навчальному закладі, новий ректор приступив до змін у структурі факультетів та кафедр навчального закладу. 12 липня 1982 р., він дав дозвіл на створення кафедри хімії, яка мала лабораторії хімії, біології, препараторську та сховища для реактивів. Завідування кафедрої покладено Б. В. Яковенко[16]. У 1982 р. було проведено перший набір студентів за спеціальністю ″ хімія і біологія″ [30].

Від 1 вересня 1982 р. відбулася реорганізація математичного і фізичного факультетів. Замість них було створено два інших: фізико-математичний та підготовки учителів ЗТД і праці. На фізико-математичному здійснювали підготовку фахівців таких спеціальностей: математика, математика і фізика, фізика і астрономія. Виконувачем обов’язків декана фізико-математичного факультету з 1 вересня 1982 р. був призначений Е. В. Рафаловський[20, 32].

Отже на самому початку роботи новий ректор провів зміни в структурі факультетів, відкривши шлях для створення хіміко-біологічного факультету.

У червні 1983 р. відбувається реорганізація кафедри зтд, вона поділяється на дві – методики трудового навчання та зтд. Одночасно з реорганізацією кафедр факультету відбулась реорганізація кафедр фізико-математичного факультету. Також 1 липня 1983 р. організовувалась кафедра методики викладання математики і фізики. Перейменовувались інші кафедри.

Політика перебудови в СРСР (1985 р.) вимагала суттєвих змін в освіті. Зміни відбувалися, головним чином, шляхом реорганізацій кафедр, відкриття нових – освіта мала йти в ногу з викликами часу! [16].

Влітку 1985 р., у відповідності до завдань, які виконували викладачі кафедри анатомії і фізіології людини на факультетах фізвиховання та хіміко-біологічному, виникла потреба у реорганізації даної кафедри. Кафедра біологічних основ фізичного виховання і спорту підпорядковувалася факультету фізвиховання, а кафедра анатомії та фізіології людини і тварин – хіміко-біологічному факультету. Від 15 серпня 1985 р. були призначені завідувачі кафедр: І. П. Фесенко залишався завідувачем кафедри анатомії, а виконувачем обов’язків завідувача новоутвореної кафедри став Є. Г. Сумак. А від 8 лютого 1994 р. цю кафедру було перейменовано на кафедру біології. 30 червня 1986 р. Міністерство освіти УРСР дало дозвіл на створення хіміко-біологічного факультету. Деканом затвердили Б.В. Яковенка [16, 17 ].

Наприкінці червня 1989 р. відбулись зміни в структурі багатьох факультетських кафедр. Вони були пов’язані з тим, що на двох перших факультетах педагогічного інституту, а саме на фізико-математичному та педагогіки і методики початкового навчання існували методичні кафедри. Як показала практика роботи цих факультетів, такий досвід варто було поширити й на інші факультети. Наказом ректора від 28 червня 1989 р. було затверджено персональний склад кафедр педагогіки, психології та методики викладання дисциплін на кожному факультеті. Викладачам цих кафедр доручалося здійснювати педагогізацію навчального процесу, відповідати за організацію всіх видів педпрактик та за здійснення зв’язків факультетів із школами [32].

Наступна реорганізація відбулася в червні 1990 р. Виходячи зі змісту нових навчальних програм, ректор видав наказ про перейменування кафедри математики на кафедру математики та інформатики; також із 1 червня була створена в інституті кафедра історії і теорії культури. Очолив її В.А. Личковах. Була розділена кафедра історії СРСР і УРСР на кафедри – історії СРСР та кафедру історії і археології України. До кафедри історії і археології України увійшли 7 викладачів: О. Б. Коваленко, Т. П.Демченко, В. П. Коваленко, В. М. Шевченко, О.П. Удод, Л. В. Ясновська. Очолив кафедру О.Б.Коваленко. Кафедру історії СРСР продовжував очолювати М. К. Бойко[14, 16].

5 квітня 1990 р. наказом ректора були перейменовані кафедри суспільних дисциплін. Кафедру історії КПРС і наукового комунізму стали називати кафедрою політичної історії і теорії соціалізму, а кафедру марксистсько-ленінської філософії і політекономії – кафедрою філософії і політекономії [16]. А 3 вересня 1991 р. відбулося повторне перейменування кафедри політичної історії і теорії соціалізму на кафедру політичної історії та політології[14, 16]. Відбулось також повторне перейменування кафедри філософії і політекономії; її назвали кафедрою філософії та економічної теорії [16]. Зміни назв кафедр ще й надалі будуть продовжуватись.Так кафедра політичної історії і політології 18 лютого 1994 р. знову була перейменована на кафедру політології та соціології [16].

Розпад СРСР та утворення незалежної України природньо вплинув на діяльність навчального закладу. Починається нова реорганізація. На підставі листа Міністерства народної освіти України, 24 жовтня 1991 р. наказом по Чернігівському педагогічному інституту кафедру історії СРСР було реорганізовано у кафедру історії слов’ян. Її очолив М. К. Бойко [14].

Керівники кафедр внесли відповідні зміни до навчальних планів та програм з історичних дисциплін. Необхідно було забезпечити викладання нових навчальних курсів історії України, археології України, історіографії історії України, історії слов’ян за рахунок годин, що відводилися на вивчення історії СРСР і частково загальної історії [14].

