Соціально-психологічна природа особистості

Елементами соціально-психологічної основи особистості є: соціально окреслена мета її діяльності;

* соціальні статуси, позиції і виконувані соціальні ролі;

* зумовлені статусами і ролями очікування;

* норми і цінності (культура), якими вона керується в процесі діяльності;

* соціокультурна, етнопсихологічна програма поведінки;

* система знаків, яку вона використовує;

* соціально-психологічне відображення соціальних відносин;

* сукупність знань; рівень освіти і спеціальної підготовки; комунікативний потенціал;

* особистісні механізми регуляції і соціального процесу.

Соціально-психологічна природа особистості реалізується і здійснюється у спілкуванні та взаємодії, відтворюючи реалії соціального буття. У цілісній системі якостей особистості найзначущішими є комунікативні властивості та вміння, адже особисте життя та особистісний розвиток людини є всеохоплюючою комунікацією (йдеться про спілкування у широкому розумінні).

Комунікація (лат. communico – спілкуюсь із кимось) – спектр зв’язків та взаємодій, що передбачають безпосередні чи опосередковані контакти, реалізацію соціальних відносин, регуляцію соціального процесу, ціннісне ставлення до нього, обмін інформацією, співпереживання, взаєморозуміння, сприймання, відтворення, вплив групи на людину чи однієї людини на іншу.

Таким чином, ми говоримо про широкий діапазон комунікативних знань, умінь і навичок, про соціально-психологічну компетентність та комунікабельність, якими повинен бути наділений індивід і які є необхідними атрибутами діяльності.

Діяльність – специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення навколишнього світу, в тому числі й самої себе, умов і засобів свого існування; цілеспрямований взаємовплив учасників взаємодії.

Особистість є ієрархією різних зовнішніх і внутрішніх комунікацій, що динамічно утворюють нову якість – комунікативне ядро, комунікативний світ людини. Готовність людини до повноцінного міжособистісного спілкування є складним багатокомпонентним процесом, який зумовлює одночасний розвиток психіки індивіда в кількох взаємопов’язаних напрямках. Головне в ньому – формування гуманістичного комунікативного ядра особистості, яке передбачає сприйняття людини як найбільшої цінності. Отже, забезпечення учасників взаємодії комунікативними знаннями, формування в них комунікативних умінь і навичок є необхідною складовою розвитку і становлення особистості, її життя і функціонування в мікро- і макро- системах.

Таким чином, у широкому розумінні соціально-психологічна природа особистості може бути охарактеризована як певний ступінь єдності комунікації та особистісних властивостей індивіда.