Соціальний статус і соціальна роль. Типи особистості

Вивчення механізмів входження людини в суспільство здійснюється за допомогою понять: «соціальний статус» і «соціальна роль».

Соціальний статус людини – її позиція, місце в соціальній системі, пов’язане з приналежністю до певної соціальної групи.

Прикладами соціальних статусів є статус жінки, чоловіка, студента, батька, пасажира, громадянина, президента та ін. Оскільки ми належимо до багатьох соціальних груп, то, відповідно, ми маємо багато статусів. Так, одночасно людина може бути студентом, чоловіком, громадянином України, вірменом за національністю, православним за віросповіданням.

Соціальний статус індивіда характеризується такими моментами:

1. Певними правами й обов’язками, закріпленими або ні в законах.

2. Обсягом влади.

3. Рівнем авторитету, соціального престижу й поваги в очах громадськості.

4. Обсягом і асортиментом споживчих товарів і послуг.

5. Оцінкою тих або інших подій громадського життя.

Виділяють кілька видів соціальних статусів:

1) за способом одержання:

· запропоновані, які не залежать від власних зусиль людини (наприклад, статус жінки, підлітка, українця). Вони можуть бути вродженими (син дворянина народився дворянином) або потім приписаними (аскриптивними) протягом життя (представник молоді);

· досягнуті (придбані), які отримані завдяки особистим зусиллям даного індивіда (наприклад, студент, президент, батько);

2) за формою закріплення:

· формальні – мають чіткі права й обов’язки, закріплені в нормативних документах (наприклад, декан, син, студент);

· неформальні – закріплені в традиціях, звичаях, суспільній думці. Їхні права й обов’язки менш чіткі, розмиті (друг, земляк).

За значимістю статусу для визначення місця людини в суспільстві виділяють головний і другорядний статуси. Головний (інтегральний) – статус, що визначає положення людини в суспільстві в цілому, найбільш характерний для даної людини, з якою її ідентифікують навколишні (Президент України, директор).
У різних життєвих ситуаціях при визначенні позиції людини на перше місце можуть виходити різні статуси (на роботі – начальник, у компанії друзів – черговий тамада), тому може виділятися основна загальна ієрархія статусів особистості, що спрацьовує в більшості ситуацій, і специфічна, яка використовується в особливих умовах. Наявність специфічної ієрархії може привести до серйозних колізій: не завжди статус, обумовлений суспільством як головний для даної людини, збігається зі статусом, що, орієнтуючись на загальноприйняту ієрархію, вважає головним сама людина (фахівець вважає, що для його соціального просування досить професіоналізму, але перешкодою стає його етнічне походження, підприємець вважає, що для потрапляння у вищі верстви необхідний високий дохід, але з’ясовує важливість родоводу)

Основна частина наших взаємодій орієнтована на статус людини.

З поняттям статус пов’язано поняття соціальної ролі.Роль відображає динамічний аспект статусу – це діяльність з реалізації певних прав і обов’язків. Таким чином, якщо людина має статус студента, сина, менеджера, пасажира, то її поведінка на лекції, у родині, на роботі, суспільному транспорті буде різною.

Таким чином, соціальна роль – очікувана типова поведінка людини, пов’язана з її соціальним статусом.

Сукупність соціальних ролей, які відповідають певному статусу, називається рольовим набором. Так, статус студента передбачає виконання ним функцій слухача в аудиторії, виконавця лабораторних робіт, старости, практиканта, читача університетської бібліотеки та ін.

Т. Парсонс запропонував п’ять характеристик соціальних ролей:

1. Емоційність. Деякі ролі вимагають емоційної стриманості (хірург на операції, військовий під час виконання завдання) у ситуаціях, що звичайно супроводжуються бурхливим проявом почуттів.

2. Спосіб одержання. Деякі ролі обумовлені запропонованими статусами (син), інші ролі завойовуються (токар п’ятого розряду).

3. Масштаб. Деякі ролі жорстко обмежені певними аспектами взаємодії людей. Наприклад, ролі лікаря й пацієнта обмежені питаннями, які безпосередньо відносяться до здоров’я пацієнта. Між дитиною й батьками встановлюються відносини більш широкого плану.

4. Формалізація. Деякі ролі передбачають взаємодію з людьми відповідно до встановлених правил. Наприклад, лікар зобов’язаний надати невідкладну медичну допомогу своєму пацієнтові.

5. Мотивація. Різні ролі обумовлені різними мотивами. Підприємець прагне дістати максимальний прибуток, а вчений прагне до наукової істини, відкриття нового.

Конфлікти в суспільстві в переважній більшості випадків пов’язані із претензією до виконання ролей, пов’язаних з тим або іншим статусом.

Оскільки людина одночасно може мати кілька статусів, з кожним з яких пов’язано виконання кількох ролей, то можуть виникати так звані рольові напруги й рольові конфлікти.

