Контроль за використанням оборотних активів

ТЕМА 5.ОБОРОТНІ АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВ

Сутність оборотних активів, їх склад та структура

Організація оборотних активів та джерела їх формування

Загальний порядок нормування власних оборотних активів підприємств

Нормування власних оборотних активів за їх окремими елементами

Розрахунок нормативу власних оборотних активів економічним методом

Визначення сукупного нормативу власних оборотних активів та джерел його покриття

Показники використання оборотних активів та їх розрахунок

Контроль за використанням оборотних активів

Матеріальною основою будь-якого виробництва є засоби виробництва, які складаються із засобів та предметів праці, що беруть участь у створенні продукту. Але з огляду на відмінність у характері функціонування у процесі виробництва та способі перенесення вартості на створюваний продукт засоби праці набирають економічної форми позаоборотних активів, а предмети праці — оборотних.

Оборотні активи як натурально-речовинна категорія — це сукупність матеріально-речовинних цінностей і грошових коштів, які беруть участь у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на виробничий продукт упродовж операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу (сировина, матеріали, готова продукція, грошові кошти тощо).

Разом з тим в умовах існування товарно-грошови х відносин матеріальні засоби підприємств виражаються не лише в натуральній, а й у вартісній формі.

Предмети праці у грошовій оцінці становлять виробничі оборотні фонди. До них на промислових підприємствах належать сировина, матеріали, паливо, запасні частини, пальне, інші матеріальні цінності.

До складу виробничих оборотних фондів входять також незавершене виробництво та витрати майбутніх періодів.

Основне призначення (функція) виробничих фондів полягає в забезпеченні планомірного й ритмічного процесу виробництва на підприємствах та в об’єднаннях.

Крім виробничих оборотних фондів кожне підприємство має частину активів, що перебувають в обороті. Це готова продукція, грошові кошти на рахунках у банку та в касі підприємства, кошти в розрахунках тощо. Ця частина активів, оцінена у грошах, називається фондами обігу. Основне їх призначення (функція) полягає в забезпеченні коштами планомірного процесу обороту на підприємствах.

Оборотні фонди та фонди обігу тісно взаємопов’язані. Вони обслуговують єдиний процес відтворення на виробництві й забезпечують його неперервність.

Оборотні фонди та фонди обігу є складовими оборотних активів, що відображають розміщення їх за сферами відтворення у процесі руху, і разом з тим самостійними економічними категоріями.

Економічною категорією, що об’єктивно існує, є оборотні активи. Для з’ясування економічного змісту оборотних активів необхідно розмежувати їх функціональні форми, яких вони постійно набирають і змінюють, проходячи через сфери виробництва та обігу, пов’язувати рух (зміну) цих функціональних форм з рухом їх речових носіїв, а також розглядати оборотні активи як категорію в русі.

Якщо процес виробництва на підприємстві неперервний, то оборотні активи, що обслуговують його, у кожний момент перебувають одночасно як у сфері виробництва у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і у сфері обігу у вигляді готових виробів та грошових коштів. Зі сфери виробництва вони переходять у сферу обігу і навпаки, тобто постійно перебувають у русі, проходячи три стадії кругообігу — грошову, товарну та виробничу.

В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарноматеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення і змінює лише форми свого руху.

К. Маркс писав: “вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту”.

Оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству у процесі реалізації продукції.

Оборотні активи як вартісна категорія — це вартість, авансована у кругообіг виробничих оборотних фондів та фондів обігу для забезпечення неперервності процесу виробництва та обігу.

Оборотні активи включають як матеріальні, так і грошові ресурси. Тому ототожнювати їх тільки з грошовими коштами економічно не обґрунтовано.

В організації оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру.

Під складом оборотних активів розуміють сукупність їх елементів (статей).

Структура оборотних активів — це співвідношення окремих елементів оборотних активів у їх загальному обсязі.

У народному господарстві склад і структура оборотних активів різняться й залежать від галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання

тощо. У виробничій сфері, а також у торгівлі найбільшу питому вагу в оборотних активах мають запаси.

Запаси — це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, а також для споживання у процесі виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.

У господарській діяльності запаси поділяються на такі види:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва тощо;

• вироби незавершеного виробництва у вигляді не до кінця оброблених деталей, вузлів, виробів та незавершених технологічних процесів;

• готову продукцію, виготовлену на підприємстві та призначену для продажу;

• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються на підприємстві з метою подальшого продажу;

• малоцінні та швидкозношувані предмети;

• молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим положенням (стандартом).

Склад і структура оборотних активів не є сталими. Вони змінюються як за роками, так і протягом року залежно від зміни характеру виробничої діяльності підприємства, особливостей формування запасів і витрат.

Основною причиною зниження виробничих запасів є скорочення виробництва. Зростання ж дебіторської заборгованості можна пояснити кризою неплатежів у народному господарстві.

З табл. 5.1 бачимо, що як у народному господарстві загалом, так і у промисловості спостерігається тенденція до значного скорочення виробничих запасів та готової продукції і водночас до збільшення дебіторської заборгованості. На такі зміни у структурі оборотних активів вплинули передусім зміна в управлінні економікою та перехід на ринкові умови господарювання. Основною причиною зниження виробничих запасів є скорочення виробництва. Зростання ж дебіторської заборгованості можна пояснити кризою неплатежів у народному господарстві.

Аналізуючи зміни структури оборотних активів за їх елементами (табл. 5.1), зазначимо, що частка виробничих запасів та готової продукції зменшується, а частка дебіторської заборгованості збільшується. Це свідчить про зниження рівня як матеріальної бази, так і економіки загалом. За таких умов необхідно відродити передусім виробництво, сформувати оборотні активи у відповідних обсягах та співвідношеннях, ураховуючи, що як їх нестача, так і надлишок негативно впливають на виробничо-фінансову діяльність підприємств та народне господарство країни загалом.