Т.М. Орищин, С.О.Труфанова, О.М.Ромашко

Т.М. Орищин, С.О.Труфанова, О.М.Ромашко

ФІНАНСИ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Кафедра фінансів

Т.М. Орищин, С.О.Труфанова, О.М.Ромашко

ФІНАНСИ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Для студентів спеціальностей:

„Фінанси”, „Облік і аудит”, „Менеджмент”,

„Економіка підприємства”

Івано-Франківськ

МВ 02070855 - -2006

Т.М. Орищин, С.О.Труфанова, О.М.Ромашко. ФІНАНСИ: Навчальний посібник. - Івано-Франківськ: Факел, 2006.- с.

Навчальний посібникмістить перелік тем, які виносяться для вивчення на лекційних та практичних заняттях. До кожної теми наведені методичні вказівки, необхідні для її опрацювання, запитання до теми та тематика рефератів.

Також у навчальному посібникунаведені контрольні запитання для аудиторної контрольної роботи та перелік варіантів для домашньої контрольної роботи для студентів, що навчаються без відриву від виробництва.

Рецензент: доктор екон. наук, професор

зав. кафедри

„Економіка підприємства ” Данилюк М.О.

Дане видання – власність ІФНТУНГ

Забороняється тиражування та розповсюдження.

МВ 02070855 - -2006

Т.М. Орищин, С.О.Труфанова, О.М.Ромашко. ФІНАНСИ: Навчальний посібник. - Івано-Франківськ: Факел, 2006.- с.

Навчальний посібникмістить перелік тем, які виносяться для вивчення на лекційних та практичних заняттях. До кожної теми наведені методичні вказівки, необхідні для її опрацювання, запитання до теми та тематика рефератів.

Також у навчальному посібникунаведені контрольні запитання для аудиторної контрольної роботи та перелік варіантів для домашньої контрольної роботи для студентів, що навчаються без відриву від виробництва.

Рецензент: доктор екон. наук,

Професор М.О. Данилюк

Голова навчально-методичного

об’єднання спеціальності

„Економіка підприємства” М.О. Данилюк

Завідувач кафедри фінансів

канд екон. наук, доцент Т.М. Орищин

Нормоконтролер О.Г. Гургула

Коректор Н.Ф. Будуйкевич

Член експертно-рецензійної

комісії М.О. Данилюк

Заступник НТБ

з комп’ютерізації В.В. Бабійчук

Дане видання власність ІФНТУНГ

Забороняється тиражування та розповсюдження.

Зміст

с.

Вступ........................................................................................

1 Тематичний план дисципліни............................................

2 Зміст дисципліни...................................................................

2.1 Зміст лекційного курсу...................................................

2.2 Короткий зміст основних положень............................

2.3 Зміст семінарських занять................................................

2.4 Плани семінарських занять і методичні рекомендації до них.............................................................................................

2.5 Навчальні завдання...........................................................

2.6 Самостійна робота.............................................................

2.7 Короткий термінологічний словник................................

3 Оцінювання роботи студентів з врахуванням самостійної роботи..........................................................................................

4 Завдання студентам заочної форми навчання до самостійного вивчення дисципліни..............................................

4.1 Питання до аудиторної контрольної роботи для студентів-заочників............................................................................

4.2 Варіанти домашніх контрольних робіт для студентів-заочників...................................................................................

4.3 Питання винесені на самостійне вивчення дисципліни студентами-заочниками по підготовці до іспиту..................

5 Навчально-методичне забезпечення..................................

5.1 Законодавча і нормативна література..............................

5.2 Навчальна література........................................................

Вступ

Програма курсу спрямована на вивчення теоретичних аспектів функціонування та розвитку фінансів в умовах ринкової економіки; набуття практичних навиків з питань формування та використання державних доходів, утворення і розподілу грошових доходів (нагромаджень) підприємницьких структур; організації інфраструктури фінансового ринку та фінансового механізму зовнішньоекономічних відносин.

