Методика оцінювання на уроці.

1. Критерії оцінки роботи учнів розробляються вчителем (можливо, разом з учнями) заздалегідь та повідомляються останнім до чи на початку уроку.

2. Оцінюватися можуть усі учні або лише деякі з них (це залежить від активності на уроці, цілей уроку, специфіки обраної нетрадиційної форми).

3. Критерії оцінки можуть бути різними при різних видах роботи, формах навчальної роботи.

4. Групова робота оцінюється по-різному: може оцінюватись кожен член групи, робота всієї групи (учні отримують однакові оцінки) або ж на групу “виділяється” певне число, й учні самі “розподіляють” їх між собою (обговорення в групах).

5. Підсумкова оцінка звичайно формується з оцінки за роботу на підготовчому етапі (якщо така проводилась) та оцінки, “заробленої” безпосередньо на уроці.

6. Виставляють оцінку: вчитель; вчитель і капітан (при груповій роботі); самі учні (при індивідуальній формі роботи, коли учні аналізують виступи однокласників; або при груповій роботі − після обговорення роботи кожного члена групи).

7. Коли виставляти оцінку? Можливі варіанти:

- протягом уроку (наприклад, після докладу учня);

- в кінці уроку (якщо оцінюється усна робота);

- після уроку (у випадку, коли необхідно оцінити письмову роботу).

8. Критерії оцінки усних виступів і письмових робіт різні. Скажімо, при усній відповіді обов’язково оцінюється мовлення, логіка, вміння формулювати проблему та ін., а при письмовій відповіді основна увага приділяється правильності виконання і оформлення завдання.

Критерії оцінки різних видів роботи на уроці можуть виявлятися в балах, очках, жетонах і т.п. [18, с.63].

V. Аналіз. Заключним етапом проведення нетрадиційного уроку є його аналіз. Аналіз − це оцінка проведеного уроку, відповіді на запитання: що вдалося, а що ні; в чому причини невдач, оцінка всієї зробленої роботи; погляд “назад”, який допомагає зробити висновки на майбутнє. Необхідно звернути увагу на наступні важливі моменти:

1. Проводити аналіз уроку можна в різних формах: усно “сонечком”, тобто коли учні сідають колом і по черзі висловлюють свої враження, побажання, зауваження і т.д.); усно вибірково (наприклад, один із членів групи висловлює думку групи про урок); письмово (наприклад, у формі анкетування).

2. Аналіз уроку можна проводити або одразу після уроку (“за гарячими слідами”), або через деякий час (через декілька днів чи через місяць), щоб перевірити, що залишилось у пам'яті); при бажанні можна проводити подвійний аналіз (у різний час).

3. Аналіз нетрадиційного уроку повинен відбуватися як на рівні класу, так і на педагогічному рівні, для чого на урок можуть бути запрошені інші вчителі.

4. Підготовка будь-якої нетрадиційної форми уроку вимагає від педагога великих витрат сил і часу, оскільки він звичайно виступає в ролі організатора. Тому перш ніж братися за подібну роботу, слід зважити власні сили й оцінити можливості. Для успішної підготовки нетрадиційного уроку та його проведення вчитель повинен володіти низкою особистісних якостей і відповідати деяким вимогам, основними з яких є:

- хороше знання предмета й методики;

- творчий підхід до роботи, винахідливість;

- усвідомлене ставлення до використання нетрадиційних форм уроку в навчальному процесі;

- урахування власного характеру і темпераменту [27, с.16].

Отже, нетрадиційні уроки краще проводити як заключні при узагальненні й закріпленні знань, умінь і навичок учнів. Як правило, вони присвячені якійсь конкретній темі, і для її розкриття вже потрібно володіти певним набором знань, фундаментом, на якому базується особистісне сприйняття та розуміння проблеми, що вивчається. Надто часте звернення до подібних форм організації навчального процесу недоцільно, оскільки нетрадиційне може швидко стати звичайним, що в кінцевому випадку призведе до зниження в учнів інтересу до предмета й навчання.