Рольова напруга – це протиріччя між уявленнями людини щодо виконання якоїсь ролі й умовами, в яких їй доводиться цю роль виконувати, або коли особистість повинна виконувати роль, що не відповідає ні її навичкам, ні інтересам, ні внутрішнім установкам. Наприклад, студент прагне підготувати реферат, але бібліотеку закрили на ремонт, або людину змушують голосувати на виборах, а вона цього не хоче.

Ситуація, пов’язана з необхідністю задовольняти суперечливі вимоги однієї, двох або більше ролей, називається рольовим конфліктом. Рольові конфлікти можуть бути міжособистісними й внутрішньоособистісними.

Міжособистісні конфлікти мають місце тоді, коли виникають протиріччя між людьми не як індивідуальностями, а як представниками певних ролей. Наприклад, Іванов і Петров можуть конфліктувати не тому, що вони не подобаються один одному, а тому що один міліціонер, а другий – злочинець.

Внутрішньоособистісні конфлікти – це протиріччя всередині однієї особистості, які можуть бути викликані необхідністю одночасно виконувати кілька ролей (міжрольові конфлікти), так і відповідати різним вимогам, пов’язаним з однією й тією ж роллю (внутрішньорольові конфлікти).

Міжрольові конфлікти виникають тоді, колидві або більше соціальні ролі, які виконує одна людина, містять у собі несумісні обов’язки. Прикладом такого конфлікту може розглядатися ситуація, коли ролі студента, батька й працівника фірми виконує одна особистість. Ці ролі можуть вимагати від особистості бути одночасно на роботі, вдома й в інституті, або виконувати стільки завдань, що на них бракує часу.

Внутрішньорольові конфлікти полягають у суперечливих вимогах, які висуваються до носіїв однієї ролі різними соціальними групами (обов’язки студента на думку студента й викладача, можуть істотно відрізнятися). Наприклад, студент повинен обирати, до якого предмета йому готуватися, прийти до декана, що його викликає, або на лекцію, що проводиться у цей час за розкладом.

Існує кілька способів розв’язання рольових конфліктів і зняття рольових напруг:

1. Вибір головної ролі (людина зважує важливість кожної ролі, які їй необхідно виконувати одночасно).

2. Поділ ролей (людина чітко розділяє місце виконання різних ролей: наприклад, батька в родині й наглядача у в’язниці).

3. Раціоналізація (людина приховує сама від себе реальність рольового конфлікту або напруги шляхом несвідомого пошуку неприємних сторін бажаної, але недосяжної ролі).

4. Регулювання ролей (людина перекладає відповідальність за неякісно зіграну роль на інших).

Як ми вже відзначали вище, соціологію цікавить соціально-типове в особистості. Виділяють такі типи особистостей:

1. Ідеальний – тип особистості, що виступає ідеалом для членів даного суспільства, до якого вони прагнуть у майбутньому.

2. Базисний (нормативний) – тип особистості, що об’єктивно необхідний для оптимального розвитку даного суспільства.

3. Модальний (реальний) – тип особистості, що переважає в даному суспільстві (середній американець, студент, лікар). Його характеристики виявляються за допомогою соціологічних досліджень.

Ідеальний, модальний і базисний типи особистостей можуть збігатися або ні.

Якщо проаналізувати історію українського суспільства в 20-му й 21-му сторіччі, то можна виділити такі модальні типи особистості:

1. Особистість «розчинена» у суспільстві, не виділяється із системи традиційних суспільних зв’язків, вона засвоїла колективістську ідеологію, у рамках якої окрема людина – лише функціонально певний елемент суспільної системи. Цей тип особистості домінував у СРСР до періоду застою.

2. Особистість, відчужена від суспільства, відповідає періоду розпаду тоталітарної ідеології й характеризується подвійною системою цінностей (для зовнішнього й внутрішнього користування).

3. Амбівалентна особистість, свідомість якої складається з 2 частин – демократичних цінностей, з одного боку, і тоталітарних орієнтацій – з іншої. Цей тип стає домінуючим з моменту виникнення незалежної української держави

Можна виділити 3 різновиди амбівалентного типу:

· Конформно-амбівалентний – характеризується некритичним прийняттям різних соціально-політичних альтернатив, підтримкою рішень, лідерів і організацій, які взаємовиключають один одного;

· Нігілістично-амбівалентний – заперечує будь-які альтернативи суспільного розвитку, негативно ставиться до будь-яких організаційних політичних сил;

· Мозаїчно-амбівалентний – характеризується суперечливим об’єднанням елементів демократичної свідомості, що формується, і тоталітарних структур, які руйнуються.

Чому важливо вивчати типи особистості. Ті або інші типи особистості складаються під впливом суспільства, а з іншого боку зміни у свідомості, ціннісних орієнтаціях сприяють становленню нового суспільства, тобто можуть прискорювати або сповільнювати процеси.

Якщо конформно-амбівалентний тип приводить суспільство до авторитарної форми правління, нігілістично-амбівалентний – до бунта, то мозаїчна свідомість здається найбільш гнучкою, здатною до сприйняття демократичних норм.