Метою дисципліни є формування спеціальних знань і практичних навиків з питань організації фінансових відносин та їх функціонування на макро- і мікроекономічному рівнях, передбачених кваліфікаційними характеристиками вказаних спеціальностей.

Завдання вивчення дисципліни „Фінанси” полягає в теоретичній і практичній підготовці студентів з основ правильного розуміння закономірностей у сфері фінансових відносин держави, суб’єктів господарювання, домогосподарств, застосування цих закономірностей у практиці фінансової роботи; з’ясування ролі фінансів в економічній перебудові суспільства на шляху розвитку ринкової інфраструктури; визначення сукупності заходів щодо забезпечення використання фінансів як важелів економічної політики держави.

Навчальна дисципліна „Фінанси” пов’язана з іншими дисциплінами економічного циклу. Базовими дисциплінами для вивчення дисципліни „Фінанси” є „Політекономія”, „Макроекономіка”, „Мікроекономіка”, „Правознавство”, „Державне регулювання економіки”, „Економіка підприємств”, „Страхування”, „Інвестиційна діяльність”. Дисципліни, що забезпечуються програмою дисципліни „Фінанси”: „Бюджетна система”, „Податкова система”, „Фінанси підприємств”, „Фінансовий облік”, „Страхова справа”, „Фінансовий ринок”, „Фінансова діяльність суб’єктів господарювання”, „Міжнародні фінанси” та інші.

1 ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

Таблиця 1.1

2 ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

2.1 Зміст лекційного курсу

Таблиця 2.1

2.2 Короткий зміст основних положень курсу

1 Суть фінансів

Фінанси є історично сформованою, складною та багатогранною економічною категорією.

В науковий обіг термін “фінанси” вперше ввів французький професор Ж. Боден в 1577 у праці “Шість книг про республіку”.

Характерними ознаками фінансів є:

- грошовий характер грошових відносин;

- розподільчий характер фінансових відносин;

- формування і використання грошових фондів.

Фінанси - це економічна категорія, яка відображає створення та використання грошових фондів у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Функціонування фінансів нерозривно пов'язано з такими поняттями як фінансові відносини, фінансова діяльність, фінансові ресурси, гроші. На поверхні економічних явищ фінанси асоціюються з рухом грошових коштів, але фінанси - це не гроші. Проте матеріально-речовою формою фінансів завжди є фонди грошових коштів.

Залежно від рівня на якому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на:

- централізовані (створені на рівні держави);

- децентралізований (фонди підприємств та організацій).

Об'єктивна необхідність фінансів обумовлена такими явищами:

1) наявністю суспільної праці;

2) наявністю товарно-грошових відносин;

3) наявністю різних форм власності;

4) наявністю держави і необхідністю виконання нею своїх функцій;

5) дією економічних законів розвитку суспільства.

Об'єктом фінансових відносин є ВВП.

Суб'єктами фінансових відносин:

- держава;

- юридичні особи;

- фізичні особи.

2 Функції фінансів

Фінансам притаманні дві основні функції:

- розподільча;

- контрольна.

Розподільча функція є головною і проявляється в процесі розподілу ВВП у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням.

Об'єктами розподілу виступають: ВВП і національне багатство (лише у виняткових випадках).

Контрольна функція фінансів зумовлюється об'єктивно притаманною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових потоків і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій в розподілі ВВП, правильністю формування, розподілу та використання, фінансових ресурсів держави і суб'єктів господарювання. Контрольна функція фінансів на практиці реалізується в діяльності осіб, що проводять фінансовий контроль.

3 Фінансові ресурси

В процесі розподілу ВВП у держави, підприємств, організацій формуються доходи і грошові надходження, які є основою фінансових ресурсів.

Із трансформацією вартості ВВП у відповідні фонди фінансових ресурсів починається вплив фінансів на процес розширеного відтворення, і вони починають діяти як складова частина економічного механізму.

