Об’єкт і предмет соціології. Місце соціології у системі наук

Термін «соціологія» був уперше використаний французьким ученим Огюстом Контом (1798–1857) у роботі «Курс позитивної філософії» (1842 р.). Він походить від латинського слова societal (суспільство) і грецького слова logos (наука, знання). Таким чином, у буквальному розумінні, соціологія – це наука про суспільство. Спочатку О. Конт називає соціологію соціальною фізикою. Ця наука, на його думку, повинна запозичити у природознавчих наук об’єктивність, перевіряємість, доказовість. Соціологія в розумінні О. Конта ототожнювалася із суспільствознавством у цілому. На сучасному етапі за соціологією закріпилося специфічне місце у системі наук, для розуміння якого почнемо з визначення її об’єкта й предмета.

Об’єкт науки – це частина навколишнього світу, на яку спрямований дослідницький інтерес. Об’єкт науки завжди відповідає на запитання «що вивчає наука». Природа, тваринний і рослинний світ, людина, суспільство, культура та інше можуть виступати об’єктом дослідження різних наук. Так, наприклад, тваринний світ може бути об’єктом вивчення біології, зоології, психології, палеонтології та ін. Людина, суспільство й культура вивчаються соціологією, філософією, історією, психологією, культурологією та ін. Науки можуть мати спільний об’єкт вивчення, але завжди вивчають його під різними ракурсами, з різних сторін. Таким чином, науки часто відрізняються одна від одної не об’єктом, а предметом вивчення.

Предмет науки – частина, сторона об’єкта, кут зору, під яким він вивчається. Якщо дотримуватися такої логіки, кожному об’єкту дослідження може відповідати кілька предметів. Наприклад, цегельний будинок як частина навколишнього світу може виступати об’єктом дослідження різних фахівців, але цікавити їх будуть різні аспекти. Економіста можуть зацікавити витрати на його будівництво, архітектора – архітектурний стиль, еколога – вплив на навколишнє середовище та ін.

Об’єктом соціології виступає суспільство або соціальна реальність, що оточує людей. Оскільки суспільство й соціальна реальність – слова багатозначні, тому потрібно, насамперед, визначитися з їхнім значенням у соціології. Під терміном «суспільство» соціологи звичайно розуміють історично сформований тип соціальної організації, соціальних зв’язків і відносин між людьми. Така соціальна організація явищ і процесів виникає внаслідок спільного життя й взаємодії людей, впливає на їхній спосіб мислення й поводження, проявляється в діях, словах, речах, зроблених людьми. Спільне життя людей, або соціальна реальність виступає для соціологів матеріалом наукового дослідження, або об’єктом.

Слід зазначити, що суспільство у соціології розглядається як цілісність, як система, що включає у себе:

– різні сфери соціального життя (економічну, політичну, культурну, сімейну);

– різні групи, спільності людей (ті, що виділяються за статтю, віком, освітою, релігією, місцем проживання, професією, обсягом влади, доходом та ін.);

– різні соціальні організації й інститути.

Суспільство в соціології розглядається як сукупність спільнот індивідів і взаємозв’язків між ними. При цьому не можна забувати, що взаємодія між ними відбувається за певними правилами у строго зазначених границях. Суспільство – це не просте скупчення людей, взаємодіючих хаотично. Воно упорядковано. Його елементи (особистості, групи, організації та ін.) тісно взаємозалежні. Соціологія аналізує взаємодію основних сторін, підструктур суспільства, що дозволяє розкрити особливості суспільства як цілісності.

Окремі явища й процеси цікавлять соціологію з погляду їхньої ролі й місця у системі суспільних відносин, у структурі єдиного функціонуючого організму.

Об’єкт соціології в цілому збігається з об’єктом інших суспільних наук: демографії, соціальної психології, етнографії, економіки, політології та ін. Але у кожної суспільної науки є свій специфічний предмет. Саме предмет, а не об’єкт визначає зміст тієї або іншої науки. У випадку соціології предметну область пізнання створюють явища й процеси, які описуються й пояснюються за допомогою таких понять, як «суспільство», «соціальна взаємодія», «соціальні групи», «соціальна структура», «соціальні інститути», «соціальна нерівність», «соціальні конфлікти», «соціальні зміни», «соціальні статуси», «соціальні ролі» й інших. Найпоширенішими є такі визначення соціології як «науки про закони проходження й розвитку соціальних процесів і соціальних спільнот, механізми взаємозв’язків між людьми й суспільством», «науки про закони становлення, розвитку й існування суспільства й соціальних відносин».

Визначення предмета соціології шляхом перерахування явищ і процесів, які входять в область дослідницького інтересу цієї науки, практично неможливо, по-перше, тому що він буде занадто великий, по-друге, він ніколи не буде повним, тому що постійно поповнюється у процесі розвитку соціології. Тому визначення предмета соціології повинно базуватися на розкритті змісту ключового для цієї науки поняття – поняття «соціальне».

