II. Сприйняття узагальнення та систематизація знань.

Слово вчителя. У нашій мандрівці нам допомагатимуть домашні групи − дослідники:

I група − знавці історичних подій і постатей;

II група − знавці культури Київської держави;

ІІІ група − знавці писемності, літератури та науки. Кожна група перед початком виступу виставляє на Лінії часу позначки з датою інсценованих подій.

Лунає уривок з пісні воїнів-русичів (з к/ф «Іван Васильович міняє професію»).

Учні І групи, перевдягнуті у воїнів-русичів, ведуть між собою бесіду (4-5 учнів):

− Чи пам'ятаєш ти, Васильку, скільки походів ми з тобою пройшли?

− Пам'ятаю, скільки пройдено з тобою, побратиме, і з нашим князем Ярославом, та найбільше тих походів припало і нашим попередникам.

− Знаю, дід мій розповідав про походи Аскольда аж до самого Царгорода. Це він змусив Візантію визнати нашу державу і укласти вигідну для Русі угоду.

− Князь Олег також розширив територію Київської держави і утвердив її як рівноправного партнера Візантії.

− Довго Царград пам'ятатиме наші вітрила у степу і щит Олега на воротах міста в 907 році!

− А справжнім об'єднувачем всіх земель став князь Володимир!

− Недарма його ласкаво прозвано «Красне Сонечко!»

− Він дбав про єдність Русі...

− І оборонну могуть Київської Держави!

− А тепер Ярослав — недарма ж Мудрий! − зміцнює державу не лише мечем!

− Так, ви чули: Мудрий встановив дружні зв'язки з багатьма європейськими країнами через одруження своїх дітей з дітьми королівських династій!

− Так його дочка Анна стала французькою королевою!

− А друга − Єлизавета − дружиною норвезького короля!

− Третя − Анастасія − одружилась із угорським королем!

− А син Ярослава − Ізяслав − узяв шлюб із польською князівною!

− Інший син Всеволод − із візантійською царівною...

− Недарма ж квітне, розвивається наша держава при Ярославі Мудрому!

Слово вчителя. А тепер наші гості з минулого зададуть питання нашим сучасникам, і ми дізнаємося, чи уважно ви слухали, чи добре підготувалися до мандрівки.

Запитання бліц-турніру.

1. Хто з князів у 907 році на знак перемоги прибив щит над воротами Царгорода?

2. Яке місто звали матір'ю «городів руських»?

3. Як народ прозвав князя Володимира Святославовича?

4. Кого іменували «тестем Європи»?

5. Яка жінка із княжого роду стала королевою Франції?

6. Яка жінка почала володарювати в Києві в 945 р.?

7. Як за часів Київської Русі інакше називали Чорне море?

8. Як за часів Київської Русі називали Дніпро?

Учитель підсумовує результати відповідей домашніх груп - команд класу і заносить їх в табло на дошці, а також фішками відмічає індивідуальні відповіді учнів.

Лунає запис колокольного передзвону

Учні II групи, перевдягнуті у простих громадян міста, неначе вперше зустрілися на вулиці Києва.

Дійові особи: хлопець-киянин, подорожній (майстер), майстер-киянин, хлопчик Жданко.

− Хлопче, де тут Софія Київська?

− Ось вона, Софія Київська!

− Яке дивовижне творіння! Скільки пройшов, але ніде не бачив чогось досконалішого! Навіть у столиці могутньої Візантії − Царгороді!

− Так, чоловіче добрий. Дивіться, як у Софії Київській галереї, башти зі сходами нестримно підносяться до неба! А он тринадцять бань − малі від краю, більші − до середини і найбільші − в центрі.

− Сяють не лише маківки, а й уся споруда! Красно дякую вам за допомогу та бесіду, мені вже час, так й вам, мабуть, теж.

− До зустрічі!

(Хлопець йде, назустріч подорожньому виходить майстер-киянин.)

− Тобі кого, чоловіче добрий?

− Я − майстер. Прийшов на запрошення великого князя Ярослава.

− Еге, довго чекали ми на тебе, брате. Провідника кепського мав чи зорі неясно світили?

Звертаючись до хлопчика, що з'явився на порозі.

− Жданку, відведи гостя спочити. А після обіду розпочнемо розпис фресок. Вже й пензлі готові, і фарби, а руки майстрів аж горять до роботи!

(Далі діалог продовжується між хлопчиком і прибулим, майстром.)

− Принеси спершу мені, хлопче, напитися. Знудився у світах без цілющої київської водиці.

− А хіба раніше, ви бували в Києві?

− Я, Жданку, виріс тут. А потім мандрував, учився. Тепер повернувся. Ще й не був ніде. Ходімо, покажеш місто.

− Це можна, з радістю!

(Хлопчик і подорожній-майстер неначе мандрують містом.)

− Дивлюсь я, що місто укріпили новим могутнім валом із дерев'яними стінами, складеними з колод.

− Так, місто надійно захищає і вал, і великий рів, заповнений водою. Це — від ворогів. А для гостей міста — парадний в'їзд через Золоті ворота з надбрамною церквою Благовіщення.

− Яка розкіш, яке чудо! А що це зводиться неподалік від Софійського собору?

− Це Георгіївський храм, а трохи далі — церква Святої Ірини.

− Розкажи, Жданку, як і хто будує ці храми!