Таким чином фінансові ресурси - це сукупність доходів, надходжень, які перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширеного відтворення та зростання матеріального добробуту населення. Фінансові ресурси поділяють на власні і залучені. Власні фінансові ресурси - грошові кошти, отримані в ході фінансово-господарської діяльності. Залучені ресурси - це грошові кошти, отримані в результаті кредитів і залучень, які набувають характеру заборгованості. Актуальним є встановлення раціонального співвідношення між централізованими і децентралізованими фінансовими ресурсами. Надмірна централізація призводить до зростання державних фінансових ресурсів і зменшення фінансових ресурсів підприємств, що підриває їх матеріальну зацікавленість і сприяє відтоку коштів у тіньовий сектор.

4 Фінансові резерви

Одним із елементів фінансових ресурсів є фінансові резерви. Фінансові резерви - це грошові кошти, що свідомо відволікаються із господарського обороту і призначені для використання у випадках збоїв у процесах суспільного відтворення.

Фінансові резерви створюються лише у грошовій формі і їх створення є необхідною умовою нормального розвитку економіки.

Основні методи формування фінансових резервів.

- бюджетний;

- галузевий;

- госпрозрахунковий;

- страховий.

Одним із видів бюджетних резервів є резервний фонд Державного бюджету України. Цей фонд створюється у розмірі до 1% обсягу видатків загального фонду Державного бюджету.

Витрачається резервний фонд на:

- фінансування витрат, пов'язаних із надзвичайними ситуаціями;

- фінансування робіт по ліквідації наслідків стихійних явищ і аварій;

- непередбачені витрати пов'язані з введення нових законів;

- інші заходи.

Звіт про витрачання коштів резервного фонду слухається Верховною Радою щомісячно.

Одним із видів фінансових резервів є золотий і валютний запаси країни.

5 Фінансова система України

Фінансова система - це сукупність відокремлених, але взаємопов'язаних між собою сфер фінансових відносин, яким, притаманні централізовані або децентралізовані фонди грошових коштів відповідний апарат управління та правове забезпечення.

Фінансову систему розглядають як за внутрішньою будовою, так і за організаційною структурою.

За внутрішньою будовою фінансова система являє собою сукупність відносно відособлених, але взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин.

До сфер фінансової системи відносяться: фінанси суб'єктів господарювання, загальнодержавні фінанси, фінанси домогосподарств.

Ланками фінансової системи є:

- фінанси комерційних підприємств;

- фінанси некомерційних установ;

- фінанси громадських організацій і доброчинних фондів;

- зведений бюджет України;

- Державні цільові фонди;

- Державний кредит.

До організаційного складу фінансової системи входять:

1) Органи управління (Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство; Пенсійний фонд, Рахункова палата)

2) Фінансові інститути (Національний банк, комерційні банки, небанківські кредитні установи, страхові компанії, міжбанківська валютна біржа, фондова біржа, фінансові посередники на ринку цінних папері).

Принципи побудови фінансової системи:

- принципи єдності;

- принципи функціонального призначення ланок.

6 Фінансова політика

Фінансова політика є складовою економічної політики. Вона являє собою сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які держава здійснює через фінансову систему.

Фінансова політика пов'язана із діяльністю органів законодавчої та виконавчої влади. Фінансова політика об'єднує заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення соціально-економічного розвитку держави. Основна мета фінансової політики полягає в підвищенні рівня суспільного добробуту.

Складові фінансові політики:

- бюджетна політика;

- податкова політика;

- грошова-кредитна політика;

- інвестиційна політика;

- митна політика.

Головним завданням фінансової політики є забезпечення реалізації тієї чи іншої державної програми відповідними фінансовими ресурсами.

Проявляється фінансова політика у:

- фінансовому законодавстві;

- системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів; (податки)

- перерозподілі фінансових ресурсів між окремими верствами населення, галузями, регіонами;

- структурі доходів, видатків бюджетів тощо.

В залежності від характеру і часу, на який вони розраховані, виділяють фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія - це основні напрями використання фінансів на тривалу перспективу. Прикладом стратегічних завдань є впровадження власної грошової одиниці, проведення прозорої приватизації, подолання інфляції і спаду виробництва і тощо.