Наступні зміни в структурі кафедр 90-х рр. ХХ ст. стосувалися появи нових спеціальностей. Так, на хіміко-біологічному факультеті ввели додаткову спеціальність ″ Екологія″ [19].

На початку 90-х років відбувалося не лише зростання кількості кафедр, а й їхня ліквідація. На основі постанови Кабінету Міністрів України 1992 р. було розформовано військову кафедру[16].

У 1993 р. відбулося розширення структури кафедр історичного факультету. Створення нових кафедр відбулось з метою поліпшення організації навчального процесу і підвищення якості підготовки майбутніх учителів за новими спеціальностями ″ історія та англійська мова″ й ″ історія і практична психологія″ [14].

У зв’язку із створенням кафедри психології були внесені зміни до назви кафедри педагогіки, психології та методики викладання історії та права, де вже не було секції викладачів психології[16].

У 1993 р. в педагогічному інституті було започатковано новий структурний підрозділ – ліцейні класи для учнів Х-ХІ класів сільської місцевості. Класи мали фізико-математичний, хіміко-біологічний та технічний профілі. Завідувачем ліцейних класів було призначено Г. В. Коломієць. Деканам факультетів рекомендувалося залучити до роботи у ліцейних класах на посади вчителів досвідчених викладачів інституту [16]. Створення ліцейних класів при педінституті мало на меті не лише допомогти молоді в поглибленому вивченні природничо-математичних наук, а й підготувати абітурієнтів для вступу до інституту, та вчителів у майбутньому [16].

26 січня 1994 р. вчена рада інституту прийняла рішення про реорганізацію кафедр факультету фізвиховання: об’єднали кафедри педагогіки, психології та методики викладання фізичного виховання і кафедри теорії і методики фізичного виховання в одну кафедру – педагогіки, психології та методики фізичного виховання. Крім того, було створено кафедру гімнастики [13].

На підставі клопотання ради історичного факультету від 25 червня 1994 р., та з метою поліпшення організації навчального процесу і підвищення якості підготовки вчителів за новою спеціальністю ″ історія та народознавство″ відбулись зміни в структурі кафедр. Було створено кафедру археології та народознавства на основі ″ виділення її зі складу кафедри історії та археології України″. Виконувачем обов’язків завідувача кафедри став В.П. Коваленко. Кафедра в подальшому називалась – кафедра історії України [14].

Наступного, 1995 р., було запропоновано створити кафедру філософії та соціально-політичних дисциплін з метою підвищення ефективності викладання.

У 1994/1995 нр. відбулося перейменування деяких факультетів: факультет педагогіки і методики початкового навчання на факультет початкового навчання; кафедра мови і літератури перейменовувана на кафедру слов’янської філології; факультет ЗТД і праці на на індустріально-педагогічний факультет. Рада факультету початкового навчання запропонувала на базі секції образотворчого мистецтва кафедри педагогіки, психології і методики початкового навчання створити кафедру образотворчого мистецтва[16].

Наприкінці 1996 р. було змінено назву кафедри загальної історії на кафедру всесвітньої історії [12].

Перейменування кафедр і факультетів, які відбувалися з часу утворення незалежної держави України, стосувались також і факультету підвищення кваліфікації як одного з підрозділів інституту. 1 квітня 1997 р. цей факультет перейменували в інститут післядипломної освіти з правом надання другої вищої освіти. Його робота здійснювалася на госпрозрахунковій основі [16].

1 вересня 1997 р. відбулася реорганізація кафедр суспільно-гуманітарних дисциплін. Кафедри філософії та економічної теорії й теорії та історії культури об’єднувались у кафедру філософії та суспільно-гуманітарних дисциплін. Завідувачем кафедри став В. А. Лічковах [16].

1998 р. був завершальним в історії ЧПІ імені Т. Г. Шевченка.В інституті працювали 6 факультетів та 28 кафедр. Крім того, працювало ще 5 загальноінститутських кафедр: політології та соціології, філософії та соціально-гуманітарних дисциплін, іноземних мов, фізичного виховання, основ медичних знань і охорони здоров’я дітей. Факультети, кафедри зазнавали змін. Зазначені процеси були повязані з глибокими суспільно-політичними процесами в країні (розпад СРСР, виникнення незалежної України).

Діяльність ректорів В. Костарчука та О. Явоненка була спрямована на покращення викладацького складу, удосконалення матеріально-технічної бази вишу, створення умов для гармонійного розвитку студентів. Наш інститут забезпечував студентів не лише якісною фаховрю підготовкою, а й гуртожитками, читальними залами, бібліотекою, їдальнею та буфетом, спортивними залами, затишними аудиторіями.Керівництво інституту здійснювало підготовку педагогічних кадрів у відповідності до вимог часу і потреб української школи, а разом з тим повною мірою виконувало завдання з підготовки кваліфікованих фахівців[16].

Чималі досягнення в освітній діяльності, тривала історія розвитку створили підґрунтя для подальшого зростання нашого вишу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 1998 р. і наказом Міністерства освіти України від 30 березня 1998 р. на базі педагогічного інституту був створений Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка [16].