Сутнісні ознаки малої групи.

Тема 4. Психологія малих груп

План

1. Сутнісні ознаки малої групи.

2. Динамічні характеристики малої групи.

3. Нормативний вплив у групі.

4. Керівництво і лідерство у малих групах.

Сутнісні ознаки малої групи.

1.1. Соціально-психологічна наука, вивчаючи феномен міжособистісних відносин, почала досліджувати і групові взаємини. З часом її пошуковий інтерес зосередився на таких аспектах групового життя:

- сприймання членами групи окремих індивідів і групи загалом;

- групові цілі;

- безпосередність взаємин;

- частота і тривалість взаємодії між членами групи;

- мотивація представників групи;

- структурні характеристики групи;

- тривалість існування групи;

- особливості спілкування без посередників;

- спільна діяльність.

Сутнісними ознаками малої соціальної групи є тривалі безпосередні контакти індивідів (спілкування, взаємодія). Такі контакти властиві, наприклад, сім’ї, спортивній команді, релігійній секті.

Мала група – невелика за чисельністю спільність, в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об’єднані спільною метою та завданнями, що є передумовою їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних відносин і тривалості їх існування.

Дискусійним залишається питання стосовно кількісних характеристик малої групи. Одні психологи найменшою її кількістю вважають дві особи (діада), аргументуючи це тим, що більшість досліджень особливостей малої групи проведена саме на діадах. Інші доводять, що найменшою малою групою є тріада, оскільки:

- під час конфлікту група з двох осіб може легко розпастися. Третя особа може взяти на себе роль «третейського судді» або підтримавши чиюсь позицію, зберегти групу;

- діада фіксує лише найпростішу первинну форму спілкування. В основі його – емоційний контакт, що утруднює розгляд діади як суб’єкта діяльності, оскільки в неї неможливо виокремити спілкування, опосередковане спільною діяльністю;

- у діаді більшість процесів розгортається не в повному обсязі.

Тривалий час дослідники вважали, що мала група не може об’єднувати більше 7 осіб. Такі мрікування мали в своїй основі обгрунування американського психолога Джеймса Міллера «магічного числа» 7 ⁺ 2, що означає кількість предметів, котрі одночансно утримуються пам’яттю.

Цим числом позначалась гранична кількість осіб, які безпосередньо контактують і з якими можна здійснювати спілкування без посередника.

Однак реальне функціонування малих соціальних груп свідчить, що вони можуть об’єднувати 10, 15, 30 і більше осіб.

Тому найвдалішим щодо цього можна вважати функціональний підхід, згідно з яким, критерієм максимальної кількості малої соціальної групи є існування її як реальної спільності, якій притамання всі її сутнісні та функціональні ознаки.

1.2. Види і структурні характеристики малої групи:

Малі групи класифікують з огляду на тривалість існування, особливості взаємин, спосіб входження індивіда в групу та ін. Соціальна психологія поділяє їх на лабораторні й природні, первинні й вторинні, формальні й неформальні, тимчасові і постійні, відкриті і закриті, референтні групи і групи членства та інші групи.

Мала група є складною системою спілкування та взаємин як між членами групи, так і з середовищем, які визначають її структуру.

Структура малої групи – сукупність зв’язків між членами групи.

Основними сферами активності індивідів у малій групі є спільна діяльність і спілкування. На цій підставі виокремлюють стуктуру зв’язків і відносин, породжених спільною діяльністю і спілкуванням (див. табл.)

2. Динамічні характеристики малої групи.

Групова динаміка охоплює всі види колективної взаємодії в групі. Йдеться про такі процеси, як групова згуртованість, влада, прийняття рішення, зміна влади, спосіб реагування на інші групи та ін. Більшість з них відбувається тільки в малій соціальній групі.

Групова динаміка (грец. dunamicos - сильний) – сукупність процесів, що відбуваються в малій групі і характеризують її з точки зору руху, розвитку та функціонування.

Механізми групової динаміки забезпечують збалансованість між силами розвитку і стабілізації. За одним із підходів до психологічних механізмів групової динаміки зараховують:

- ідіосинкразійний (грец. idios – особливий, незвичний і synkrasis - змішування) кредит лідера. Феномен «ідіосинкразійного кредиту» є своєрідним дозволом групи на поведінку, яка відхиляється від групових норм. Передусім його надають суб’єкту з високим статусом у групі, оскільки вважається, що він більше, ніж інші, орієнтується на групу, впроваджує інновації, найкомпетентніший.

- розв’язання внутрішньогрупових суперечностей. Внутрішньогруповий конфлікт є потенційною можливістю просування групи до вищих рівнів і сприяє розвитку групи для конструктивного розв’язання суперечностей;

- психологічний обмін. Полягає у наданні групою більш високого психологічного статусу індивідам, котрі зробили вагомий внесок в її життєдіяльність. Різновиди психологічного обміну є ціннісний обмін. Відповідно корисні дії, адресовані як окремим членам, так і групі позначають поняттям «ціннісний внесок індивіда». У процесі групового функціонування активна участь індивіда (індивідів) у досягненні групової цілі, реалізації групових цінностей «обмінюється» на високий груповий статус.