Фінансова тактика це конкретні методи і засоби досягнення поставленої мети за конкретних умов. Прикладом фінансової тактики є: удосконалення системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему.

7 Фінансовий механізм

Фінансовий механізм - це сукупність конкретних фінансових форм, методів та важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, тобто здійснюється розподільчі і перед розподільчі відносини, утворюються доходи суб'єктів господарювання і фонди грошових коштів.

До фінансових методів відносяться:

- фінансове планування;

- фінансове оперативне управління;

- фінансовий контроль;

- фінансове забезпечення;

- фінансове регулювання.

До фінансових важелів, стимулів та санкцій відносяться:

- податки;

- обов'язкові збори;

- норми амортизації;

- нормативи бюджетних установ;

- відсотки по кредитах;

- орендна плата;

- фінансові стимули;

- фінансові санкції.

Для нормального функціонування фінансового механізму є його відповідне нормативно-правове забезпечення, яке представлене:

- Конституція України;

- закони України;

- постанови Верховної Ради України;

- декрети Кабінету Міністрів України;

- укази Президента України;

- постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;

- нормативні акти міністерств;

- нормативні акти місцевих рад.

8 Фінансове планування

Фінансове планування - складова частина народногосподарського планування, пов'язана з управління фінансами.

Об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП.

Фінансові плани - це плани формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Їх особливістю є те, що вони складаються виключно у грошовій формі.

Фінансові плани складаються окремими підприємствами, установами, об'єднаннями, відомствами (баланс доходів і видатки, кошторис, бізнес план, платіжний календар) в розрізі окремих територій (місцеві бюджети) та на рівні держави в цілому (Державний бюджет, зведений бюджет, баланс фінансових ресурсів і витрат держави).

За тривалістю дії такі плани поділяються:

- перспективні (більше 1-го року);

- поточні (на рік);

- оперативні (квартал, місяць).

Принципи фінансового планування є:

- науково обґрунтованість;

- єдність;

- безперервність.

У фінансовому плануванні використовують спеціальні методи: нормативний, балансовий, економіко-математичний, метод коефіцієнтів та метод економічного аналізу.

9 Фінансовий контроль

Фінансовий контроль - це цілеспрямована діяльність уповноважених органів на забезпечення виконання господарськими суб'єктами в встановлених форм і методів реалізації фінансових відносин, аналізу їх ефективності і розробка пропозицій щодо їх вдосконалення.

Сферою діяльності фінансового контролю є процес формування, розподілу використання фондів грошових коштів.

Принципи фінансового контролю:

- незалежність;

- гласність;

- превентивність;

- дієвість;

- регулярність;

- об'єктивність;

- всеохоплюючий характер.

Фінансовий контроль провадиться на макро і мікрорівні.

Макрорівень

Об'єкт - державні фінанси;

Суб'єкт - державні органи управління і влади.

Мікрорівень

Суб'єкт - підприємства різних форм власності;

Об'єкт - фінансово-господарська діяльність;

Предмет - фінансові показники (кред., С/В податки).

Види контролю:

- державний;

- громадський;

- аудит.

Державний - проводять державні органи влади і управління. Поділяють на загальнодержавний і відомчий.

а) Загальнодержавний контроль - здійснюється Кабінетом Міністрів фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна митна служба, місцеві держ. адміністрації.

б) Відомчий - застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств.

Громадський фінансовий контроль - був самим масовим.

Його здійснюють - громадські органи (партії, рухи, профспілки тощо) засоби масової інформації, окремі фахівці.

Аудит - незалежний фінансовий контроль.

Форми контролю (залежно від часу проведення):

- попередній (до здійснення операцій);

- поточний (в процесі здійснення фін. операцій);

- наступний (після закінчення періодів).

Попередній і поточний контроль не потребує оформлення ні актів, ні довідок.

Методи контролю - конкретні прийоми проведення фінансового контролю.

Вони діляться на:

а) натуральні (наявність тов - матеріальних цінностей);

б) документальні (по документах):

- Ревізії;

- Перевірки.