− Нічого певного не знаю. Чув тільки, що князь опікується ними так само, як і Софією. Подейкують, що одного разу, коли завітав Ярослав на будівництво Георгіївського храму, здивувався, чому так мало робітників. Тоді наказав кожному з них видавати щодня по срібній монеті. Князівську волю оголосили на торзі. Наступного дня прийшло на будівництво чимало майстрового люду.

− Гарні церкви, не знаєш, яка й краща. Георгіївську церкву зводять на честь небесного захисника великого князя, адже християнське ім'я Ярослава − Георгій. Свята Ірина − заступниця Ярославової дружини.

− А чому наша церква називається Софією?

− Софія − грецькою означає «мудрість». Отже, звелів Ярослав побудувати храм, щоб звести пам'ятник мудрості Божій.

− А мені казали, що цей храм споруджено на честь великої перемоги: начебто саме тут Ярослав переміг велике степове військо печенігів.

− Так воно й є. Про ту славну перемогу чув я, коли був далеко від Києва. Проте не лише мечами здобув її Ярослав, а насамперед мудрістю. Полюбляє наш князь книжну науку, шанує знання, вірить, що не поступаються книги силою ні перед гострою зброєю, ні перед міцними м'язами.

− Ви стільки знаєте про Київ, про нашого князя, ніби все життя тут прожили!

− Про нашу землю багато говорять по всіх усюдах. Поважають чужинці Ярослава, бо дбає він не тільки про нинішній день, а й про майбутнє своєї держави. От хоча б храм Софії. Буде тут і книгозбірня, де книги зберігатимуться, а також перекладатимуться й переписуватимуться, буде й школа, де навчатимуть охочих до науки дітей. Отож і кажуть, що рясно засіяв Ярослав руські землі зернами мудрості. Зійдуть ті зерна, зацвітуть пишним цвітом, примножать силу Київської держави.

Слово вчителя. Прийшов час до проведення бліцтурніру учасниками II групи − знавців культури Київської держави. Пам'ятайте, що запитання стосуються не лише цієї частини мандрівки, а взагалі, всієї теми культурного надбання в часи Київської Русі.

Запитання бліц-турніру.

1. Які ремесла були поширені в Київській Русі?

2. Хто заснував першу на Русі бібліотеку?

3. Ким було запроваджено перші на Русі школи?

4. Яка книга є найдавнішою пам'яткою писемності, датованою 1056-1057 рр.?

5. Про яку подію розповідалося в Другій частині мандрівки?

6. Які споруди були зведені за часів Київської Русі?

7. На честь кого вони побудовані?

8. Про що свідчать пам'ятки архітектури, які збереглися з часів Київської Русі?

Учитель, як і після першого бліц-турніру, підводить підсумок, відмічає результати відповідей.

III Група знавців писемності, літератури та науки перевдягнута, в ченців, які працюють над рукописами. Старший ченець диктує молодшому:

− Запиши і закарбуй в пам'яті дітям: «Не лінуйтеся, благаю вас. Лінощі — всьому лихому мати: що людина не вміє того не навчиться». Цього вчив і Нестор, наш перший літописець, який написав «Повість врем'яних літ».

− А що ж у «Повісті...» написано?

− Нестор весь час стежив за долею слов'янства й розповідав про події в державі та за її межами. І наша задача така ж: залишити нащадкам пам'ятки про видатні події, про Київську державу, про християнські часи, про хрещення киян у водах Дніпра за наказом князя Володимира Великого.

− Не нижчі ми за розумом чи за працелюбністю від своїх сусідів. Нащадкам буде за що пишатися своїми предками.

− Школи для дітей, що тягнуться до книжної науки, існують ще з часів Володимира Великого.

− А в 1086 р. в Києві створена навіть перша в Європі школа для дівчат!

− А чого важить опис подорожей до Палестини ігумена Даниїла!

− Я читав «Остромислове євангеліє» та «Ізборник Святослава», «Повість врем'яних літ», «Руську правду» та «Повчання дітям» Володимира Мономаха. Це велика праця великих людей — літописців і князів, за них і молюся; і прошу у Бога покровительства нашому Києво-Печерському монастирю.

− Я чув, що іноземці називають його університетом в підготовці каліграфів, перекладачів, художників, лікарів. Преподобний Агапіт вилікував навіть хворого Володимира Мономаха!

− Так воно і є, вчися, Никоне, вченим будеш!

Слово вчителя. А зараз наступає час для проведення бліц-турніру учасниками III групи — знавцями писемності, літератури та науки.

Запитання бліц-турніру.

1. Де в основному було зосереджено надання освіти в Київській Русі?

2. Який монастир був найважливішим освітнім осередком?

3. Де і коли була створена перша в Європі школа для дівчат?

4. Які літописні та інші пам'ятки письменства Київської Русі відомі вам?

5. Що являє собою ізборник «Руська правда»?

6. Як велись записи в літописах?

7. Кого називають першим літописцем Київської Русі?

8. Яких відомих лікарів Київської Русі ви знаєте?

9. Хто запровадив християнство на Русі?

Учитель підсумовує відповіді учнів, команд класу та виводить результати змагання за темою в табло.

III. Підсумок уроку.

− Яке враження справила на вас подорож Київською Руссю?

− Які факти свідчать, що Київська Русь була високорозвиненою країною і своїм культурним, науковим і освітнім рівнем не поступалася іншим європейським країнам?

− Хто з князів уславив своє ім'я і якими досягненнями?