Методика організації та проведення нетрадиційних уроків

Нестандартні уроки сприяють насамперед підвищенню інтересу учнів до навчання, розкриттю творчих можливостей учнів, розширенню світогляду школярів під час роботи з додатковою літературою тощо.

He досить часте, на думку вчителів, звернення до нетрадиційних уроків зумовлено тим, що для їх проведення потрібна більш ретельна підготовка, ніж до звичайних уроків, не вистачає додаткового матеріалу (особливо в сільських школах). А головне − вчителі мало знайомі з методикою проведення нестандартних уроків, адже ще немає методичних посібників, які б давали конкретні рекомендації щодо підготовки, організації та власне проведення нетрадиційних занять.

Ми розуміємо, що існування різних видів нетрадиційних уроків, кожен з яких має власну структуру, ускладнює створення загальної методики їх організації. Проте на основі типових, спільних рис таких уроків ми зробили спробу виділити основні етапи їх підготовки та проведення і дати методичні рекомендації щодо організації нестандартних занять.

Так, підготовка і проведення уроку в нетрадиційній формі складається із чотирьох основних етапів:

I. Задум.

II. Організація.

ІІІ. Проведення.

ІV. Аналіз [17, с.14].

До кожного з етапів спробуємо надати конкретні рекомендації (звичайно, суб'єктивні, котрі не потребують саме такого виконання).

I. Задум − це найскладніший і дуже відповідальний етап. Він включає наступні складові:

1. Визначення часових рамок.

2. Визначення теми уроку.

3. Визначення типу уроку.

4. Вибір класу.

5. Вибір нетрадиційної форми уроку.

6. Вибір форм навчальної роботи.
Визначення часових рамок.

Ha цьому етапі слід визначити: час проведення нетрадиційного уроку; час підготовки.

По-перше, чи буде це окремий урок (45 хвилин), спарений (1, 5 години) чи, можливо, це буде серія уроків, що проходитимуть протягом декількох днів.

По-друге, час підготовки може займати від декількох днів до місяця. Це залежить від: обраної форми, цілей уроку, умілого розподілу обов’язків між учителем і учнями.

Пояснимо на прикладах. На підготовку таких нетрадиційних уроків, як семінар, урок-консультація, захист оцінки, лекція-парадокс витрачається декілька днів, а на розробку рольової гри або інтегрованого уроку − місяць. Для більшості нетрадиційних форм уроку середній час підготовки − від двох тижнів до місяця.

Якщо мета уроку − перевірити знання та вміння учнів у розв’язанні завдань із теми, що пройшли, то основні зусилля будуть спрямовані на підбір відповідних завдань та вправ, що займає відносно небагато часу, a якщо мета уроку − розширити уявлення школярів з вивченої теми, показати зв’язок певного учбового предмету з різними галузями людських знань, то багато часу витрачається на пошук і аналіз необхідного матеріалу, зокрема, на роботу з додатковою літературою [6, с.22].

Визначення теми уроку. Вибір учителя не обмежений. Це може бути вступ в нову навчальну тему, оглядова, “проміжна” (другорядна за значенням) або одна з основних тем курсу. Однак для початку необхідно визначити: чи вигідно витрачати досить багато сил і часу на підготовку нетрадиційного уроку з теми, що носить прикладний характер, не має особливої практичної цінності та не відіграє великої ролі під час вивчення курсу (дисципліни).

Визначення типу уроку. Нетрадиційні форми пристосовуються до всіх типів уроку. Більш цікавою є проблема впливу типу уроку на вибір конкретної нетрадиційної форми. Для успішного розв’язання цієї проблеми потрібно мати певний досвід роботи з різними нетрадиційними формами уроку.

Наприклад, урок закріплення та вдосконалення знань можна провести в формі гри (змагання), урок контролю за знаннями − як захист оцінки, залік - практикум, а урок повторення і систематизації знань (узагальнюючий по темі урок) − як аукціон знань, подорож у предмет, інтегрований урок.