Ревізія - метод документального контролю за фінансово - господарською діяльністю підприємства.

За результатами ревізії складають акт.

Види ревізій

- планові і позапланові;

- повні і часткові;

- суцільні і вибіркові;

- індивідуальні і бригадні.

Перевірка - обстеження окремих ділянокфінансової господарської діяльностіпідприємств або їх підрозділів.

Наслідки перевірки оформляють довідкою або доповідною запискою.

Органи, які здійснюють фінансовий контроль:

- Рахункова палата Верховної Ради України;

- Кабінет міністрів України;

- Державна податкова служба України;

- Галузеві міністерства;

- Фонд державного майна;

- Національний банк;

- Державні комітети;

- Аудиторська палата;

- інші.

10 Фінансові відносини суб'єктів господарювання

Фінанси підприємств призначені для забезпечення їхньої виробничої діяльності. Стержневою основою фінансів підприємств є формування фінансових ресурсів та отриманням і розподіл доходів з метою забезпечення відтворення виробництва.

Фінансова діяльність підприємств відображається в грошових потоках, які характеризують різноманітні відносини.

До зовнішніх фінансових відносин входять:

- взаємовідносини між суб'єктами господарювання у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;

- взаємовідносини з фондами соціального призначення;

- взаємовідносини зі страховими компаніями;

- взаємовідносини з банками;

- взаємовідносини з інститутами фінансового ринку;

- взаємовідносини з галузевими і корпоративними органами.

Внутрішні фінансові відносини включають:

- розподіл доходу підприємства і формування прибутку;

- розподіл чистого прибутку та його використання;

- формування та використання амортизаційних відрахувань;

- утворення та використання фондів підприємств.

Механізм фінансової діяльності характеризує ланцюг:

Фінансові ресурси → витрати → доходи → фінансові результати → збільшення (зменшення) фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси формуються за рахунок власних та зовнішніх джерел. Власні ресурси концентруються у статутному фонді.

Зовнішніми джерелами фінансових ресурсів підприємств є кошти, що надходять з бюджету, цільових та централізованих корпоративних фондів, а також кредити.

Функціонування фінансів підприємств характеризуються певними фінансовими категоріями: фінансові ресурси, витрати, доходи фінансові результати.

Фінансові ресурси - це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства.

Фінансові ресурси класифікуються за такими ознаками: за кругообігом; за використанням; за правом власності.

За кругообігом - початкові і прирощені

За характером використання - матеріалізовані і ті що знаходяться в обігу.

За правом власності - власні, надані безвідплатно та позичені.

Витрати підприємства розглядаються за такими ознаками: напрями і джерелами фінансування, характером списання.

За напрямами фінансування на:

- виробництво і реалізацію продукції;

- відтворення основних засобів;

- операційні заходи;

- соціальні цілі.

За джерелами фінансування витрат:

- забезпечені власними фінансовими ресурсами;

- покриті залученими позиковими коштами;

- здійснені за рахунок наданих коштів.

За характером списання витрати розмежовуються на такі, що відносять на валові витрати, чи прибуток.

Доходи поділяються на чотири групи:

- від виробничої діяльності;

- від реалізації майна;

- від фінансової діяльності;

- від перерозподілу фінансових ресурсів через фінансову систему.

Фінансові результати - це зіставлення регламентованих податковим законодавством валових доходів і валових витрат (прибуток, збиток).

11 Методи організації фінансової діяльності підприємств

Фінансова діяльність підприємства може бути організована Трьома методами:

- комерційний розрахунок;

- неприбуткова діяльність;

- кошторисне фінансування.

Комерційний розрахунок будується на таких принципах:

- повна господарська і юридична відокремленість;

- самоокупність;

- прибутковість;

- самофінансування;

- фінансова відповідальність.

Неприбуткова діяльність засновується на таких принципах:

- господарська і юридична самостійність;

- самоокупність;

- фінансова відповідальність.

Комерційне фінансування здійснюється за такими принципами:

- плановість;

- цільовий характер виділених коштів;

- виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи;

- підзвітність.