У повсякденній мові слово «соціальні» використовується в широкому й вузькому значеннях. У широкому значенні це поняття використовується як синонім слова «суспільні» і поєднує всі різновиди явищ, які стосуються спільного життя людей – економічні, політичні, релігійні, правові та ін. Якщо ми будемо використовувати поняття «соціальні» у такій інтерпретації, то соціологія претендує на роль «наднауки», що здатна вивчити всі процеси і явища, які відбуваються у суспільстві, а цього зробити в принципі неможливо. У вузькому значенні воно вживається для виділення поряд з політикою й економікою особливої сфери громадського життя – соціальної, котра пов’язана із задоволенням сімейно-побутових потреб і містить у собі освіту, охорону здоров’я, допомогу малозабезпеченим та ін. Соціальна сфера охоплює особливі форми діяльності людей, пов’язані зі споживанням матеріальних і духовних благ, з відтворенням робочої сили. Однак таке трактування соціального при визначенні предмета соціології позбавляє її права на вивчення трудових відносин, економічного й політичного життя, що також неправильно. При описі предмета соціології «соціальні відносини» розуміються як частина суспільних відносин, пов’язаних із взаємодією людей, з інтеграцією їх у спільності, що функціонують в упорядкованих структурах у конкретних умовах місця й часу. Будь-яка система суспільних відносин і явищ (економічних, політичних, релігійних тощо) стосується відносин людей один до одного й до суспільства, тому кожна із цих систем має свій чітко виражений соціальний аспект. Вивчення соціальних взаємодій може відбуватися:

1. На мікрорівні – міжособистісна взаємодія.

2. На мезорівні – групова взаємодія.

3. На макрорівні – взаємодія в масштабах суспільств, соціальних систем.

Таким чином, соціологічне використання поняття «соціальне» передбачає розгляд явищ і процесів під особливим кутом зору, відповідно до якого вони соціально обумовлені, тобто обумовлені зв’язками, які виникають між різними видами діяльності, подіями й ситуаціями у ході спільного життя людей. Вивчення соціальної обумовленості явищ, що відбуваються у суспільстві, можливо тільки через вивчення законів, закономірностей і механізмів його функціонування й розвитку.

Тому предмет соціології –соціальні відносини. Вони реалізуються черезсоціальні механізми функціонування й розвитку суспільства. Соціальний механізм – взаємодія соціальних структур, норм, інститутів, зразків поводження та ін., за допомогою якого забезпечується функціонування соціальної системи. Соціологи описують його структуру, а також соціальні закони й закономірності взаємодії його елементів.

Будь-який закон являє собою причинно-наслідковий зв’язок. У філософії під законом розуміють необхідний, істотний, природний, повторюваний зв’язок явищ і процесів. Більшість законів, відкритих у фізиці, хімії, біології, астрономії мають вигляд жорсткого, обов’язкового причинно-наслідкового зв’язку. У них якщо є явище А, значить обов’язково буде явище Б. Вони не залежать від поводження людей. Ми підкоряємось їм. Такі закони називаються динамічні.

Соціальні закони мають трохи іншу форму. Вони виступають у вигляді статистичних закономірностей. Вони діють як тенденції, носять імовірнісний характер й їх справедливість підтверджується соціальною статистикою. Соціальні закономірності правильні для певної спільності людей, а не для окремої людини персонально. Маючи свободу волі, ми можемо поводитися відмінно від інших, однак у більшості випадків ми поводимося так само, як і всі (вплив культури, соціалізація, раціональність тощо). Їхній імовірнісний характер пояснюється:

· наявністю вільної свободи в діючих суб’єктів;

· величезною кількістю факторів, що здійснюють вплив на дії, думки, ставлення людей. Всі їх урахувати просто неможливо.

У суспільстві крім статистичних закономірностей існують і динамічні закони, що описують фундаментальні основи громадського життя (соціальна стратифікація, конфлікти, соціальні інститути, культура присутні у будь-якому суспільстві).

Більш чітко предмет соціології буде визначений при розглядіспіввідношеннясоціології з іншими науками, що вивчають суспільство.

Соціологія й філософія:

Філософія розглядає суспільство як специфічну частину світобудови й користується іншими, гранично загальними поняттями й категоріями. Вона дивиться, як у суспільстві діють загальнофілософські закони (наприклад, основний закон філософії щодо до суспільства розглядається як питання про співвідношення суспільного буття й суспільної свідомості).

Соціологія й історія:

Соціологія й психологія:

Соціологія й інші спеціальні науки (економіка, політологія, право та ін.):

Спеціальні науки вивчають окремі сфери суспільства, окремі види відносин, соціологія ж вивчає суспільство як цілісність, як цілісний функціонуючий і соціальний організм, що розвивається, аналізує взаємодію основних сторін, підструктур суспільства, що дозволяє розкрити особливості суспільства як цілісності. Окремі явища й процеси цікавлять соціологію з погляду їхньої ролі й місця у системі суспільних відносин, у структурі єдиного функціонуючого організму.