Вибір класу. Вибір класу, в якому проводиться нетрадиційний урок, визначається його особливостями: профілем, рівнем навчання, працездатністю, організованістю та ін. В одному класі вчителеві легше та цікавіше працювати, реалізуючи власні можливості, апробовуючи нові ідеї та задуми, творчо ставлячись до своєї праці. В такому класі можна проводити уроки в будь якій нетрадиційній формі.

В іншому (за рівнем підготовки та здатності до навчання) класі використання нетрадиційних форм уроку не тільки сприятиме підвищенню в учнів інтересу до предмету, але й дозволить учителеві успішно розв’язувати низку учбових та виховних задач [7, с.30].

Вибір форми уроку. Вибір нетрадиційної форми уроку залежить від декількох факторів, основними з яких є: специфіка предмету і класу, характеристика теми (матеріалу), вікові особливості учнів.

На практиці доцільно діяти наступним чином: спочатку визначити тему і тип уроку, обрати клас у якому він проходитиме, а тоді, спираючись на перелічені фактори, обрати конкретну нетрадиційну форму.

Вибір форм навчальної роботи. Під час вибору форм навчальної роботи на уроці слід ураховувати два головні фактори: особливості та можливості обраної форми уроку, характеристики класу (в тому числі, які форми навчальної роботи індивідуальна, колективна, фронтальна та як часто застосовувались у даному класі).

На багатьох нетрадиційних уроках доцільно використовувати колективні форми роботи, якими школярі особливо не розпещені. Вони мають певні переваги перед індивідуальною та фронтальною формами і розв’язують не лише навчальні, але й виховні задачі уроку [15, с.10].

II. Організація. Цей етап у підготовці нетрадиційного уроку складається з підетапів:

- розподіл обов’язків (між учителем і учнями);

- написання сценарію уроку (із зазначенням конкретних цілей);

- підбір завдань і критеріїв їх оцінювання, методів уроку та засобів навчання;

- розробка критеріїв оцінювання діяльності учнів.

Розподіл обов’язків. У розробці та підготовці нетрадиційного уроку можуть брати участь:

Учитель (група вчителів): він пише сценарій уроку, підбирає завдання, критерії оцінки завдань і діяльності учнів; розподіляє ролі між учнями і т.д.

Учитель і група учнів: таку саму роботу, що і в першому випадку, виконують учитель і не багаточисельна група учнів, склад якої визначається, як правило, вчителем у залежності від цілей та обраної форми уроку й індивідуальних особливостей учнів.

Учитель і клас. У цьому випадку до уроку готується весь клас. Заздалегідь оголошується тема уроку, розподіляються ролі та завдання між учнями. Підготовка може йти як індивідуальна, так і групова в залежності від того, яку форму навчальної роботи передбачає майбутній урок. У першому випадку вчитель дає кожному учневі індивідуальне завдання, здійснюючи таким чином диференційований підхід у навчанні. Окремі учні можуть отримати, наприклад, завдання: підготувати виступ за темою, скласти певну таблицю, вивчити вірш і т.п. Під час групової підготовки доцільно давати групам різні завдання: для учнів однорівневої групи - завдання однакової складності (різні або схожі за формулюванням), для учнів різнорівневої групи завдання підбирає сам учитель (диференційовано). Наприклад, якщо на узагальнюючому уроці необхідно повторити теорію, то одна з груп займатиметься відбором і опрацювуванням теоретичного матеріалу, а інші − розробкою карток із завданнями. У кожній групі можна призначити або обрати капітанів (як правило, із числа добре встигаючих учнів), що відповідатимуть за підготовку своїх товаришів та контролюватимуть їхню роботу на даному етапі.

Учитель постає на цьому етапі в ролі консультанта для учнів та займається організацією уроку.