12 Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування

Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів.

Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямовуються в основі та оборотні кошти.

Потреба у власних оборотних коштах визначається як виробничими, так і фінансовими чинниками.

Виробничі - це обсяги виробництва, тривалість виробничого циклу, періодичність закупки виробничих засобів, терміни реалізації продукції і форми розрахунків за неї. Фінансовим чинником, що визначає потребу у власних оборотних коштах, є можливість залучення до формування оборотних фондів позикових коштів. Це в свою чергу, залежить від рівня само фінансування та наявності майна, а також від фінансових результатів діяльності підприємства, його стабільного становища на ринку.

Надані фінансові ресурси за характером використання подібні власним, оскільки після їх надходження вони переходять у розпорядження підприємств.

Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам у таких формах:

- бюджетні інвестиції;

- бюджетні кредити;

- бюджетні дотації;

- бюджетні субсидії.

Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням (державні інвестиції, субсидії, кредити). Надходження з централізованих фондів характеризують внутрішньо корпоративний перерозподіл фінансових ресурсів.

Кредити характеризують фінансові ресурси, які тимчасово знаходяться у розпорядженні підприємств.

Прибуток є формою фінансових ресурсів, прирощених підприємством у результаті його господарської діяльності.

На прибуток в промисловості випливають такі фактори:

- обсяг виробництва товару;

- ціна за одиницю продукції;

- собівартість одиниці продукції.

13 Фінанси некомерційних установ і організацій

Некомерційні організації належать до не виробничої сфери. Особливістю діяльності вказаних організацій є те, що вони не виробляють матеріальний кредит, не створюють вартість.

Установи, основна діяльність яких ведеться за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів називаються бюджетними.

Фінансовий план бюджетної організації складається у вигляді кошторису, це основний плановий документ.

За призначенням кошториси поділяють на індивідуальні, загальні, зведені та кошториси на централізовані заходи.

У дохідній частині кошторису доходів і видатків вказуються надходження коштів з загального фонду бюджету, а також надходження коштів із соціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ включають:

1 Плату за послуги, що надаються бюджетними установами;

2 Інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

Основним джерелом фінансових ресурсів політичних партій є вступні членські внески, благодійні пожертвування.

Доходи громадських органів формуються за рахунок вступних та членських внесків, поступлень від належних їх комерційних структур, від проведення екологічної, оздоровчої, аматорської, культурної, освітньої, релігійної, наукової та благодійної діяльності.

Видатки громадських формувань пов'язані з необхідністю фінансування затрат по статутній діяльності та її розвитку, оплати праці штатного апарату, адміністративно-господарських затрат, проведенню культурно-масових заходів тощо.

Доходи доброчинних фондів можуть формуватися з таких джерел:

- внески членів фондів;

- доброчинні внески і пожертвування фізичних та юридичних осіб;

- кошти які передають на договірних засадах фізичні та юридичні особи для фінансування конкретних програм:

- кредити та інші позики;

- доходи від діяльності фондів;

- частина доходів від діяльності створених доброчинними фондами суб'єктів підприємства;

- інші надходження.

14 Економічна суть і значення бюджету

Централізованою ланкою державних фінансів і одним із найважливіших інструментів економічного суверенітету держави виступає бюджет.

Як економічна категорія, державний бюджет відображає грошові стосунки між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя населення і задоволення інших суспільних потреб.

Бюджет є матеріальною базою існування держави. Бюджет - єдиний фінансовий план, що має силу закону.

Необхідність існування бюджету обумовлена наступними факторами:

1) за допомогою бюджету держава виконує свої функції;

2) здійснює утримання соціальної сфери;

3) перерозподіляє кошти між окремими територіями і галузями;

4) вирішує національні проблеми;

5) має вплив на розвиток НТП через фінансування науки;

6) вирішує питання охорони навколишнього середовища тощо.

7) Бюджет є невід'ємним атрибутом держави, і одночасно він є функціональним її носієм. Адже саме через державний бюджет відбувається централізація фінансових ресурсі, що дає змогу маневрувати коштами.