Учні. Подібний розподіл обов’язків дозволяється в старших класах під час проведення таких нетрадиційних уроків, як конференція, семінар, “учень в ролі вчителя”, захист оцінки (проекту, ідеї) і т.д. При цьому учні можуть вести повністю урок замість учителя (прочитати лекцію, представити підготовлені доклади, прийняти залік в однокласників), який є їх помічником і консультантом [14, с.75].

Розробка сценарію уроку. Вигадування сценарію, мабуть, найвідповідальніший і важкий етап при підготовці нетрадиційного уроку. Його можуть писати: вчитель (група вчителів), учитель разом із групою учнів.

Можливо, основна робота по створенню сценарію лягатиме на плечі найбільш активних, творчо мислячих, талановитих учнів. Сценарій повинен відображати наступні моменти:

- докладний план уроку (із зазначенням цілей уроку);

- інструкції з проведення кожного етапу уроку;

- список ролей учасників (ролі одразу розподіляються між учнями) і реквізиту;

- підбір завдань, запитань, вправ, задач тощо з розв’язанням і критерії їх оцінки;

- критерії оцінки діяльності учнів;

- запитання для аналізу уроку.

Багато нетрадиційних форм уроку передбачають використання (окрім додаткової літератури) різноманітного реквізиту: наочних посібників, приладів, кінофільмів, музичного та звукового оформлення, костюмів учасників і т.п. Увесь реквізит підбирається й готується заздалегідь, а перелік предметів, які використовуються, додається до сценарію уроку [16, с.66].

Підбір завдань. Підбір завдань для нетрадиційного уроку (якщо обрана форма уроку передбачає їх використання)може здійснювати вчитель самостійно чи разом з учнями (наприклад, коли вони готують завдання один для одного). Необхідно встановити вимоги до задач, практичних і творчих завдань і вправ:

1. Завдання повинні бути цікавими (за формою, змістом, сюжетом і т.д.; за способом розв'язання чи неочікуваним результатом); вони повинні розвивати логіку, кмітливість, образне мислення, спритність і т.д.

2. Завдання повинні відрізнятися рівнем складності, мати декілька варіантів відповідей.

3. Завдання (вправи) потрібно підбирати цікаві, повчальні, такі, що мають практичну значущість і міжпредметний зміст.

4. Завдання повинні бути сформульовані так, щоб їх виконання було неможливим без ґрунтовного знання теоретичного матеріалу.

5. При повторенні (узагальнюючий урок), коли є можливість істотно урізноманітнити список завдань, корисно давати учням завдання “знайти помилку”. Завдання повинні бути безпосередньо пов’язані з темою, що вивчається, сприяти засвоєнню, закріпленню. вдосконаленню отриманих під час її вивчення вмінь і навичок.

6. Відповіді до завдань за можливістю повинні бути прості, доступні і легко здійсненні основною масою учнів [19, с.7].

Окрім завдань можна використовувати ігри та створювати на уроці ігрові ситуації (наприклад, “п’ятий зайвий”, “чорна скринька”).

Індивідуальна робота. Можливі варіанти складання завдань: усі учні отримують однакове завдання; однотипні завдання з різними даним (чи зі схожими формулюваннями); різні завдання (за формулюванням, способом виконання, складністю); інші варіанти.

Групова робота. Групам можна пропонувати:

- однакове завдання (якщо група однорівнева);

- завдання, однакові за рівнем складності, але різні за формулюванням, способом виконання (для однорівневих груп);

- завдання, що відрізняються рівнем складності (для різнорівневих груп); зокрема, якщо на уроці виконується складне завдання, то його можна розбити на декілька частин і розподілити по групам;

- інші варіанти.

Об'єм завдань, рівень їх складності, кількість завдань для кожного учня (чи групи) − все це залежить від часу проведення уроку, характеристик класу (наприклад, темпу роботи), індивідуальних особливостей учнів та ін. факторів [16, с.65].